Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Про що ця сьогоднішня Євангелія? А про те, що ми маємо багато сьогодні хворих людей. Наша медицина не може здолати цю шизофренію, яка виникає через стреси, через віртуальну реальність. І вона все більше і більше буде виникати для тих дітей, які сьогодні просто в комп’ютері сидять і грають всілякі ігри.

В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
 
Коли у нас є віра, то це означає, що це вже є зв’язок. Бо віра з чимось нас пов’язує. Ми віримо в майбутнє своїх дітей, і вже те, що ми в них віримо, нас пов’язує. Ми віримо в те, що ми хочемо зробити, і наше життя, робота – все пов’язане з тою ціллю. Ми приходимо у храм, тому що віра наша приводить нас сюди, і ми в цьому храмі просимо Бога, щоб оті цілі, які ми розставили в своєму житті, всі збулися. Але деколи самі не розуміємо, чи ті цілі наші – хороші, чи ні. Чи те, що ми задумали, є корисним для нас і чи є воно добрим для прославлення Бога. 
 
І свою віру, любов – чим ми можемо підтвердити? Жертвою. Коли ми приходимо в храм і ставимо свічку, то невже ви думаєте, що Богові ця свічка потрібна? Ні. Це є вияв нашої любові, наша жертва. Коли в Старому Заповіті спалювали тварин на жертовнику, невже ви думаєте, що той сморід перепаленого м’яса був потрібен Богові? Ні. Це для того, щоб проявити любов, для того, щоб Бог побачив наше серце, побачив нашу жертву. Бо якщо немає жертви – нема любові. Коли ми дітям купуємо цукерку, невже ви думаєте, що ця цукерка корисна для дитини? Ні. Але ми купуємо, бо це є наша жертва, щоб показати цій дитині, що ми її любимо. І багато дечого такого є, що може цій дитині і не треба, але ми купуємо. Тому, що ми любимо і ми жертвуємо. 
 
Але деколи ці жертви не є добрі. Знаєте, Каїна і Авеля? Від одного Бог жертву прийняв, а від іншого не прийняв. І коли Господь не приймає цю жертву, то тоді людина віддаляється від Бога. Вона себе почуває недостойною і відходить, відходить від Бога і знаходиться вже далеко від Бога. Мало того, вона і творить спротив Богу. І такій людині вже здається, Бог не потрібен. Така людина себе робить вільною від Бога. А таких людей, вільних від Бога, як називають? Божевільні. І скільки людей божевільних. Але є такі люди, які і не знали правдивого Бога, не знали своєї релігії, тому що цей зв’язок може бути зовсім по-різному. Так як і діти, не тільки за цукерки люблять батьків. Одні, може, за цукерки, а інші – за якісь айфони. По-різному. 
 
І ось в Гадарині, десять міст на другому боці Генісаретського озера, в цих десяти містах живуть греки. Поселення було ще за триста років до Ісуса Христа, коли Олександр Македонський йшов завойовувати Середню Азію. І пенсіонери – інваліди, воїни, - там поселялися. І там будували міста. Хочу сказати, що на цей час це були дуже розвинуті міста. З тих міст виходило багато філософів, вчених людей. Але вони не були іудеями, не дотримувалися іудейської релігії. І них була язичницька релігія, така, як в Стародавній Греції. І вони вирощували свиней, не тільки для себе, а для того, щоб продавати. На той час вже Римська імперія, і утримувати римських воїнів, римську імперію. І сама ціль у них була – якнайбільше збагатитися. І ніякого свята, ніякої культури, як було в іудеїв, у них не було. І старалися туди практично не показуватися іудеї. 
 
Але Христос прибув зі своїми учнями на другий берег Генісаретського озера, або, як ще кажуть, Галилейське море. Прибув туди і побачив чоловіка біснуватого. І Він запитав: «Як твоє ім’я?». «Легіон!». Що таке легіон? Це воєнна одиниця тогочасної Римської імперії. Це приблизно сім-вісім тисяч солдатів, піхоти, і до тисячі, або і більше, воїнів на конях – кінноти. А ще могло бути кілька тисяч таких, хто будував дороги, якісь укріплення. Це приблизно десять тисяч, велике число! І біснуватий називає себе Легіон, тому що, як сказано в Євангелії, у ньому було багато бісів. Тому він і є біснуватий. І біси знають, що буде ця людина оздоровлена, просять, куди розміститися. Відпусти нас в пустелю? Ні. Відпусти нас в свиней. Відпустив в свиней, вони вселилися в свиней, свині збунтувалися, з кручі кинулися в воду і потонули. І людина стала нормальною, стала здоровою, з нею приємно розмовляти, вона вже хоче іти з учнями Ісусовими і прислуговувати Богу. І хоче бути корисною для всіх людей. І так Господь його і посилає: «Іди до свого дому і розкажи, що тобі Господь зробив. Розкажи всім».
Але люди, які втратили своїх свиней, бо вони потонули, які заробляли на них, - вони не були задоволені. І сказали до Ісуса: «Відійди від нас. Відійди в свою Галилею, іди в свою Іудею, проповідуй там, вчи, як треба жити. Нам добре і тут».
 
Про що ця сьогоднішня Євангелія? А про те, що ми маємо багато сьогодні хворих людей. Наша медицина не може здолати цю шизофренію, яка виникає через стреси, через віртуальну реальність. І вона все більше і більше буде виникати для тих дітей, які сьогодні просто в комп’ютері сидять і грають всілякі ігри. Комп’ютер корисний для дитини, коли вона щось вичислює, вирішує, коли ця гра зроблена для того, щоб потім легше було у житті жити і чогось навчатися. І місць вільних немає в лікарнях. Хотіли позбавитися, подолати, і все одно – неможливо справитись. І це не тільки в нас, в Україні. Це в усьому світі так. А чому так відбувається? А тому, що життя людини дуже цінне. І це життя ми повинні підтримувати, і підтримувати матеріально і фінансового. І для того, щоб людина виростала, вона повинна бути культурною і освіченою. І та людина, яка культурна і освічена – вона в психлікарню не попадає. Може бути якесь захворювання, якась пухлина, або травма, ніхто не застережений від цього.
 
Але в більшості біснуваті – це є ті, які привикають до безвідповідальності. Які привикають обминати усі труднощі. І нащо їм працювати, як можна вкрасти, нащо їм читати, коли вони можуть випити, вколотися. Навіщо їм навчатися? І коли вони таким життям живуть, вони стають біснуватими. І зранку ви приходите і бачите біля вашого будинку все потоптано, поламано. І ви бачите, що в парку постійно щось ремонтують. І оці урни, і зупинкові комплекси, усі стіни – все розписано, хто зна що. І хто це все робить? Це роблять біснуваті. Ті самі діти і навіть дорослі, тому що всі вони божевільні, вони втрачають свідомість і не можуть нічого утримати. А їхні батьки витрачають кошти і торгують у цей час на базарі, і працюють хто зна де, і стараються, щоб якнайкраще своїх дітей задовільнити. Щоб вони мали гарний і престижний одяг, щоб могли хвалитися, щоб вони мали всякі айфони, телефони, планшети, комп’ютери, самокати, мотоцикли, машини – все для них. І все один поперед другого про це дбають. А що у душі, в серці і голові – ніхто про це не думає. І оце все багатство, яке люди хочуть зібрати і навіть у святу неділю вони збирають, воно працює проти їхніх дітей і проти них. Тому що в цей самий вихідний день, коли вони можуть бути зі своєю родиною, коли вони можуть бути зі своєю церквою, вони хто зна де – в одному місці, а їх діти, їх родина – в іншому місці. І отут виникає оце божевілля і ця біснуватість все більше, більше і більше. 
 
І тому Господь показує, що треба чимось жертвувати, в першу чергу – цим багатством, цими свинями, якими людина могла б пожертвувати. Але людина пожертвувати цим не може. Людина жертвує в самому кінці свого життя для своїх дітей. Ви знаєте, чим вона жертвує? Хорошим великим пам’ятником. Великим лакованим гробом, великими вінками. Оце батьки можуть жертвувати для своїх дітей. Але чи вони жертвують для того, щоб дитина отримала нормальну освіту? Ні. А якщо навіть і дають освіту, то стараються, щоб з тої освіти також клапоть тої хвороби біснуватості взяли. І вони не думають про те, щоб це був лікар-безсрібник, як сьогодні ми святкуємо пам’ять лікарів-безсрібників. Вони не думають про те, щоб їх син або дочка стали якимись інженерами чи вчителями. Ні. Вони про це не думають. А чому? Бо там мала зарплата. А вони думають, щоб вони стали суддями, прокурорами, державними чиновниками і обов’язково там працювали, де б вони жили не на одну зарплату. Отак і оцінюється тими людьми, тому що ця біснуватість заложена у всіх, у все суспільство. 
 
І тому ще раз протягом року Господь дає нам цю Євангелію, вже не від Матфея, а від Луки, щоб ми позбавлялися цієї біснуватості. І не жаліли тих свиней, які падають в море.
Амінь.
Слава Ісусу Христу. 
 
14.11.2021
Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа