Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Хрест підтримує нас і веде до Вічності

Проповідь настоятеля церкви Св.Миколая о.Володимира Гошовського у Хрестопоклінну неділю  

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Слава Ісусу Христу. 

Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святеє Воскресіння Твоє оспівуємо.

Хресту Твоєму поклоняємось. 

А що таке хрест? Невже Ісус Христос придумав хрест? Ні, він був до Нього. Невже Ісуса Христа першого розіп’яли? Ні. Пам’ятаєте з історії: спартанців розпинали на хресті, і не тільки спартанців, - розпинали в Єгипті, Китаї, Сирії... Розбійників розпинали на хресті. Хрести були різного виду, Т-подібні, але в більшості – одне дерево і впоперек друге. 

Людство про хрест знало набагато швидше, ніж придумало колесо. Колеса не було, а хрест вже був: потрібен був вогонь, і брали одну паличку, навхрест другу, і терли одну об іншу, і так отримували вогонь. 

Але що означав хрест у давнину? Що це був за символ? Якщо заглянути в тлумачні словники, то прочитаємо, що хрест у древніх народів був символом життя, символом вічності. І Христос сьогодні говорить, щоб ми взяли цю вічність на себе і йшли за Ним.  Він себе прославляє на хресті. І коли Він нам говорить про хрест, щоб ми взяли його і йшли за Ним, це не про дерев’яний хрест. Бо якщо ми приймаємо дерев'яний хрест і поклоняємося йому, то ми є ідолопоклонниками, і, можливо, правими є свідки Єгови, які так називають тих, хто так поклоняється. Але якщо ми бачимо зображення, яке нам нагадує про те, що на цьому хресті є Ісус Христос, що там є Його страждання і муки, коли ми усвідомлюємо, що після цього хреста і Христової смерті настає Воскресіння, то тоді сприймання хреста є зовсім іншим. І розбійники, які висіли на хресті разом з Ісусом, сприймали цей хрест як шибеницю, як згубну зброю, яка нищить життя людини. Але Господь показує інше. Він показує, що через хрест є спасіння. 

До того хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, і якому ми поклоняємося, ми самі повинні приходити. З чим ми приходимо? Приходимо зі своїм життям. І це є також символ нашого життя. Ми думаємо, що ми всі християни, що ми називаємося християнами через те, що Ісус Христос був розіп’ятий на хресті. Нам здається, що ми християни через те, що кожен бере свій хрест і йде за Ісусом. Ми не «хрестияни» від слова «хрест», а ми є «християни». Два подібні слова. Хрест – два шматки дерева, а христити – занурювати, занурювати у воду, коли ми христимося. Від цього ми християни. Християнами ми стаємо через покаяння, через віру, але мета нашого життя сюди і веде, - на хрест. Коли ми відродилися від води і від Духа Святого, ми повинні побачити цей хрест. Побачити свій хрест, побачити Христовий хрест, і йти до цього хреста, до Божого хреста, бо в цьому є спасіння. 

Дерево життя. Символ дерева життя. І коли ми подивимось на будь-яке дерево, вони є ніби прообразом хреста: дві гілки відразу розходяться у два боки. Але коли ми побачимо, що й сонце, яке відтінює дерево, то ці промені сонячні діляться навхрест, на чотири. Ця символіка виникає всюди: Сонце, той самий Хорос, бог Сонця, також сприймається у вигляді хреста. Цей символ – свастика, і всі народи позначали себе тією свастикою, що вони є дітьми Сонця. Свастика була поширеною і за неї не карали. А сьогодні вона заборонена всюди. До 1939 року свастику ніхто не забороняв. Ви думаєте, що свастика тільки була емблемою нацистів у Німеччині? Якщо відкрити Вікіпедію і подивитися на ордени і медалі, якими у 1933 році нагороджували за «правильний Голодомор» членів НКВД, то ви побачите з одного боку серп і молот, а з другого – свастику. І тепер вже відмовились від свастики. Це був символ хороший, але так цей символ можна споганити, зіпсувати, так людина може його знищити своїм життям, своєю поведінкою. 

А тепер подивіться на цей хрест, на якому багатьох мучеників розпинали: у Спарті, в Ассирії, в Єгипті, Китаї, в багатьох народах, близько 30 народів використовували хрест як шибеницю. І як люди дивилися на цей хрест? Можливо, з такою огидою, з якою ми сьогодні дивимось на свастику? А як ті 70 мільйонів людей, які загинули від тієї ідеології, могли полюбити цю свастику? Як могли полюбити хрест спартанці? Але Христос добровільно йде на смерть. Добровільно йде і змушує нас брати цей хрест, який є деревом життя. Цей хрест, який подібний до дерева, на якому був плід пізнання добра і зла в Раю. І цей хрест і нині є тим деревом пізнання добра і зла. Коли ми дивимося сьогодні на хрест, то зразу оцінюємо, де є добро, а де зло. Хрест Христовий просвічує всіх нас, просвічує в розумінні пізнання і зла. Цей хрест, який ми добровільно на себе накладаємо. Але якщо на ньому і далі розпинати невинних людей, то він стане знаряддям згубним. 

Цей хрест нагадує нам про відповідальність: відповідальність перед Богом, відповідальність перед Батьківщиною, відповідальність перед родиною, відповідальність перед майбутніми поколіннями. Це той хрест, який дає спасіння нам. 

Є таке слово – спасіння. Спасіння хоче людина, коли хвора, і просить лікарів спасти її, коли вона у вогні і просить пожежних спасти її. Та крім лікарів і пожежних вона звертається і до Бога. Коли вона у стихії, то теж просить спасіння. Але віруюча людина повинна розуміти, що спасіння не її тіла, а душі, починається від цього хреста. Спасіння є тоді, коли вона взяла хрест свій і йде за Хрестом Христовим. Бо нести свій хрест, означає – любити. І проявляти свою любов, і збільшувати свою любов, тобто, уподоблятися Богові. Уподоблятися Тому, який на хресті.

Сьогодні нам, можливо, не треба прибивати себе цвяхами до хреста і говорити: «Господи, ми Тебе любимо і себе прибиваємо до хреста». Сьогодні не треба носити в сумці молоток і чотири цвяхи, щоб прийняти смерть і віддати життя за друзів своїх. Ми сьогодні, як жоден інший народ, відчуваємо це там, на Донбасі, коли свої життя молоді люди ставлять на цей хрест. За кого ставлять? За друзів своїх, за Батьківщину, за народ свій, за все те, про що Христос говорить. І вони покидають домівки свої, дружин, дітей своїх, йдуть і отримують цей хрест, і помирають на хресті. 

Але задумаймося: хто той хрест організував? Хто про хрест думав? Пилат? Первосвященники? Ні. Його організував той самий народ, якого Ісус зцілював, якого вчив, якого вів, але той народ, що славив Його, сказав: «Розіпни, розіпни Його!» І сказав, що їм не треба царя – «ми маємо кесаря». І цей народ також може сказати, що має кесаря, не в Римі, а в Москві. І це один до одного, як дві тисячі років тому, так і зараз є, і народ абсолютно не змінився. Навпаки, тільки одне озлоблення, тільки зло. Але мине певний час, і дехто покається, як апостол Петро, дехто не покається, як апостол Юда, але всі чекають Воскресіння. Бо все змінюється, тому Господь і дає цей хрест, як пізнання добра і зла. І згодом всі зрозуміють (як ми говоримо – історія все розсудить), так, всі зрозуміють. Але багато хто без переконання і цього не зрозуміє. І нам здається, що можна говорити з людьми і вони зрозуміють. Не зрозуміють. Бо ці тайни є відкриті тим, хто має віру і хто любить Бога. А хто не має цього, той зрозуміти не може. 

Як я говорив, всі переживають про спасіння. Але християнство не є спасінням нашого тіла. Християнство – це спасіння нашої душі. І кожен з нас повинен дбати про душу. А як можна дбати про душу тим людям, які говорять, що душі нема? Душі нема, але готують психологів. Душі немає, але будують психіатричні лікарні. Це так само, як сказати: науки немає, але ми школи будуємо і дітей туди посилаємо. Хвороби немає, але ми лікарні будуємо і ходимо туди лікуватися. Деколи так затемнюється розум. 

І сьогодні ми повинні на цьому хресті побачити сонце, сонце правди, яким є Христос. На цьому хресті ми повинні побачити все Євангеліє, все життя від Благовіщення і до Воскресіння. Ми повинні побачити це важке життя, ці великі труднощі Святої Родини. І коли ми бачимо, то й поклоняємося цьому. І коли ми прославляємо Христа, то ми поклоняємося не в якомусь жаху, що цей хрест прийде до нас і ми будемо там висіти. Ні. Ми оцінюємо хрест зовсім по-іншому. Інше розуміння: «Спаси, Господи, людей своїх. І благослови насліддя Твоє. Перемогу побожному православному народові подай. І хрестом зберігай, утверджуй насліддя Його». 

І коли ми сьогодні поклоняємося, Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, ми зразу усвідомлюємо Воскресіння. Коли ми усвідомлюємо Воскресіння, ми бачимо життя вічне для нашої душі, для кожного з нас. І не тільки Воскресіння тілом, бо Господь дає людині тіло, але не таке, яке ми сьогодні маємо. Бо, можливо, багато членів цього тіла, які сьогодні є, у Вічності Царства Божого нам не потрібні. Але Господь наділює людину тим, що є потрібне їй. І наше життя вдосконалює наше тіло. Та наше життя повинно не вдосконалювати тіло, а вдосконалювати наші душі. 

Для чого ми м’язи маємо? Для добрих справ, а не для краси, бо цю красу черви поїдять. А коли ми м’язи розуму, які приводять і до віри, і до любові, коли ми м’язи нашої душі тренуємо, вдосконалюємо – це приводить нас до Вічності. 

І сьогоднішня неділя є для того, щоб підкріпити нас у посту. Ми пройшли три неділі посту, і тут Господь дає нам підтримку, і дає нам хрест. Тому що хрест нас підтримує, він підтримує в біді, він підтримує, коли ми не можемо і не знаємо, як діяти, ми творимо хрест і отримуємо спасіння. Творимо на собі і отримуємо спасіння. Ми творимо загальний хрест, на всіх, і отримуємо спасіння. Ми ставимо хрест на могилках і надіємось на спасіння, на життя вічне. 

Отож, поклоняємося Христу. Поклоняємося цьому Дереву Життя, на якому розіп’ятий Ісус Христос. Але не тому дереву, як рослині, не тому дереву, як матеріалу, а дереву, яке веде до Вічності.

Дереву Спасіння.

Дереву Жертовності.

Дереву Любові.

Амінь.   

Слава Ісусу Христу!

 

 

 

 

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа