Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Христос творив чудеса, щоб ми увірували

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

Багато хто з нас тримав у руках Новий Завіт. І в ньому описані всі чудеса, які творив Ісус Христос.

Коли нам хочеться їсти, а нема чого, як нам хочеться, щоб Ісус Христос прийшов до нас і примножив хліби. Коли ми хворіємо на якусь недугу, як нам хочеться, щоб Ісус Христос прийшов до нас і зцілив нас від цієї недуги. Коли хтось помирає з наших рідних, як нам хочеться, щоб Ісус Христос прийшов і підняв з гробу цю людину, як нам хочеться, щоб наші близькі, які вже померли, ожили. Як нам хочеться, щоб Христос їх воскресив. Такі наші бажання. І у цих людей, про яких говориться у сьогоднішній Євангелії, були такі самі бажання, як і в нас.

Але задумаймося, чи насправді Ісус Христос прийшов такі чудеса робити. Ні. А для чого Він все це робив? Для того, щоб ми увірували, що Він – Син Божий. А чи це нам, людям, у Вічності допоможе? Ні, не допоможе.

А тепер подумайте про те, що відбулося у сьогоднішній Євангелії. Він оздоровив кровоточиву жінку. Як Він оздоровив? Вона доторкнулася з вірою до Нього і отримала зцілення.

Він воскресив дочку начальника синагоги. І всі, здається, задоволені, хоч навіть ті, що були поруч, не вірили в це і глузували з Нього. Він повернув життя. Але чи для цього Він прийшов – проповідувати Євангелію і такі чудеса робити? Ні, напевно, Він не для цього прийшов. Чи щось виграли з цього ті, кому Він це зробив? Задумайтеся.

Ця жінка кровоточива – це хвороба така, якою багато хто колись страждав і сьогодні страждають. Ця кровоточивість може бути як природній процес. І сьогодні багато молодих вмирає. Вмирають навіть у сні. Недавно один відомий футболіст у сні помер – і серце здорове, і все нормально, а не прокинувся. А багато помирають від усяких хвороб чи трагедій, і ми хочемо для них воскресіння. Але треба запам’ятати, що це воскресіння, зцілення від хвороб, це не було те Воскресіння, яке дає нам Господь. Продовженя здоров’я і життя цієї дочки Яіра, начальника синагоги, не пішло на користь, а, навпаки, створило ще більше проблем. Бо ми бачимо тільки одну подію, а не бачимо, що відбувалося далі.

Справа ось в чому. Ця жінка порушила Закон, вона пішла в юрбу людей, де їй не можна було ходити. Вона кровоточива. А така хвороба вважалася страшною нечистотою. У нас також говорять, що жінка нечиста прийшла в церкву. І от сьогоднішня Євангелія розбиває всі сумніви наші і всі традиції. Якщо ця кровоточива доторкнулася до Ісуса, то чи не має права доторкнутися жінка з жіночими справами до Святого Причастя? Має. І Господь тільки її назвав дочкою Своєю: «Дерзай, дочко, віра твоя тебе спасла». Але подумайте про інше – вона «нечиста», вона могла лікуватися у різних лікарів, а які там були приписи, як лікувалася тоді кровотеча: і глиною,  і соломою, і зернятками з лайна вола… Чого тільки не було. І це було в Талмуді записано. А Господь просто, відчувши віру її, словом зцілив. Але потім… Як їй потім було жити, коли вона порушила цей Закон? Вона ж нечиста. Як її сприймали потім первосвященники та інші, які сприймали Ісуса як єретика – оті книжники, фарисеї. Так. І ще гірше сприймали цю жінку. Вона далі, напевно, не могла спілкуватися ні в синагозі, ні з священниками, старійшинами, ні з іншими людьми. А це знаєте, як важко! Як важко, коли вас не пропускають в оселю, коли вас обмежують у ваших правах.

А тепер подивимось, що відбувається із старшим синагоги. Він начальник синагоги, де навчають писати, читати, Старого Завіту, історії, культури – це була, свого роду, школа. І він ніби директор школи, як це буває в селі. І не тільки директор школи, але ще і голова сільської ради, і він ще й як лікар, але звертається за свою дочку до Ісуса. Звертається до єретика – так ними сприймалося, що Він «там якесь вчення хтозна яке придумав». Так сприймали Ісуса. Але чому він звертається? Тому що сотник, який побудував йому цю синагогу, а він же був не юдей, а римлянин, звертався до Ісуса і Ісус уздоровив. То ось коли пройшов певний час, то, напевне, «і я звернуся до Ісуса, щоб Він мою дочку зцілив». А потім ще й воскресив із мертвих. І він не переживає за свою посаду, що він буде гнаний і вигнаний з посади начальника синагоги. Ні. Він іде і просить. Просить, щоб зцілив його дочку, але йому говорять: «Твоя дочка померла, не турбуй учителя». А Господь говорить: «Ні, вона не померла, тільки спить», а ніхто не вірить. «Ні, вона померла». І навіть ті, що прийшли, не повірили. А Він їх вигнав і дав їй життя. Здається, радість така, що ця людина почала жити, і життя – це добре. Але. Їй було 12 років. І через сорок років, якщо їй було вже 52 роки, вона так думала: «Краще було б мені померти дванадцятирічною». Бо вона побачила, як братів і сестер її вбивають. А може і її теж тоді вбили. Коли імператор Тит знищив весь Єрусалим, і всіх розпинали, вбивали і знищували. Отож, ми повинні розуміти, що інколи, коли Господь дає смерть, то смерть може бути не покаранням, а нагородою. Але ми бачимо сьогоднішню Євангелію, Господь проповідує Слово Боже і як ми повинні жити. І ті, хто нищив той Єрусалим, ті ж пізніше побудували Єрусалим і понині вони його охороняють.

Так само пам’ятаєте, скільки було і у нас безбожників, скільки було атеїстів, частина яких перетворилася на «сентиментальних православних», які рахують, скільки свічок треба поставити, скільки молебнів відспівати, скільки Служб заказати, яка молитва від чого. Так. Але в них Віри немає! У них є віра в обряд, в традиції. Їм здається, що це поможе. Але вони не можуть пізнати Самого Бога. І вони тільки тоді прибігають, навіть якщо вони атеїсти, коли їхня дочка дванадцятирічна також важко захворіє. І ще вчора казали, що Бога немає, а сьогодні приносять дитину на руках і просять запричастити. Дуже багато таких. І навіть в часи радянського атеїзму вони поночі ходили в храм до Плащаниці. І ніби двом богам служили. І так бувало, що дітей хрестили, і хрестили не тому, що віра була, а тому, що «бабка не прийме». Що якась там цілителька може не сприйняти. Але через віру – мало це робилося.

А чи робиться сьогодні щось через віру? Бо віра нас заставляє виконувати заповіді.

Чи пішов той сотник, чи пішов той старшина синагоги за Христом? Ні, вони не пішли. Після того, як вони отримали все від Ісуса, вони залишилися всі при своїх справах.

І навіть ця жінка кровоточива, здається, вже нічого не мала і їй залишалося тільки йти за Ісусом - і вона не пішла.  Але вона Його зустріла. Вона Його зустріла останній раз, коли Його вели на Голгофу. І зняла свою хустину і витерла Його скривавлене лице. І через цю жінку ми маємо Нерукотворний Образ.

Отож, кожен із нас повинен бути тим образом. Бо ми сьогодні маємо вдома багато ікон, але ці ікони мертві, вони не діють на нас, бо ми не живемо по Закону, не живемо по Євангелії, не живемо по Слову Божому. Нам треба просто оживити ці ікони. І себе, як ікону, оживити, тому що ми всі створені для життя вічного.

Ми всі створені для життя вічного. І це життя вічне тільки тоді може настати, коли ми мусимо тілом померти. І тоді Господь воскрешає мертвих для життя вічного.

«Хто до Мене доторкнувся?», - говорить Господь. Отак і ми повинні жити, щоб з тою вірою доторкнутися так, щоб ніхто не бачив. А ви чули ці слова – «хто до Мене доторкнувся?». Ви знаєте, чому Господь цій жінці допоміг, а чому Він не допоміг Адаму? А чому Він не допоміг Каїну? Тому, що ця жінка признається, що це вона доторкнулася. І признається навіть тоді, коли вона знає, що зробить шкоду і для себе, і для інших – але вона признається. А чи признавався Адам, коли плід з дерева пізнання добра і зла зірвав і заховався? Господь говорить: «Адаме, де ти?» А він заховався. «Каїне, де брат твій? Не знаю»

А тут ми бачимо інший образ. І образ цієї жінки кровоточивої – це образ нас усіх. Це образ кожної жінки, яка повинна доторкатися до Тіла і Крові, тому що вона є джерелом життя. І Господь дає змішання цієї крові, на цю кров Він дає Свою Кров, і Своє Тіло. І дає життя вічне.

Амінь.
Слава Ісусу Христу.

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа