Господь Бог дає нам можливість долучитися до великого чуда
В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Дуже часто на недільні Євангельські зачала припадають уривки з Євангелії, де говориться про чудеса. Дуже багато було створено чудес Ісусом Христом. Дуже багато людей було зцілено. Дуже часто це люди, чиїх імен ми не знаємо, хто, як тіні, проходять у цій Євангельській історії, з’являються і так само зникають, вже зцілені.
Але як так склалося, що християнська громада, яка писала цю Євангелію, євангелисти, які були членами християнської громади перших віків, не знали жодного імені цих зцілених. Невже ці зцілені не стали членами цієї громади? Ми знаємо, що Ісус Христос вигнав бісів з Марії Магдалини, ми знаємо, що Він зцілив тещу апостола Петра. Але про решту апостолів – ми не знаємо про зцілення, ці люди прийшли за Його проповіддю. То яке значення мали ці зцілення для християн, для перших християн? Певно, ці свідки, які бачили ці зцілення, чули про ці зцілення, зцілилися ще більше, тому що Господь Бог зцілюючи цих хворих, сліпих, біснуватих, зцілював і серця цих людей, які це бачили. Серця тих людей, які стали потім Церквою – як Ісус Христос говорив до апостола Петра: «Ти – камінь, і на тобі Я збудую Свою Церкву».
Господь Бог давав людям приклад, давав людям надію на милосердя, віру в милосердя, в те, що люди можуть бути зцілені. В те, що сльози можуть бути витерті. В те, що ті, хто впаде духом, можуть бути втішені. І незалежно від їх походження, тому що Ісус Христос проповідував і серед самарян, і зцілював на прохання язичника, того сотника римського, і незалежно від віку, незалежно від місця і часу.
Господь Бог дає нам всім можливість долучитися до цього великого чуда – чуда любові і милосердя. Навряд чи хтось з нас може ходити по воді і навряд чи хтось буде ходити по воді. Навряд чи хтось із нас зможе воскрешати мертвих. Навряд чи хтось із нас зможе зцілювати дотиком. Але є інші чуда, які ми можемо чинити своєю любов’ю, своєю увагою, своїм милосердям.
Більше того, так само, як і Ісус Христос, ми можемо давати іншим можливість творити чудеса. Тоді, коли ми заступимось за несправедливо засудженого. Тоді, коли ми підтримаємо того, хто виступає за правду. Тоді, коли ми заступимося за меншого. І хтось скаже: «Що тут такого? Це банальні речі. Всі ми можемо так робити і всі ми маємо так робити, навіть атеїсти це розуміють». А, наприклад, підтримати когось, хто виступає за правду, знаючи, що ця правда проти нас. Що ми чинимо неправильно, і ця людина хоче змінити цей порядок, несправедливості, корупції, можливо, крадіжки. Чи зможемо ми підтримати таку людину, знаючи, що наш сімейний бюджет стане трохи меншим, ми не зможемо вже зловживати своїм становищем? Чи зможемо підтримати слабшого, знаючи, що наше життя піде вниз, і знаючи, що величезна сила суне на цього слабшого? І ось тут, коли ми зможемо це зробити і відбудеться справжнє чудо.
І можливо це чудо для тих свідків, хто його бачитиме, буде ще більше важити, ніж зцілення, ніж вигнання бісів. Тому що воно також дарує цю надію на милосердя. На те, що милосердя є ще у цьому світі, що милосердя є ще посеред нас. І ми можемо до нього долучитися, будучи частиною церкви.
Тому і ці перші люди, хто слідував за Ісусом Христом, прийшли не за тим, щоб їх зцілили, а за тим, щоб і вони могли зцілювати, за тим, щоб і вони могли творити милосердя. І вони зцілювали! І апостоли, які потім проповідували, також творили чудеса.
Можливо, ми не зможемо зробити чудес. Можливо, ми не зможемо робити якісь надприродні речі. Але і наші дії, наша жертва, а завжди, коли ми робимо щось достойне, щось правильне – це завжди є жертва, жертва своїм здоров’ям, жертва своїми коштами, грішми, часом і своїм життям. Тому що любов християнська – це є завжди жертва. Це не пристрасть. Це не задоволення. Це не ніжність. Хоча і ці речі також є супутніми, інколи слідують.
Але перш за все, християнська любов є самопожертва заради тих, кого ми любимо. І дуже хочеться вірити, що і ми зможемо творити такі чудеса.
Слава Ісусу Христу.
08.08.2021
Написати листа