Десять заповідей Божих. Заповідь шоста

Шоста заповідь

Не убий

Це означає: Бог дає життя від Життя Свого всякому творінню, усьому створеному буттю. Життя є найдорогоцінніше надбання Боже, звідси, хто наважиться замахнутися на чиєсь життя, той замахується на дорогоцінну власність  Божу  – на саме Життя Бога.

Всі ми, хто живе сьогодні, тимчасові носії  Життя Божого в собі, хранителі дорогоцінної Божої власності. Тому ми не сміємо і не можемо знищити це запозичене Боже Життя в собі і в інших. 

А це означає:

перше – ми не маємо права вбивати;

друге – ми не можемо вбити життя. 

Якийсь гончар виліпив вазу з глини, і, коли недбалі люди розбили її, гончар дуже засмутився і вимагав компенсації збитків. Людина також зроблена з такого ж дешевого матеріалу, що й ваза, але дорогоцінне в ній те, що є у людини душа, котра формує людину з середини і Дух Божий, котрий дає душі життя. 

Так, ні батько, ні мати не мають права позбавити життя своїх дітей, бо не батьки дають життя дитині, але Бог  через  батьків. Батьки – це посудина, у якій Бог замішує життя, і подоба печі, в якій Бог випікає  Хліб Життя. Але батьки не дають життя, і тому, раз вони не дають, отже, і не мають права віднімати його. Якщо ж батьки, котрі стільки трудяться, піклуються і турбуються про своїх дітей, не мають права позбавляти їх життя, як можуть мати це право ті, хто випадково зустрівся у цьому світі з дітьми цих батьків?

В Америці, у місті Чикаго, жили два сусіди. Один з них зазіхнув на багатство свого сусіда, проник до нього вночі і відрубав голову. Тоді взяв усі його гроші, склав у свій гаманець і пішов додому. Як тільки він вийшов на вулицю, він побачив вбитого сусіда, котрий йшов йому назустріч. Тільки замість відрубаної голови у сусіда була голова вбивці. Нажаханий вбивця перейшов на другий бік вулиці і побіг, не оглядаючись, але сусід з головою вбивці на плечах знову опинився попереду бігуна і йшов йому назустріч. Вбивця, обливаючись холодним потом, ледь дістався свого дому і не заснув тієї страшної ночі. Наступної ночі він знову побачив сусіда перед собою із  своєю власного головою на плечах. І так було щоночі. Тоді вбивця взяв украдені гроші і кинув їх в річку. 

Але і це не допомогло. Сусід  являвся йому щоночі. Вбивця здався суду, визнав свою вину і був відправлений на каторгу. Але й це не допомогло. І в темниці вбивця бачив свого сусіда щоночі із своєю головою на плечах. Врешті він вмовив одного старого священика, щоб він  молився за нього, грішного, Богові і дозволив причаститися. Священик відповів, що він спочатку повинен покаятися перед причастям. Той відповів, що кається у вбивстві свого сусіда. «Не це, - сказав йому священик. – Ти ніяк не можеш зрозуміти і визнати, що життя твого сусіда – твоє власне життя. І вбиваючи його, ти вбив самого себе. Тому ти й бачиш свою відрубану голову на тілі вбитого. Тим Бог дає тобі знак що твоє життя і життя твого сусіда, і всіляке людське життя має одне і те ж життя». 

Засуджений це зрозумів. І все інше він також зрозумів і визнав. Потім помолився Богові і прийняв причастя. І тоді перестав дух вбитої людини переслідувати його, але він продовжував проводити дні і ночі в покаянні і молитві, і розповідав усім іншим засудженим про чудо, яке йому було відкрите, а саме, що людина не може вбити іншу, не вбивши себе саму. 

О, брати, які ж жахливі наслідки вбивства. Якби можна було описати їх всім людям, воістину не було б жодного, хто б підняв руку на чуже життя. 

Бог пробуджує і подразнює совість убивці так, що його власна совість гризе його з середини, подібно до хробака, що гризе дерево. Людина б’ється, і ричить, і гавкає, як скажена левиця; ні вдень, ні вночі нещасний не має спокою ні в горах, ні у полі, ні в цьому житті, ні після погребіння. Краще було б людині, якби розкрили їй череп і рій пчіл вселився в ній і жалив її з середини, ніж те, що робить з душею його нечиста і злочинна совість. 

Тому, брати, Бог і заповідав людям заради їхнього ж спокою і щастя: «Не вбий!»

О Господи, Предобрий, яка ж солодка кожна твоя заповідь, подібна свіжому поживному молоку. О Господи, Всесильний, збережи раба Твого від злого діла і мстивої совісті, нехай же Тебе славлю і хвалю навіки вічні. Амінь.