Про що ця притча? Перше, що кидається в очі – це про розділення цих двох людей, бідного чоловіка і багатого чоловіка. І здавалося б, напрошується простий висновок, який ми знаємо з літератури і фільмів – «просто взять всё и поделить!». І проблема вирішена. Але що саме розділяє цих двох людей, і що саме розділяє їх уже потім, коли вони помирають?
В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Амінь!
Кожен з нас у житті старається бути максимально незалежним. Кожен з нас старається бути самостійним у всіх відношеннях: у фінансовому, політичному, побутовому. Кожен з нас хоче мати свій невеличкий куточок в цьому світі, дім, якусь роботу. В когось цей куточок трошки більший, в когось трошки менший. В кожного є якась своя справа, в якій ми також хочемо бути незалежними, щоб менше було керівництва над нами, побільше було творчої можливості.
І деколи нам здається, що і в духовному житті ми можемо добитися незалежності. Відповідати за те, що ми робимо, за власний вибір, за власні провини. Але є ще одна така річ, яка не дозволяє нам бути абсолютно незалежними і самостійними, ізольованими від світу і людей.
Про що ця притча? Перше, що кидається в очі – це про розділення цих двох людей, бідного чоловіка і багатого чоловіка. І здавалося б, напрошується простий висновок, який ми знаємо з літератури і фільмів – «просто взять всё и поделить!». І проблема вирішена. Але що саме розділяє цих двох людей, і що саме розділяє їх уже потім, коли вони помирають? Проблема цього багатого чоловіка не в тому, що він був багатий сам по собі, а в тому, що, маючи поряд з собою цього бідного чоловіка, в його домі завжди був банкет, завжди було свято життя, завжди була можливість ізолюватися від цього світу, не помічати проблеми цього світу і інших людей. Тому, що він має право, він має гроші!
Але потім з’являється вже інше розділення, коли він просить: «Попередь моїх братів». Просить батька Авраама. А він каже: «У вас є пророки і Мойсей. Слухайтеся їх». І тут вже інше розділення. І знову є ті, хто слухається, і ті, хто не слухається. Яка проблема тих, хто не слухається? В тому, що у них були пророки, був Закон Мойсеїв, а зараз є і Слово Боже, Святе Писання, Новий Заповіт, Слово проповіді Ісуса Христа, ми їх знаємо, ми про них чули, ми знаємо ці заповіді, але все рівно робимо по-своєму. І яка буде відповідальність в нашому житті? Яка буде відповідальність перед тими, хто поряд з нами? Є певна відповідальність перед нашим місцем у цьому світі. І все було б добре в цього багатого чоловіка, і проблеми би не було, якби не був цей бідний чоловік поряд з ним.
Так само і в нашому житті буває так, що здається, у нас немає проблем, ми нічого поганого не робимо, ми насолоджуємося життям, тими планами, які в нас є, але поряд з нами є хтось, хто страждає більше, ніж ми. А інколи і робить ще для нас щось. І тоді нам немає виправдання. Як і цьому багатому.
Немає виправдання, коли за нас гине хтось, захищаючи нашу Батьківщину. Але все ще є люди, які хочуть зробити вигляд, що всього цього немає. Що немає тих родин, які втратили батьків, братів, чоловіків. Немає тих постраждалих, які втратили там свої домівки. Хочуть зробити вигляд, що нічого цього немає, словом «конфлікт» це назвати – таким самим словом, яким ми називаємо якусь суперечку за застіллям. Конфлікт.
Так само є люди, які зараз в лікарнях, падають з ніг, і стараються витягти з того світу цих хворих, які дуже часто самі нехтували своїм здоров’ям.
І так само є деякі люди, які пробують зробити вигляд, що все добре, немає проблем. «Я молодий, маю міцне здоров’я, мені нічого не загрожує».
І ми уподібнюємося цьому багатому чоловіку.
Ще більше – є цілі держави, які живуть, як цей багатий чоловік. У нас є сильна економіка, нам не загрожує ніщо цієї ночі, ми знаємо, що заснемо, а потім прокинемося, і ніхто не прийде нас кудись забирати – в якусь тюрму, або просто застрелить. Ми знаємо, що завтра покладемо хліб на стіл, навіть скромний хліб, але нагодуємо свою родину. І проблеми людей десь там далеко, в якійсь пустелі, біженців, чи дітей-сиріт, чи голодуючих – це не наша проблема. Це проблема, яка нас не стосується. Ми не починали цю війну. Ми не починали цього голоду.
Так само цей багатий не винен в тому, що той бідний. І нам здається – все нормально. Але як ми увійдемо в Царство Боже, коли поряд з нами це все відбувалося? Ми б самі, коли б у нас була влада вирішувати долю цього багатого, - поселили б його в Царство Боже? Поряд з тим бідним, разом? Бенкетувати вже за одним столом?
Ця річ дуже тонка. Це річ, яку дуже часто, особливо в нашій державі, нехтують. Дуже часто немає виправдання нам. Не через наші дії, через наш вибір, не через наші помилки. А через те, що у нас немає відповідальності. У нас немає милосердя, в нас немає уваги до діл, до подвигів, до жертви нашого ближнього.
І ще в нас також буває так, що, знаючи, як правильно треба вчинити, не тільки в моральному плані, а знаючи закони, знаючи правила, норми поведінки, та й Заповіді знаючи, - ми все рівно робимо як нам забажається. І тут нам також немає виправдання. Тому що пояснено нам, що треба робити в житті. Написано нам, що треба робити в житті, як правильно поступати. Так само, як і цим людям були дані заповіді, Закон Мойсея і пророки. І вони не зрозуміли.
І ми далі пробуємо знайти якесь чудо, щоб нам свічечка зробила чудо, щоб нам якась чудотворна ікона зробила чудо. Не повіримо ми, навіть якщо будемо бачити це чудо. Тому що не повірили в ці заповіді. І життя наше не зміниться, хоч сто чудес відбудеться.
Тому, читаючи Святе Писання, а особливо такі складні притчі, не треба приходити до легкої відповіді, яка нам подобається, як тут, наприклад. Треба завжди задумуватись: «Чи те, що я зараз вважаю, до відкриття цієї книги, до гортання сторінок цієї книги, - правильне? Можливо, там є щось таке, що для мене ще закрите? І можливо все моє життя треба буде покласти, щоб хоч трошки, трошки до цього доторкнутися?»
І ще є дуже гарна думка, що я сам це ніколи не зроблю. А зроблю завжди зі своїми ближніми – в церкві, в громаді, будучи частиною Тіла Христового.
Слава Ісусу Христу!
7.11.2021
Написати листа