Допомога жінкам, що постраждали від насильства

Допомога жінкам, що постраждали від сімейного насильства

Анна Тараненко,

Право на сім’ю є одним з фундаментальних прав людини, його визнання та захист на міжнародному та національному рівнях закріплені у положеннях декларацій, конвенцій і конституцій держав. Стаття 32 Конституції України встановлює, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Стаття 51 встановлює, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Сімейним кодексом України, а саме статтею 4 закріплене право особи на сім'ю.

Саме добровільність лежить в основі шлюбу, а отже, і сімейних відносин загалом.  Майнові та немайнові сімейні відносини регулюються державою, проте сфера останніх тісно переплетена з правом людини на таємницю особистого та сімейного життя, тож тотальна регламентація їх неможлива і недоцільна. Проте трапляються ситуації, коли нормативно-правове регулювання сфери немайнових сімейних відносин і практичне втручання до неї через систему відповідних державних органів та установ з боку держави викликане необхідністю захисту  життя і здоров’я особи. Прояви сімейного або домашнього (міжнародне визначення) насильства на ранньому етапі розвитку української державності залишалися поза сферою правового регулювання, як не дивно, саме з мотивів захисту права на таємницю особистого життя і демократизації всіх сфер суспільного життя. Це, в свою чергу, зумовило перетворення проявів сімейного насильства на латентні правопорушення, проте активність міжнародного руху по боротьбі з насильством щодо жінок (оскільки саме жінки становлять найуразливішу групу в аспекті проявів сімейного насильства), а також міжнародно-правові зобов’язання нашої держави  сприяли актуалізації цієї проблеми на національному рівні. Україна стала однією з небагатьох держав колишнього СРСР, що відреагували на рух із захисту прав жінок змінами у своїй державній політиці.

У результаті співпраці українського законодавця з представниками жіночого та молодіжного руху України 15 листопада 2001 року був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» (далі – Закон) - перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативно-правовий акт, спрямований на запобігання цьо¬му соціально негативному явищу. Закон визначає правові та організаційні основи попередження насильства в сім’ї, а також органи та установи, на які покладається здійснення заходів з по¬передження насильства в сім’ї.

Стаття 1 Закону надає законодавче визначення поняття «насильство в сім’ї» і тлумачить його як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного  спрямування  одного члена  сім'ї  по  відношенню  до  іншого члена сім'ї,  якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Враховуючи успішний досвід, з січня 2014 року за підтримки Українського жіночого фонду Запорізька обласна громадська організація «Взаємодія» продовжує реалізовувати проект «Сім’я без насильства – майбутнє України», що спрямований на психологічну та юридичну допомогу жінкам, які постраждали від проявів сімейного насильства. У рамках проекту жінкам безкоштовно надається можливість отримати юридичні консультації, допомогу у складанні юридичних документів та участі у психологічних тренінгах. 

З питань одержання психологічної допомоги 

звертайтеся за телефоном 067-393-80-65.

З питань одержання юридичної допомоги

звертайтеся за телефоном 099-288-14-09.