Є тільки одна причина прийти в неділю на службу
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Ми вже на одному Євангельському зачалі кілька місяців назад читали подібну притчу про стіл, про запрошених гостей, які мали свої турботи, які мали якісь нові надбання, землю, пару волів, які одружилися, мали якісь мирські справи. І через ці справи не змогли прийти на спільну трапезу з Господарем. В наш час технологій, в наш час активного інформаційного обміну це не є дивним. І дуже часто так буває, що зібрати гостей на власний День народження, чи на якусь іншу подію, важливу для нас, чи просто свято стає дуже-дуже важко. У всіх справи, у всіх земля, у всіх пари волів свої. Багато різних причин. Як пише один перський поет, є багато причин не прийти і тільки одна причина, щоб прийти – це повага до того господаря, який запрошує.
Буває так, що і ми часом комусь відмовляємо. Тому що погода погана, не хочеться виходити, тому що відносини з цією людиною у нас якісь неясні, нам здається, що людина нас не поважає, і нам здається, краще уникнути цього. Або, можливо, у нас поганий настрій і ми вважаємо, що ми не хочемо прийти і зіпсувати іншим свято.
Трапеза, особливо на Близькому Сході, навіть в ті часи, Ісусові часи, це було щось більше, ніж спільний акт поглинання їжі. Це було щось більше, ніж святкування, обмін емоціями. Це було визнання когось як рівного. Переломити з кимось хліби – це був вияв поваги, вияв певної єдності між цими людьми. Тому Ісус Христос після Свого Воскресіння зустрічає людей в Емаусі, і вони Його не впізнають. І тільки коли Він переломив хліби, вони Його впізнали. Яке символічне значення цього акту. І сьогодні на Близькому Сході це має те саме значення.
Можливо не так серйозно, але і в нас також спільна трапеза до чогось зобов’язує. Коли людина приходить в гості, є ввічливим розділити трапезу з хазяїном. І для хазяїна є ввічливим пригостити, розділити трапезу з гостем.
Та проблема не в тому, що вони просто відмовилися від частування, через свою скромність можливо, чи зайнятість. Вони не хотіли визнати цього Господаря як рівного. І що робить цей Господар? Він знаходить сліпих, калік – тих, в кого немає землі, тих, в кого немає воликів, тих, у кого не може бути дружини в той час. Тих, кого ці мирські турботи не тримають. І тих, для кого сісти за цей стіл – велике щастя.
Ми, часом уникаючи цього столу, створюємо собі якісь причини, чому ми не можемо туди піти. Ну, просто не можемо прийти. І нам здається, що ми робимо наше життя трошки легшим, тому що уникаємо якоїсь події, яка вимагає від нас певних зусиль, можливо, яка вимагає від нас часом піти на якийсь компроміс із своєю гординею, і нам здається, що наше життя стає трошки легшим. І для господаря, до якого не прийшли ці гості, також здається: ну, не прийшли – і не прийшли! І здається, йому трошки легше. Але потім він все рівно думає: чому ж вони не прийшли? І займається цим самокопанням, займається пошуком причин. І парадокс в тому, що, здавалося б, полегшуючи життя один одному, ми робимо ще складніше. Тому що причин багато, щоб не прийти, і розібратися в них, довести, яка правдива – дуже важко. Але є одна причина, щоб прийти. Це є любов до свого ближнього.
Так само і з церквою. Це причастя, ця спільна Чаша, до якої ми приходимо, так само той самий стіл, за яким ми всі стаємо рівні, за яким ми всі стаємо одним цілим – Церквою, Тілом Христовим.
І так само і тут у нас є багато причин, щоб не прийти в неділю на службу. Земля, пари волів, ще якісь причини. І є тільки одна причина, щоб прийти – спасіння нашої душі.
І сьогодні цю притчу ми вже бачимо не в масштабах невеличкої компанії людей, які не можуть зібратися. А в масштабах цілих континентів. Де певні народи все менше і менше приходять на цю трапезу. І цей стіл пустіє. І є багато причин, щоб не прийти: тому що релігія застаріла, тому що церква така-сяка, тому що в церкві грубі люди, які мені нахамлять, тому що я не готовий до цього, тому що мене не виховали в цьому дусі, я не знаю, що там робити. Сотні причин, тисячі. І нам здається, що Трапеза пустіє. Але як говориться в кінці притчі: багато кликаних, та мало обраних. І можливо в одних краях церкви пустіють, але в інших вони наповнюються. І прийдуть ті, для кого ця Чаша спільна буде великим даром. Все в природі взаємозамінне. І стіл не буде порожній. Але і нам треба зробити зусилля, щоб цей стіл не був порожній, як тому Господарю.
Той Господар міг би зачинити Свої двері, і тримати в Собі злість, тримати в Собі образу, і розмірковувати про те, чому так сталося. Але Він знаходить тих, хто, здавалося б, нижчі за Нього, не мають ні оселі, ні таких поважних друзів, - і розділяє з ними трапезу. І це є вихід з ситуації. Знайти собі рівного. Бачити людину в своєму ближньому. Блажнього, з яким би ми могли розділити цю трапезу. Ближнього, який би виявився з нами одним цілим. Так само, як це відбувається кожної неділі, а в деяких церквах – кожного дня, на Святій Літургії. Де ми всі стаємо одним цілим.
Як мудро, як мудро, що ця притча читається саме зараз, коли йдуть свята. Вже пройшло Різдво за Григоріанським календарем, буде скоро Новий Рік, буде Різдво за Юліанським календарем, і кожного цього свята буде стіл. Стіл, на якому збереться родина, друзі, найближчі люди. І дуже важливо, щоб цей стіл збирався. І, можливо, хтось із вас ще думає, чи піти до родичів, чи не піти, чи поїхати до батьків, чи не поїхати, чи прийти до своїх дітей на свято, чи не прийти. Але слід подумати про те, що наскільки цей стіл буде повний, наскільки цей стіл буде об’єднаний, єдиний, настільки нам буде легко дожити до наступного року.
Цей був важкий, дуже важкий рік. Можливо, наступний рік буде ще важчим. Нові напасті нас чекають. Але якщо цей стіл, цей стіл, як наша церква із спільною Чашею, кожен із столиків наших родин, наше суспільство, якщо ми всі прийдемо за цей стіл, а не в своїх турботах, які нас відволікають, і будемо єдині, тоді всі напасті пройдуть повз. Будуть важкими, загартують нас, але пройдуть повз. Повз наші домівки, повз нашу церкву, і повз наше суспільство.
Нехай Господь Бог дарує нам і наступного року такий самий стіл і щоб там не було порожніх місць. Ні через чиюсь байдужість, але і через те, що за різних обставин ми втрачаємо людей через ті епідемії, через інші випробування, можливо, які грядуть на наше суспільство.
Слава Ісусу Христу.
26.12.2021
Написати листа