Чудесне творіння Духа Святого

Чудесне творіння Духа Святого

Дні святкування святих, браття, встановлені Церквою на першому місці, щоб ми, величаючи святих, славили Бога. Бо святі найбільше і найпрекрасніше творіння Духа Божого у цьому світі, найбільше і найпрекрасніше від усіх видимих творінь. Але є і ще одна причина того, що Церква з мудрості Промислу Божого, встановила свято святих. Причина полягає у тому, щоб святі, котрих ми згадуємо у ці дні, стали прикладом тим, хто їх згадує і вшановує. Язичники  не мали святих і присвячених їм празників, у них були празники, пов’язані зі зміною пір року, збором врожаю чи сівбою, чи з якимись видуманими подіями, народженими їх уявою чи бісівською спокусою, але, не маючи святих, вони не могли мати і присвячених їм свят. З кого люди брали приклад святого життя, кого соромились? Брали приклад одне з одного, як худоба з худоби, а про сором не могло бути й мови. 

Уявіть собі, яку перевагу мають християни перед язичниками і наскільки ми духовно і морально багатші від них. Кожен наш день у році прикрашений святим чи святою,  не якимись вигаданими іменами, а іменами людей, що реально жили, і ми знаємо, коли і як вони жили. Наш християнський рік становить невидимий іконостас. Кожен Божий день нагадує нам про когось із святих. І так само, як у храмі ми бачимо ікони святих, написані фарбами на дошках, кожен день духовно ми дивимось на духовне  лице і образ згадуваного святого,  на його життя, його чесноти, силу його віри, світло його любові.

Ікони Христа і Богородиці більші і урочистіші від інших у церковних іконостасах, так само і празники, присвячені Їм, більші і урочистіші від інших свят. У кожну з чотирьох пір року ми святкуємо чотири великих Богородичних свята: восени Її Різдво, на початку зими Введення, навесні Благовіщення і влітку Успіння.

Святкуючи нині день Введення Богородиці у храм, ви прославляєте Богородицю і разом з Нею Бога Живого, Творця Її і вашого. Що за дивне творіння Духа Святого! Народжена старими батьками, більше від їх молитов і сліз, ніж від плоті і крові, Марія немовлям була заповідана на службу Богові. Благочестиві люди виконують обіцянки дані людям,  а тим більше Господу. 

Благочестиві Йоаким і Анна виконали свою обітницю, дану Богові. Виконали тоді, коли виконати її було вкрай важко, коли їх єдиному чаду було всього три роки. Ті, у кого є діти, знають, як вони у цьому віці дорогі батькам. Трирічна дитина, ледь навчившись говорити, лагідна до своїх батьків, дивується оточуючому світові, наївно розпитує про все і про всіх, справжня потіха, радість і веселість батькам. І особливо престарілим батькам, якими були Йоаким і Анна, котрі, можна так сказати, тонкою ниткою трималися за земне життя. Як важко було їм розлучитися з такою милою їм єдиною донькою, але обітниця Богові була дана і порушувати її не можна. 

І це перше повчання, котре дає нам нинішнє свято. Дуже важливе повчання у наш час, коли деякі християни поводять себе як язичники, і безсоромно брешуть людям і Богові. Потрапивши у біду, вони просять і молять, і дають обітниці, але мине біда і серця їх остигають і дана обітниця порушується. І коли приходить гнів Божий, вони дивуються і звинувачують усіх і вся, крім самих себе. Тому прошу вас, браття, заради вашого добра усіма силами старайтеся дану вами обітницю і обіцянки всевишньому Богу.

Друге повчання введення маленької трирічної Марії у храм важливе не менше від першого. Воно стосується виховання дітей змалку у законі Божому. Є християни, котрі міркують цілком по язичницьки і думають, що якщо вони залишать їм якомога більше майна і грошей, вони забезпечать їм щастя. Життя щодня свідчить про те, що такі батьки справжні вороги власним дітям. Якщо Господь допустить, вони зможуть з іншого світу побачити, якими нещасними вони зробили своїх дітей. Ввівши їх у світ грошей і великого спадку і не ввівши їх у святиню Бога життя, вони ввели їх у неподоланні спокуси у цьому світі і в пекельні муки у світі іншому. Краще, браття, залишити своїм дітям у спадок Бога, ніж владу над цілим світом. З одним Богом вони будуть багаті і щасливі, а з цілим світом без Бога убогими і нещасними. І малий страх Божий кращий від великого багатства. 

Тому прошу вас, браття, заради блага ваших дітей наслідуйте святих Йоакима і Анну і введіть своїх дітей у спадщину, котра не обмане, не пропаде, не зотліє ні в цьому, ні в іншому світах. Ця спадщина – душевне багатство, котре розумна дитина здобуде у пізнанні закону Божого. Духовно багатим дітям не важко буде отримати хліб насущний – не залишить і не забуде їх Господь, а духовно знедолені швидко розпустять і найбільше майно і залишаться знедоленими вдвічі, і для земного світу, і для духовного. 

Цих двох уроків навчає нас свято Введення Пресвятої Богородиці.

Празники святих, воістину, ніби невидимий іконостас живих душ у Царстві Божому. Не було ні у язичників, нема їх у безбожників, тому язичники поклонялися мертвим ідолам. А ви, діти Божі, покланяйтеся реальності у Богові єдиному живому, Творцеві вашому і Його численним ангелам і святим, що перебувають у вічному Царстві істини і радості, в котрому і ви надієтеся перебувати. Нехай подарує вам Господь це Царство, цю Вітчизну, котрій не загрожує небезпека, те життя, що не знає смерті. 

Богові нашому слава і хвала, Пресвятій Богородиці честь і поклоніння, а всім вам здоров’я і миру, радості і благословення Боже на віки вічні. Амінь.