Хто має слухати – нехай слухає
В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Хто не знає притчу про Сівача? Певно, навіть люди, які не читали Святого Писання, які не ходять в церкву і не є християнами, , але хоч трошки знайомі з світовою літературою і її розвитком, знають притчу про Сівача. І коли ми заходимо в якийсь старенький храм, де на фресках, на образах зображені не тільки лики святих, чи сцени з життя Ісуса, але і сюжети притч, бачачи Сівача на полі, нам не треба пояснювати, Хто це і про що цей сюжет. І значення цієї притчі нам здається таким зрозумілим і простим. Навіть маленька дитина, яка читала дитячу Біблію з малюночками, може більш-менш пояснити, про що там йдеться. Можливо, вона не пояснить, що таке Слово Боже, але що сталося з тими зернятками вона пояснить.
Не кожна притча має таке розлоге пояснення в Святому Писанні, деякі притчі так і залишаються темою для дискусій, для екзегетів, для дослідників Нового Заповіту, і для нас, тих, хто його перечитує. Що ж є ця притча і як нам, поколінням наступних до цих перших християн, зрозуміти, значення цих притч, значення Слова Божого, осягнути цю істину про Царство Боже.
Притча, перш за все, це є певний текст. Але текст, який не тільки несе в собі інформацію, а текст того роду, щоб його зрозуміти, треба мати трошки більше знань, ніж подається в самому тексті. Це так само, як анекдот. Той з вас, хто був за кордоном, я думаю, помічав, що люди в інших краях, інших культурах, іншими мовами розказують анекдоти по-інакшому. І те, що для нас смішне – не смішне для них. А те, що, можливо, для них смішне, не завжди смішне для нас. Так само як поезія – той з вас, хто читав, наприклад, античну поезію, або певні поетичні твори древньої Месопотамії, бачив, що не завжди вона нам зрозуміла. І структура тексту складна і не піддається розумінню, і багато слів, які ми не розуміємо, зворотів. А все чому? А тому, що ми далекі від життя тої людини, яка складала ці тексти. Ми далекі від його досвіду, від досвіду автора. І далекі від того середовища, де створювались ці тексти. І тому нам важко це зрозуміти. І дослідники, або ентузіасти, які все-таки стараються зрозуміти ці тексти, далекі від їхньої культури, мають багато-багато обробити інформації, знань про історію того часу, про мову, якою писався цей текст, щоб якось наблизитись до розуміння тої істини, яка передавалася цим текстом - чи анекдотом, чи поетичним твором, чи прозовим твором.
А як же нам осягнути ту істину, яка передається в притчах? Тому що в притчах говориться про Царство Боже. В притчах говориться про спасіння. В притчах говориться про Слово Боже. Як нам це осягнути? Хіба ми з цим стикаємося в нашому житті. В притчах, як сказав один екзегет, природа наших стосунків, природа нашого людського життя земного свідчить про Небесне. Так само і ми в нашому житті, шукаючи Господа, шукаючи це Царство Боже в своєму житті мирському, можемо наблизитися до цього. Можемо наблизитися розумінням цих притч.
Тому що пізнання Божественного не полягає в обробленні інформації. Не в кількості прочитаних сторінок, чи кількості вивчених напам’ять молитов, чи в дослідженні трактатів отців Церкви, хоча і це корисно для нас, як християн, тому що це є досвід, це є традиція, на яку ми опираємося. Але Божественне пізнається через уподоблення Божественному. Коли ми уподоблюємося цьому джерелу Любові і Милосердя.
І це не є думка самих християн. До цього вже приходили античні філософи, Платон, наприклад. Які розуміли, що неможливо пізнати Божественне нашими людськими способами пізнання матерії і нашого земного світу. Тільки уподоблюючись цій Любові і Милосердю ми можемо пізнати Господа. Тільки розмірковуючи і стараючись пізнати Царство Боже в своєму житті, наблизити його до нашого життя, через виконання заповідей і життям в любові, ми можемо зрозуміти, про що говориться в цих притчах.
І тому Ісус Христос каже: «Хто має слухати – нехай слухає!» - те, що в нас є можливість до розуміння цього.
Той, хто має слухати – нехай слухає.
Так і ми давайте зробимо зусилля. Зусилля не тільки до розуміння цих притч, але і нашого життя. Тому що навіть в нашому житті є багато речей, які ми до кінця не розуміємо. Що з нами сталося? Чому це з нами відбувається? Чому так сталося з нашими ближніми? Що робити далі? І відповіді на ці запитання ми також знаходимо в Господі.
Ми знаходимо відповідь в прикладі Його всепоглинаючої Любові. Яка, як океан, затоплює весь цей світ і дає нам можливість виплисти на човнику Надії з наших земних турбот, з наших клопотів, які, як в цій притчі, заважають нам сфокусувати свою увагу на Слові Божому, які дозволяють нам плисти до Господа і до спасіння.
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
Написати листа