Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Десять заповідей Божих. Заповідь третя

Святитель Микола Сербський

Третя заповідь

 

Не згадуй імені Господа Бога твого даремно

 

Що? Хіба є такі, хто посміє згадувати даремно страшне і таємниче ім’я Господа Бога Всевишнього? Коли на небі промовляється ім’я Господа Бога Всевишнього? Коли на небі вимовляється ім’я Боже, то схиляються в страху небеса, зорі сяють яскравіше, Архангели і Ангел співають: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, повні небо і земля Слави Твоєї», а святі угодники Божі падають долу. Чому ж тоді смертні вуста зухвало поминають Найсвятіше ім’я Боже без душевного трепету, без глибокого зітхання і туги за Господом?

 

Коли людина лежить на смертному ложі, які б імена вона не закликала, жодне з них не здатне зробити її хоробрішою і повернути душевний спокій. Але ім’я Господа Ісуса Христа, вимовлене хоча б раз, додає хоробрості і повертає мир в душу людини. Згадування цього втішного імені полегшує її останнє зітхання.

 

Людино! Коли ти розчарувалася в рідних і близьких, і відчула себе самотньою в цьому безкрайньому світі, або втомилася від довгого самотнього шляху, пом’яни ім’я Бога, і воно стане тобі опорою для втомлених і обтяжених рук і ніг твоїх.

 

Вчений муже! Коли ти втомився над розв’язанням  важкої загадки природи і, використавши всі можливості свого маленького розуму, не можеш знайти вірної відповіді, пом’яни ім’я Боже, ім’я Вищого розуму, і світло осяє твою душу і загадка розв’яжеться.

 

О предивне ім’я Боже! Яке ж Ти всесильне, яке прекрасне, яке солодке! Нехай змовкнуть вуста мої навіки, якщо вимовлять Його недбало, нечисто і даремно.

 

Один майстер-ювелір, працюючи у своїй майстерні, безперервно використовував ім’я Боже даремно: як клятву, або як приказку. Паломник, що проходив через це поселення, почув ці слова і був вкрай обурений. Він голосно покликав майстра на ім’я, щоб той вийшов на вулицю, а сам заховався. І коли майстер вийшов на вулицю, він виявив, що нікого немає. Здивувавшись, він повернувся у свою майстерню і продовжив роботу. Через деякий час мандрівник знову кличе його, а коли той виходить, робить вигляд, що зовсім його не кликав. Дуже розгніваний майстер крикнув мандрівнику: «Чи ти спокушаєш мене, мандрівнику, чи жартуєш, коли у мене стільки роботи? Ти кличеш мене, а потім робиш вигляд, що не кликав». Відповідає йому мандрівник миролюбно: «Воістину, в Бога значно більше роботи, ніж у тебе, ти ж весь час згадуєш Його даремно, а на мене ображаєшся за те, що я тебе відволікаю. Хто має більше підстав сердитися – Бог чи ти, золотих справ майстер?» І майстрові стало соромно. Повернувся він у свою майстерню і відтоді тримав язика за зубами.

 

Нехай же ім’я Господнє, як невгасима лампада, безперервно зігріває нашу душу, думки і серце, але не торкається нашого язика без значної і урочистої потреби.

 

В одну лікарню приїхав на практику лікар; йому дали асистента, з котрим довелося проводити час з ранку до ночі, оперуючи і перев’язуючи хворих. Асистент мав звичку брудно лаятися. Він нікого не шкодував у своїх виразах. Його брудна лайка не обминула навіть Бога Саваофа. Одного разу лікаря відвідав його приятель, що приїхав з міст. Лікар запросив приятеля відвідати операцію. Хворому розрізали гнійник. Гостеві стало погано при вигляді страшної рани, з якої витікав гній. На додачу асистент лікаря, не замовкаючи, брудно лаявся. Не витримавши, гість спитав: «Як можеш ти слухати ці мерзенні богохульні слова?» Лікар відповідав: «Друже мій, я звик до того, що існують брудні рані, і що з ран часто тече гній. Якщо на тілі хворого є гнійний нарив, то гній, завдяки рані, стає видимим, і цей нарив можна вилікувати. Але буває нарив у душі людини, і виявити його можна лише, коли він витікає через вуста. Мій асистент, лаючись богохульно, виявляє для нас накопичене зло, яке виливається з його душі, як гній з рани».

 

О Всемилостивий Боже, навіть жаби не сварять Тебе, а людина сварить! Чому ж жаба має краще горло, ніж людина? О Всетерпеливий, чому змії не зневажають Тебе, а людина зневажає? Чому змія ближче до ангелів, ніж людина? О Всепрекрасніший, чому вітер, що хрестоподібно опоясує землю, не звертається марно до імені Твого, а людина звертається? Чому вітер більше боїться Бога, ніж людина?

 

О Предивне ім’я Боже, яке ти всесильне, яке ти прекрасне і яке солодке! Нехай змовкнуть вуста мої навіки, якщо вимовлять його недбало, нечисто і даремно.

 

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа