Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Благовіщення Пресвятої Богородиці. Бесіда святителя Миколи Сербського

Благовіщення Пресвятої Богородиці. Євангеліє архангела Гавриїла

Лк., 3 зач., 1:24-38.

Сонце відбивається у чистих водах, а небо – у чистому серці.

Безліч  обителей у Бога Духа Святого у цьому просторому всесвіті, але чисте серце людське є обителлю Його найбільшої радості. Воно і є Його істинною обителлю, все інше – лише Його майстерні. 

Ніколи серце людське не може бути порожнім, воно завжди наповнене: або пеклом, або миром, або Богом. Вміст серця залежить від чистоти серця.

Колись серце людське було наповнене тільки Богом; воно було дзеркалом тільки для благодаті Божої, арфою – тільки для хвали Божої. Колись воно воістину було у руці Божій – і було поза небезпекою. Але коли людина у безумстві взяла його у свої руки, багато звірів напали на серце людське, і відтоді почалося те, що, якщо дивитися з середини, називається рабством серця людського, а якщо дивитися зовні, називається всесвітньою історією. 

Безсила сама тримати своє серце руками своїми, людина прихиляла його до навколишніх істот і речей. Але до чого б людина не прихилила серце своє, воно від того бруднилося і пошкоджувалося. 

О бідне серце людське, власність багатьох незаконних власників, перлина серед свиней! Як ти закам’яніло від тривалого рабства, як ти потемніло від тяжкої темряви! Сам Бог мав зійти, щоб звільнити тебе від рабства, щоб спасти тебе від темряви, щоб зцілити тебе від гріховної прокази і знову взяти у Свої руки.

Сходження Бога до людей – найбезстрашніша дія Божої любові, Божого чоловіколюбства, найрадісніша звістка для чистих і найнеймовірніша подія для нечистих серцем.

Як стовп вогняний у найгустішому мороці – таке зішестя Бога до людей. А повість цього Божого сходження до людей починається з ангела і Діви, з бесіди між чистотою небесною і чистотою земною. 

Коли нечисте серце говорить з нечистим серцем – це війна. Коли нечисте серце говорить з чистим серцем – і це війна. І тільки коли чисте серце говорить з чистим серцем, це є радість, мир і – диво.

Архангел Гавриїл – перший благовісник спасіння людського, або чуда Божого; бо спасіння людського не було б без чуда Божого. Пречиста Діва Марія першою почула цю благовість і першою з людських істот затрепетала від страху і радості. В Її серці відображалося небо, ніби сонце у чистих водах; під серцем Її мав схилити голову Свою і втілитися у плоть Господа, Творець нового і Обновитель старого світу. Про це у нинішньому євангельському читанні.

Після цих днів зачала Єлизавета, жінка його (Захарії), і ховалася п’ять місяців, і говорила: так сотворив мені Господь у дні ці, коли зглянувся наді мною, щоб зняти з мене наругу між людьми. У ці дні: в які дні? У дні, що передували великому дню Різдва Христового. Коли настала повнота часу; коли усі великі пророцтва наздогнали одне одного у своєму здійсненні; коли минули терміни, провіщені Даниїлом; коли збіднів князь з роду Іудиного; коли немічний рід людський зітхав разом з немічною природою, що оточувала його, і вже не очікував спасіння ні від людини, ні  від природи, але від Бога єдиного, - у той час зачала Єлизавета, дружина Захарії. Але як стара Єлизавета, неплідна дружина Захарії, пов’язана зі спасінням роду людського? Пов’язана тим, що вона народить Предтечу Христового, котрий як воїн буде йти попереду і проголошувати про пришестя Воєводи. Неплідна стара могла народити тільки провісника спасіння, але не Спасителя. Вона є точним образом старого світу, що був вже похилого віку і неплідним, не приносив урожаю і плоду, був голодний і спраглий; образом висохлого світу, котрий, подібно до старого і висохлого дерева, міг ще якимсь дивом зазеленіти, повідомляючи про настання весни, - але ніяк не дати плоду.  

У ті часи, як і у всі часи, неплідна жінка відчувала свою ганьбу, соромлячись і Бога, і людей, і самої себе. Навіщо шлюб, якщо у подружжя нема дітей? І Рай може стати для бездітних місцем спокуси і погибелі, а наскільки більше земля. Бездітне подружжя найбільше соромиться одне одного. В очах одне одного вони виглядають, як вкрита зеленим листям смоква без плоду, і в глибині душі своєї боязко і таємно відчувають на собі прокляття. І що найгіркіше, як і в наші дні, вони зазвичай підозрюють одне одного в хтивості і нечистоті, обоє, свідомо чи мимоволі, вважаючи свій шлюб узаконеною хтивістю і нечистотою, особливо якщо вони ще й не відають про Бога і не відчувають на собі руки Божої. Тому бездітні шлюби короткі, а щастя в них ще коротше. Бо ніщо у світі не розчаровує людей більше, ніж безплідне бажання, вже задоволене з надлишком. Первісна заповідь Божа: плодіться і множтеся (Бут.1:28), - як гора височіє над безплідним подружжям, хоч би воно її навіть і не знало. Хоч би вони її і не знали розумом, через вчення – вони не можуть не знати її серцем, через почуття, поставлене незгладимою печаткою на усяку душу людську, як і всі основні заповіді Божі. Про скорботу неплідного подружжя достатньо відомо як із Святого Письма, так і з повсякденного досвіду всіх народів і всіх часів. 

Однак, дивом у ті чудесні дні Єлизавета зачала у свої похилі роки. «Як це можливо?» - питають ті, хто ковзає почуттям по поверхні речей, наче по кризі над озером, сповненим сили і життя. Ті, хто й самою душею відчувають і язиком сповідують, що світ цей не може бути спасенний інакше, ніж чудом Божим, зазвичай коли чудо Боже явиться, хитають головами і не визнають його, питаючи себе: «Як це може бути?» Якщо б не було живого і всемогутнього Бога, тоді нічого не могло б бути, ніщо не могло б існувати, взагалі ніщо не могло б відбутися. Тоді не могла б народити ні плідна жінка, ні неплідна. Але раз є живий і всемогутній Бог, отже, все можливо; тим більше, що Бога не зв’язують закони природи, Ним дані. Щоб зв’язати ними не Себе, а інших, не для того, щоб обмежити Свою могутність, але щоб зробити необхідною Свою милість. Так само знаряддя, яке людина змайструвала своїми руками, не обмежує свободи людини працювати так чи інакше, використовуючи це знаряддя, чи не використовуючи, - так і  Богом створений світ зі своїм законним влаштуванням не обмежує свободи Бога діяти так чи інакше, згідно з Його милосердям і людськими потребами. Ніби ті, хто народжує, народжують своєю силою, а не Божою! Бог є пильний Ревнитель, коли мова йде про життя, і Він наділяє ним, як хоче; життя зачинається, де Він хоче, і не зачинається, де Він не хоче. Від цього й буває, що іноді молоде подружжя, виконуючи усі закони природи, не має дітей; іноді ж престаріле подружжя, всупереч законам природи, має дітей. Живий Бог є єдиним Владикою життя; і над тим, над чим Він владарює, не мають сили ні природа, ні її закони, а ще менше – знахарі та чаклуни, до яких часто звертаються по допомогу неплідні жінки, котрі не знають, що знахарі та чаклуни – служителі не світлої Божественної сили, але темної сили бісівської. 

Людина очікує чуда від Бога, а коли чудо приходить, не вірить у нього. Природа стала для людини деревом спокуси. Схована через наготу свою у затінку природи, людина й хотіла б, щоб відвідав її Бог, і боїться Божого відвідання. Коли Бог її не відвідує, вона скаржиться, а коли відвідає, вона цього не визнає. Як в Раю Адам був поставлений між двох дерев: життя і пізнання – так нащадки Адамові знову поставлені поміж двох дерев: Бога як Дерева Життя, і природи як дерева пізнання. Щоб і нині, як і тоді, була випробувана свобода людини, її покірність та її смиренність. Щоб була спокушена мудрість людини. Щоб було спокушене серце людини. Щоб була спокушена воля людини. Бо, якби не було спокус, не було б і свободи. А не було б свободи – не було б і людей як людей, але було б у світі лише два види каміння: нерухоме каміння і рухоме каміння. 

Всі ці прості та ясні істини, котрих душі з земним розумом не знають і не можуть знати через потьмарення духовного зору гріхом, знала одна проста, але праведна стара, Єлизавета. Тому вона й не здивувалася, зачавши у старості своїй, а відразу ж привела готове і єдино розумне пояснення своєї несподіваної вагітності: так сотворив мені Господь у дні ці. А чому? Вона ще й не знає, а через смирення своє і не відважиться поміркувати, яким рідкісним і великим буде плід черева її. Вона не знає про ту левину роль в історії людського спасіння, яку має зіграти її син: Пророк, Предтеча і Хреститель. І не знає вона глибинного бачення Божого, прорахованого до кінця часу, і не проникає ще в те, як Бог безшумно виводить це бачення через рабів і рабинь Своїх, безшумно і не поспіхом, але безперешкодно і невтримно. Їй відома лише одна скромна і зворушлива причина Божого благовоління до неї: так сотворив мені Господь у ці дні, - говорить вона, - коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу між людьми. Чудо Боже вона витлумачила як знак Божої милості до себе. І це правда – але не вся. Якби вона витлумачила чудо це як знак Божої милості до всього старого світу, що був неплідним, - тоді вона сказала б усе. Ось, цим чудом Бог готував інше, більше чудо, яким хотів зняти ганьбу поміж ангелами з усього неплідного роду людського. 

У шостий же місяць був посланий ангел Гавриїл від Бога у місто Галилейське, що зветься Назарет, до Діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія. Тут мається на увазі шостий місяць вагітності Єлизавети, або шостий місяць від зачаття Іоана Предтечі. Чому саме у шостий місяць? Чому не в третій, або у сьомий? Тому, що створення людини було у день шостий, після створення усієї природи. Христос є Оновитель усього створеного. Він приходить як Новий Творець і як Нова Людина. У Ньому все нове. При цьому новому творінні Іоан є предтечею Христа приблизно так само, як у першому творінні Божому вся природа була предтечею старого Адама. Іоан представляє перед Господом Ісусом Христом все земне творіння разом з старою людиною, тільки у нім розкаяну. Від імені роду людського він прийде перед Господом як покаянник і проповідник покаяння. Це той шостий місяць, в який немовля Іоан поворушився у лоні матері своєї, відповідає шостому періоду часів, коли народився Спаситель, і шостій печатці з Об’явлення апостола Іоана Богослова (Об. 6:12). 

Отже, у шостий місяць посланий був ангел Гавриїл від Бога. У великій драмі першого творіння насамперед з’являються ангели: Спочатку сотворив Бог небо і землю (Бут. 1:1). Під небом розуміються ангели усіх чинів небесної ієрархії. Ось, і на самому початку великої драми нового творіння знову першими з’являються ангели. Ангел вустами пророка Даниїла прорік час, коли народиться Цар царів; ангел вустами пророка Ісайї та інших пророків виголосив, коли Він народиться; ангел звістив первосвященика Захарію про народження Предтечі; ангел звіщає і нині про народження Самого Богочоловіка. Коли ж народиться Богочоловік, ангельські лики заспівають над вертепом віфлеємським. Кожне творіння – радість для Бога, бо Бог нічого не робить через необхідність і вимушено, як стверджують деякі похмурі філософські вчення і язичницькі нечувані релігії. Кожне творіння – радість для Бога, і цю радість Свою Бог любить розділяти з іншими. Бо радість у чистоті і з любові – єдина річ на небі і на землі, яка при розділенні не зменшується, а зростає, якщо б взагалі можна було говорити про зростання радості з любові у Бога, Першоджерела і радості, і любові. Тому, створивши у першому творінні ангелів, Бог відразу робить їх співробітниками у подальших справах Своїх. Створивши Адама, Він тут же бере його співробітником в керуванні Раєм і всіма створіннями в Раю. Так само і при Новому Творінні: перед Христом, Новою Людиною, йдуть ангели; при створенні Свого Царства Господь відразу ж бере у співробітники апостолів, а тоді й інших осіб, що трудяться разом з Ним, не лише перебуваючи на землі, у земному житті, але й після своєї тілесної смерті. І донині Бог робить співробітниками Своїми святителів, мучеників та усіх інших, хто цього удостоювався і удостоюється. 

Але до кого був посланий великий архангел Гавриїл? («Посланий був воїн провістити про таємницю Цареву, таємницю, що вірою пізнається, випробуванню ж не підлягає; таємницю, якій подобає покланятися, а не людським розумом вимірювати; таємницю, яку може розтлумачити розум Божий, а не людський». Свт. Іоан Златоуст. Бесіда на Благовіщення). До Діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, з дому Давидового. Великий архангел Божий являється Діві, бо через Діву Чисту, Пречисту, треба пройти і прийти Початку нового світу, Нового Творіння. Новий світ має бути самою непорочністю, самою чистотою, на противагу старому, зотлілому світу, котрий став нечистим через свою вперту непокірність Творцеві своєму. Діва має послужити воротами, через які Спаситель світу увійде у світ як у Свою майстерню і Свою обитель; Діва, а не жінка, бо жінка, якою б піднесеною духом вона не була, прив’язана до старого світу і старого творіння, бо прив’язана до чоловіка свого, і тому не вільна від мирських бажань і мирської пристрасності. Тому не жінка, але Діва, Чиста, Пречиста, цілковито віддана єдиному Богу і серцем Своїм відділена від світу цього. Така Діва тілесно виросла у тлінному світі, як лілія на гноєщі, однак залишилася неторканою тлінням світу.

Ця обрана Діва була заручена з чоловіком на ім’я Йосип, з дому Давидового, родичем своїм. Чому Вона була заручена? Промисел Божий так влаштував, щоб зберегти Її від насмішок бісівських і людських. Якби Вона народила, не бувши зарученою, хто з людей міг би повірити, що Син Її не є незаконнонародженим? І який суддя земний у цьому випадку пожалів би Її, позбавивши від суворості закону? Промисел Божий не хотів наводити біду на Обраницю Свою і важку спокусу на людей, тому влаштував  так, щоб прикрити Діву та Її різдво виглядом заручення. («Якщо Сам Христос багато спочатку прикривав, називаючи Себе Сином Людським і не відкриваючи всюди явно Свою єдиносущність з Отцем, чого дивуватися, якщо готуючи якесь чудесне і велике таїнство, Він і це приховав?» Свт.Іоан Златоуст. Бесіди на Євангеліє від Матвія).

Чому ж чоловіка називали саме Йосипом? Щоб нагадати про чудесного і цнотливого Йосипа у страшному розбещеному Єгипті, який зберіг свою тілесну і душевну чистоту; та й цим зміцнити совість вірних у вірі, що плід Дівочого лона Богоматері є воістину від Духа Божого, а не від земного пристрасного чоловіка.

Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; благословенна Ти між жінками. Нове творіння – радість Богові і людям; тому воно й відкривається благовістю: радій! Словом цим починається драма нового творіння. Це є перше, початкове слово, що прозвучало, коли стала підніматися завіса великої таємниці. Гавриїл називає Діву Марію Благодатною, бо душа Її, подібно до храму, була сповнена животворчими дарами Духа Святого, небесними пахощами і небесною чистото. Безблагодатні – ті, чиї душі закриті для Бога, відкриті ж тільки для землі, а тому пахнуть землею, гріхом і смертю. Благословенна Ти між жінками. З ким Господь, з тим і благословення. Віддаленість Бога від людини є прокляттям, близькість Бога до людини є благословенням. Звичайно, тому, хто має поняття про чоловіколюбство Боже, ясно: Бог ніколи не віддалився б від людини, якби людина першою не віддалилася від Бога. Зішестя Господа Ісуса Христа у світ являє це безмежне Боже чоловіколюбство. І якщо людина створила прірву між собою і Богом, ось, Бог все-таки першим наближається до людини, щоб навести міст між цією прірвою. Жінка першою проклала безодню між чоловіком і Богом. Ось, Жінка стає і мостом над безоднею. Єва першою впала у гріх, і при цьому у світлому Раю, де все утримувало її від гріха; Марія першою перемогла усі спокуси, і при цьому в темному світі, де все підштовхувало до гріха. Тому слабовільна Єва й народила як перший плід свій на землі братовбивцю Каїна; в той час як Подвижниця Марія народила Подвижника подвижників, Котрий вивів з темниці гріха і смерті братовбивчий рід людський, рід непокірної і нечистої Єви. 

Вона ж, побачивши його, знітилась від слів його і роздумувала, щоб це було за привітання. Як дитя! Марія і є істинним дитям. Господь сказав: якщо не навернетеся і не будете як діти, не увійдете в Царство Небесне (Мт.18:3). Цей світ пристрастей і пристрасності швидко зістарює людину. Наше дитинство дуже коротке, а в нинішній час воно стає все коротшим і коротшим. Хто може обернутися і ще раз стати дитиною? Марія була і все Своє життя залишалася отроковицею у цнотливості і простодушності, у страху Божому і покірності Богові. Чи не увійшла Вона у Царство Сина Свого ще й раніше від Його проповіді про Царство? Ось, Царство Боже всередині Неї було (Лк.17:21)! Як дитя Вона й знітилася при явленні ангела; як дитя і розмірковувала, що б це було за привітання. У Ній нема нічого штучного, виверткого, награного, але все по-дитячому просто, цнотливо, ясно і простодушно.

Великий Гавриїл, що був присутній при створенні людини на початку часів і має силу наскрізь бачити душі людські, бачив схвильовані міркування Пречистої Діви ясніше, ніж ми можемо бачити тіла. Отже, побачивши Її душевне збентеження, він поспішив заспокоїти його зворушливими словами: не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога. Не бійся, Дитино! Не бійся, благодатна Донько Божа! Не бійся, Благословенніша з усіх смертних, бо благословення Боже зійде через Тебе на весь рід людський! Не бійся, бо Ти знайшла благодать у Бога. (Богонатхненний Андрій Критський, проникаючи у думки великого архангела, так пояснює благовіщення Пресвятій Діві: «Не бійся, Маріє! Ти здобула благодать у Бога, благодать, якої не прийняла Сара, якої не відчула Ревека; знайшла благодать, якої не удостоїлась ні славна Анна, ні Феннана, її суперниця. Бо, хоча вони стали матерями, все ж у бездітності втратили цноту, а Ти, стаючи Матір’ю, зберігаєш і цноту  Свою неушкодженою. Отже, не бійся; Ти знайшла благодать Божу – благодать, якої, крім Тебе, ніхто від віку не знаходив». Слово на Благовіщення). Ці останні слова свідчать проти твердження деяких західних богословів про так зване «непорочне зачаття», тобто про те, ніби Діва Марія зачата і народжена від Своїх батьків без тіні гріха Адамового і відповідальності за цей гріх. Якби це було так, то чого б архангелу говорити: Ти знайшла благодать у Бога? Благодать Божу, що включає у себе поняття прощення, знаходить, по-перше, той, хто її потребує, а, по-друге, хто її шукає. Ні, Пресвята Діва доклала велетенської праці для піднесення Своєї душі до Бога, і на цьому шляху піднесення зустріла Її благодать Божа. 

Заспокоївши Дівичу душу Марії, крилатий вісник Божий тепер передає Їй головне послання небес: і ось, зачнеш в утробі, і народиш Сина, і назвеш Його іменем: Ісус. Він буде великим і назветься Сином Всевишнього, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і буде царювати над домом Якова вовіки, і Царству Його не буде кінця. Божий вісник промовляє точно до деталей. Зачнеш в утробі, тобто, в тілі; як і Псалмоспівець вживає схожий вираз: і духа правди онови в утробі моїй (Пс.50:12). Підкреслюючи в утробі, архангел ніби бажає заздалегідь застерегти проти лженауки єретиків-докетів, ніби Христос не мав справжнього тіла, і не був по-справжньому народжений, і не був справжньою тілесною людиною, а лише примарою тілесної людини.

Ім’я Ісус, або, по-єврейськи, Ієшуа, також значиме. Ім’я це носив син Навина, котрий увів народ ізраїльський у землю обітовану і цим створив прообраз ролі і діла Ісуса Спасителя, Який увів рід людський в істинну і безсмертну землю обітовану, у Царство Небесне.

Все інше, повідомлене архангелом, розраховане на те, щоб запевнити Діву: Її Син буде очікуваним Месією. Він назветься Сином Всевишнього, отримає від Бога престол Давида і буде царювати над домом Якова вовіки – все це у свідомості будь-якого ізраїльтянина, тим більше, у свідомості духовно вихованої Діви Марії, стосується винятково очікуваного Месії. Архангел не все говорить Діві про Господа Ісуса Христа, а лише те, що Їй як пророцтво відоме і зрозуміле з Святого Письма. Він не говорить Їй про всесвітню і вселюдську роль Ісуса, не говорить про Нього як про Спасителя усіх народів і племен, як про Засновника духовного Царства, Суддю всіх живих і мертвих, а ще менше – як про Слово Боже, Одну з Трьох вічних Іпостасей Святої Трійці. Якби він сказав Їй це, ще більше б затривожив Її. Вона не всезнаюча, незважаючи на Свою цнотливість і чистоту. І Вона має багато навчитися від Сина Свого і в часі, і у вічності, зберігаючи всі слова Його у серці Своєму (Лк.2:51; Ін.2:4). Архангел строго дотримується рамок ізраїльських уявлень. Він в органічному зв’язку наводить усе те, що розсіяне в пророчих книгах і що Вона знає  (Іс.9:6-8; 10:16; 11:1; Єр.25:5; 30:9; Єз.34:24; Ос.3:5; Мих.5:4; Пс.131:11; Дан.2:44; та ін.). Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!  Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля…(Іс. 9:7). 

Вислухавши це послання небес, Діва Марія у Своїй дитячій чистоті і простодушності питає чудесного відвідувача: як буде це, коли Я чоловіка не знаю? («Добре спитала Вона ангела: «Як це можливо?» - бо Вона раніше читала, що Діва в утробі прийме, але не читала, яким чином в утробі прийме». Свт. Амвросій). Слова ці виражають не Її недовір’я проголошеному архангелом, а лише Її дитячу чистоту і простодушність. Що б сказав хто-небудь з вас на подібну звістку, отриману від найнезвичайнішого гостя з усіх гостей? Те, що вам спало б на думку першим, коли затрепетало б серце ваше, чи не так? Але Діва Марія не сказала нічого зайвого. Якщо Її питання, уявімо, є зайвим для Неї, то для нас воно не таке. Заради нас Її благодатний дух питає про те, про що, звісно, спитали б усі ми, хто перебуває під тягарем законів природи. Для народження потрібен чоловік; де ж чоловік? Так спитав би кожен з нас – віддалених від свободи, що радіє всемогутності Божій, звиклих до гніту природних сил. Тому треба було, щоб Діва задала питання це, заради нас, а ми почули відповідь посланця Божого. Що відповідає Гавриїл?

 Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього огорне Тебе; тому й народжене Святе назветься Сином Божим. Ось і Єлизавета, родичка Твоя, яку звуть неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць, бо у Бога не залишається безсилим жодне слово. Повна і цілком вичерпна відповідь. «Коли хоче Бог, відміняються закони природи», - говорить свт. Григорій Неокесарійський (І слово на Благовіщення). Дух животворить (Ін.6:63), - засвідчив Сам Оновитель усього створіння, Господь Ісус Христос. Дух животворить опосередковано і безпосередньо. Безпосередньо Дух Божий подавав життя в Раю, до гріхопадіння. І сказав Бог – і стало так! Після гріхопадіння Дух подає життя опосередковано, посередництвом створених душ і створених тіл. Цю опосередковану дію Духа ми й називаємо природою та законами природи. Але у Духа Божого є зарезервоване право та необмежена могутність давати життя й безпосередньо – зі Своєї волі і у відповідності з Божим домобудівництвом спасіння людського. Тим не менше, і подаючи життя опосередкованим чином, Дух є зачинателем і владикою життя. Природа, як вона є, - тільки покров, завіса, крізь яку діє Дух. Однак і у випадку опосередкованої дії Духа бувають різні ступені, більш пряма і більш опосередкована дія. Так відбувається з плідними і неплідними жінками. Опосередкованим, але менш опосередкованим є випадок і з престарілою Єлизаветою, як і з матерями Ісаака, Самсона та Самуїла. Бо зачаття престарілими жінками все-таки неможливо назвати безпосередньою дією Духа, оскільки всі плідні і неплідні жінки, починаючи з Єви – причасниці гріха, пов’язані зі світом цим жаданнями і хтивістю, більшою чи меншою мірою. Єдине зачаття з безпосереднім натхненням, або дією Духа Життя є зачаття Пречистою Дівою Марією. У всій історії створеного світу від Адама до Христа такого випадку не було. Є тільки один такий випадок у часі і тільки один у вічності. Обидва вони стосуються Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. 

Бо у Бога не залишиться безсилим жодне слово. Це означає, що усяке слово Боже завжди виконується в повноті. Ще через богонатхненного пророка Ісаю Бог прорік: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить (Іс. 7:14). А ось це й збувається. Зі створення світу Богу достатньо лише раз сказати. І сказав Бог – і стало так! Господні слова - слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене! (Пс.11:7).

Діва Марія не засумнівалася у словах Господніх, Їй архангелом провіщених. Бо якби Вона засумнівалася, як засумнівався священик Захарія, то й Вона була б покарана, як і Захарія був покараний.  І хоча доволі схожі питання, з якими звертаються до ангела і Захарія, і Марія, тим не менше, серця їх цілком різні. А Бог дивиться на серце людини. Два зовсім різні серця можуть вимовити схожі слова. 

Вислухавши пояснення вісника Божого, Смиренніша із смиренних дів завершує Свою співбесіду з архангелом зворушливими словами: Я Раба Господня; нехай буде Мені по слову твоєму. Не сказала Вона: «Я Раба твоя, архангеле»; але виголошує: Я Раба Господня, - бо знає, що архангел лише провісник волі Божої і що й він, хоч і багатосильний та безсмертний, лише раб Бога живого. А з іншого боку, Вона не сказала: «Нехай буде мені по слову Господньому», - але: нехай буде Мені по слову твоєму, - щоб цим виявити честь безсмертному архистратигу всього безсмертного воїнства. Тим часом, і одна, і друга думка виражають найбільшу готовність до покірності і цілковите смирення. Таку мудру відповідь могло дати тільки серце, сповнене чистоти, тому що у таке серце істинна мудрість найохочіше і виливається. У час своєї спокуси в Раю Єва миттю забула таку мову. Бо у час своєї спокуси вона прихилила вухо до слів сатани, і її серце на змиг ока осквернилося, а через нечистоту і мудрість з нього видалилась. Від гордості і непокірності осквернилося серце Євине і затьмарився розум її; від гордості і непокірності Богові загинув старий світ, спотворився рід людський, була знедолена усяка твар. На смиренні і покірності буде створюватися новий світ. Невимовні смирення і покірність Пресвятої Богоматері, тільки Син Її, Спаситель і Оновитель усякого створіння, перевершить її Своїм невимірним смиренням і покірністю.

Нарешті, крилатий вісник найголовнішої новини нашого спасіння злетів у верхній світ, до своїх безсмертних співбратів. А благовіщення його було не тільки словом, але й, як усяке слово Боже, ділом. І сказав Бог – і стало так. Ніколи жоден вісник не приносив більш радісної звістки на землі, проклятої за своє відчуження від Бога і за свій союз з темним сатаною, ніж світлосяйний і дивовижний архангел Гавриїл. Чиї вуста його не прославлять, чиє серце йому не подякує!

Ніколи ніяка джерельна вода не була настільки чистим віддзеркаленням сонця, як Пречиста Діва була віддзеркаленням чистоти. («О, чистота, що радість серцю творить і душу в небо перетворює! О, чистота, благий добуток, звіриною не осквернений! О, чистота, що в душах лагідних і смиренних перебуває і людьми Божими їх творить! О, чистота посеред душі і тіла як цвіт процвітаюча і весь храм пахощами наповнююча!» Прп. Єфрем Сірін. Про чистоту.) І вранішня зоря, що народжує сонце посоромилася б перед чистотою Діви Марії, Котра народила Безсмертне Сонце, Христа Спаса нашого. Яке коліно перед Нею не схилиться, які вуста не вигукнуть: «Радуйся, Благодатна! Радуйся, Зоре спасіння людського! Радуйся, Чесніша від херувимів і Славніша від серафимів! Слава Сину Твоєму, Господу нашому Ісусу Христу, з Отцем і Святим Духом – Тройці Єдиносущній і Нероздільній, нині і повсякчас, у всі часи і на віки вічні. Амінь». 

 

 

 

Духовне читання :

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа