Що? Хіба є такі, хто посміє згадувати даремно страшне і таємниче ім’я Господа Бога Всевишнього? Коли на небі промовляється ім’я Господа Бога Всевишнього? Коли на небі вимовляється ім’я Боже, то схиляються в страху небеса, зорі сяють яскравіше, Архангели і Ангел співають: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, повні небо і земля Слави Твоєї», а святі угодники Божі падають долу. Чому ж тоді смертні вуста зухвало поминають Найсвятіше ім’я Боже без душевного трепету, без глибокого зітхання і туги за Господом?
Коли людина лежить на смертному ложі, які б імена вона не закликала, жодне з них не здатне зробити її хоробрішою і повернути душевний спокій. Але ім’я Господа Ісуса Христа, вимовлене хоча б раз, додає хоробрості і повертає мир в душу людини. Згадування цього втішного імені полегшує її останнє зітхання.
Людино! Коли ти розчарувалася в рідних і близьких, і відчула себе самотньою в цьому безкрайньому світі, або втомилася від довгого самотнього шляху, пом’яни ім’я Бога, і воно стане тобі опорою для втомлених і обтяжених рук і ніг твоїх.
Вчений муже! Коли ти втомився над розв’язанням важкої загадки природи і, використавши всі можливості свого маленького розуму, не можеш знайти вірної відповіді, пом’яни ім’я Боже, ім’я Вищого розуму, і світло осяє твою душу і загадка розв’яжеться.
О предивне ім’я Боже! Яке ж Ти всесильне, яке прекрасне, яке солодке! Нехай змовкнуть вуста мої навіки, якщо вимовлять Його недбало, нечисто і даремно.
Один майстер-ювелір, працюючи у своїй майстерні, безперервно використовував ім’я Боже даремно: як клятву, або як приказку. Паломник, що проходив через це поселення, почув ці слова і був вкрай обурений. Він голосно покликав майстра на ім’я, щоб той вийшов на вулицю, а сам заховався. І коли майстер вийшов на вулицю, він виявив, що нікого немає. Здивувавшись, він повернувся у свою майстерню і продовжив роботу. Через деякий час мандрівник знову кличе його, а коли той виходить, робить вигляд, що зовсім його не кликав. Дуже розгніваний майстер крикнув мандрівнику: «Чи ти спокушаєш мене, мандрівнику, чи жартуєш, коли у мене стільки роботи? Ти кличеш мене, а потім робиш вигляд, що не кликав». Відповідає йому мандрівник миролюбно: «Воістину, в Бога значно більше роботи, ніж у тебе, ти ж весь час згадуєш Його даремно, а на мене ображаєшся за те, що я тебе відволікаю. Хто має більше підстав сердитися – Бог чи ти, золотих справ майстер?» І майстрові стало соромно. Повернувся він у свою майстерню і відтоді тримав язика за зубами.
Нехай же ім’я Господнє, як невгасима лампада, безперервно зігріває нашу душу, думки і серце, але не торкається нашого язика без значної і урочистої потреби.
В одну лікарню приїхав на практику лікар; йому дали асистента, з котрим довелося проводити час з ранку до ночі, оперуючи і перев’язуючи хворих. Асистент мав звичку брудно лаятися. Він нікого не шкодував у своїх виразах. Його брудна лайка не обминула навіть Бога Саваофа. Одного разу лікаря відвідав його приятель, що приїхав з міст. Лікар запросив приятеля відвідати операцію. Хворому розрізали гнійник. Гостеві стало погано при вигляді страшної рани, з якої витікав гній. На додачу асистент лікаря, не замовкаючи, брудно лаявся. Не витримавши, гість спитав: «Як можеш ти слухати ці мерзенні богохульні слова?» Лікар відповідав: «Друже мій, я звик до того, що існують брудні рані, і що з ран часто тече гній. Якщо на тілі хворого є гнійний нарив, то гній, завдяки рані, стає видимим, і цей нарив можна вилікувати. Але буває нарив у душі людини, і виявити його можна лише, коли він витікає через вуста. Мій асистент, лаючись богохульно, виявляє для нас накопичене зло, яке виливається з його душі, як гній з рани».
О Всемилостивий Боже, навіть жаби не сварять Тебе, а людина сварить! Чому ж жаба має краще горло, ніж людина? О Всетерпеливий, чому змії не зневажають Тебе, а людина зневажає? Чому змія ближче до ангелів, ніж людина? О Всепрекрасніший, чому вітер, що хрестоподібно опоясує землю, не звертається марно до імені Твого, а людина звертається? Чому вітер більше боїться Бога, ніж людина?
О Предивне ім’я Боже, яке ти всесильне, яке ти прекрасне і яке солодке! Нехай змовкнуть вуста мої навіки, якщо вимовлять його недбало, нечисто і даремно.
Духовне читання :
Ранкові
Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00
Вечірні
Щодня - 17:00