Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Будьмо разом з Господом

Проповідь настоятеля церкви Святого Миколая о.Володимира Гошовського у неділю 36-ту після П'ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Христос Рождається

Якось я зустрічався з дітьми в інтернаті. Це були діти, про яких кажуть, що вони не дуже розвинуті, але вони грайливі, хороші. І я їх запитую: «для чого очі»? Як ви думаєте, що вони відповіли? «Очі для того, щоб бачити». А для чого вуха? І їм уже важче відповісти, дехто говорив, що для того, щоб зав’язати хустиною, дівчатка – що сережки одягати, ще щось говорили. Для чого рот – щоб їсти.  А для чого ніс? Для того, щоб окуляри на нього чіпляти. Бачите, для зору вони навіть і ніс приєднали. І це такі маленькі діти, і навіть з їх відповідей видно, яке велике значення вони віддають зору. Не тільки значення, як самі очі, щоб бачити. А навіть і ніс повинен допомагати людині, щоб краще бачити. 

Є таке місто – Єрихон. Коли Мойсей виводив свій народ з Єгипетської неволі, підійшов до цього міста Єрихону. А місто було обгороджено великим муром і увійти в нього неможливо. Тоді вони взяли труби і сурмили, і сім разів обійшли довкола Єрихону, сурмлячи. І мури Єрихону впали. 

Сьогодні ми чуємо: за часів Ісуса Христа біля Єрихону, при дорозі, сидить чоловік. Сидить чоловік і на його очах, як ці мури, більмо, яке заважає йому бачити. Це не означає, що він народився сліпим, ні, він втратив зір. Можливо, це була катаракта. Можливо якась інша хвороба – це не має значення. Але вона, як ці мури, закрила йому розвиток життя. І він сидів біля дороги, йому давали пожертву, шматок хліба, якусь іншу іжу, щоб він міг існувати. А він, напевно, був молодою і здоровою людиною, і ще й розумною людиною. І коли він почув, що така велика кільсть народу йде, шум, галас, він запитав: «Хто це?» Йому відповідають: «Це Ісус іде». І він говорить: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене». І хоч до Нього не допускали його, Ісус підійшов і сказав: «Що ти від Мене хочеш?» «Я хочу бачити, прозріти». «По вірі твоїй нехай тобі буде, і будеш бачити». І йому очі відкрилися, і він пішов за Ісусом. І став одним з апостолів. 

Як важливо для людини, щоб їй відкрилися очі. Але ми не про ті говоримо, про які я з дітьми говорив, не ті, які ми прикриваємо окулярами, а про ті розумові, духовні очі. Для того, щоб вони відкрилися, ми повинні зрозуміти, для чого вони нам дані. До тих пір, поки ми зрозуміємо, що ми живемо в духовній сліпоті. Тільки тоді, коли людина зрозуміє, що вона живе в духовній сліпоті, тільки тоді вона зможе прозріти. Але ми настільки повертаємося до якоїсь духовної темряви, що нам треба тільки, щоб хтось хліба шматок кинув.  Щоб нам від зарплати до зарплати. Від ранку до ночі. Щоб себе забезпечити, свій шлунок, свої розваги, свій побут. І все, і більше нас нічого не цікавить. А навіть якщо нас щось інтересує, то тільки для свого задоволення. І коли ми відчуваємо, що може щось трапитися таке в житті, може якісь перепони, може якась хвороба, може пожежа, або якісь перешкоди, або якийсь страх – і ми починаємо звертатися до Бога. Приходимо в храм, ставимо свічку і починаємо молитися. І ми багато чого просимо, що нам не потрібне. 

Ми ніколи не просимо, щоб Господь відкрив нам розум. Ми не просимо в Бога, щоб Господь дав нам можливість щось творити. А ми що хочемо? Дай, Боже! Сусід вже має, а я ще ні – дай, Боже! Господи, сусідські діти вже прилаштовані, а мої діти ще ні, Боже, дай мені. Боже, дивись який він здоровий, а я ховрію! Боже, дай мені такого здоров’я. Боже, дивись, який він силач, і я таким хочу бути. Але ви знаєте, а що давати людині, як вона не заслужила. Ну як вона може просити в Бога про здоров’я, коли вона курить, п’є, наркотики вживає? Тому що Бог може дати їй ліки, так вона може вдавитися. Може дати їй води запити, так вона може втопитися. Може дати їй зігрітися, так вона може згоріти. Чого їй не дай, вона все переверне це благо. Подивіться на цей світ, у якому ми живемо, що Господь його дав нам. Але ми весь світ руйнуємо, всю природу, екологію – все псуємо. 

І псуємо не для Слави Божої, і не для свого життя, а все на шкоду робимо. Як з такими людьми?

А знаєте, треба відкрити цю катаракту, зняти її. Ця духовна катаракта, такий хрящ на цих очах. І що може це зробити? Ви думаєте, офтальмологи це можуть зняти? Ні. Це може зробити сьогоднішня Євангелія, Євангелія, яку нам дає Господь. Читайте її і розумійте. Бо коли у вас є духовна проблема, вас починають «лікувати»: стільки поклонів, стільки молитов треба прочитати, стільки свічок треба поставити – релігію, церкву перетворюють на аптеку. А вам треба просто прийти до ліків – до Слова Божого, до до Бога, до Ісуса Христа прийти. 

І якщо щось потрібно вам- то стільки, скільки цього потрібно. Ви знаєте, що для того, щоб вивчити вірш, одній дитині достатньо один раз прочитати його, іншій – три рази прочитати, третій – десять разів. А ще одна дитина і п’ятдесят разів прочитає, і їй важко навіть за п’ятдесят разів вивчити. 

Отак і ми повинні навчатися в церкві, і так прозрівати потрібно. Адже подивіться: кожен із вас має зір, але є недосконалим, є різним. У мене є окуляри, і у вас окуляри, і я впевнений, що якщо я дам вам свої окуляри, то ви в них не будете бачити. Тому що в кожного є своє. І в кожного є свої проблеми, і кожен зі своїми проблемами приходить до Бога. І в першу чергу він повинен просити про те, що є дійсно потрібно йому: «Господи, помилуй мене!». Можна сказати «Ісусе, Сину Давидів», але ми вже знаємо, що Він є Син Божий. 

«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий! Помилуй мене!» Бо у нас є проблема – помилуй мене. Але коли у нас ніяких проблем немає, ми знову приходимо. І що говоримо? Ми повинні подякувати. «Дякую, Боже, і помилуй мене!» 

Тому що та радість, яка в нас виникає від того, що у нас щось стало краще, не означає, що у житті так воно все є, як ми це сприймаємо. Яка радість, коли швидкісну спортивну дорогу машину купив. Але що завтра може бути? Здогадуєтесь? І що за радість може бути, що побудував такий великий і красивий будинок, меблі, все – і ви знаєте, що цієї ночі ще може бути. І тому треба свої очі відкривати на це життя. Але ми не можемо, бо наші гріхи, як оце більмо, заважають нам все це побачити. Зрозумійте, що Бог не хоче, щоб ми при свічці в печері жили. Він хоче, щоб ми їздили по безпечних і хороших дорогах. Щоб ми мали найкращі автомобілі, найкращий побут, найкращі будинки. Але це не повинно бути самоціллю. Не повинна людина для цього жити. А все це повинно бути для людини. Так, як для неї є хліб, повітря, вода, ліси, гори – вся природа. Але ми повинні це все правильно використовувати. Бо коли ми це неправильно використовуємо, то виникає страшна проблема. 

Що таке неправильно? Помилково, гріховно використовувати. Якщо ми неправильно будемо використовувати наші ріки, озера, то потім ми не будемо мати де води напитися. 

Отут і треба, щоб Господь змилувався і відкрив нам ці розумові очі. І коли Він змилується, і відкриються вони, вважайте, що Господь з нами.

Господь в нашому житті. Він відкриває нам очі через Євхаристію. Він біля нас, а ми далекі від Бога. 

Тож відкрийте свої очі. Відкрийте свої очі через цю Євангелію, яку дає нам Господь. Відкрийте і будьте не біля Бога, а будьте разом з Ним. Так, щоб ми були як одно. Щоб Він був в нас, а ми разом з Ним. 

Амінь.

Христос Рождається!

 

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа