Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Хто не виконує четверту заповідь, не виконає і десяту

Проповідь настоятеля церкви Св.Миколая о.Володимира Гошовського у неділю 27-му після Пятидесятниці

В імя Отця, і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Господь Бог дає Мойсею заповіді на двох скрижалях. Перша скрижаль регламентує відносини між людиною і Творцем, і вона закінчується заповіддю «пам’ятай день святий святкувати». Остання заповідь на другій скрижалі: «не пожадай нічого з того, що є у ближнього твого». Там говориться і про осла, і про вола, можна туди додати машину, акції, підприємства і що завгодно. Тобто, ми не повинні пожадати нічого цього. Ми повинні жити в цьому світі так, щоб працювати і нам завжди вистачало від урожаю до урожаю.

Але бачимо цю євангельську людину, вона переживає, куди все це подіне. А чого переживати? Так багато людей, що, можливо, шматка хліба не мають. Залиш собі, скільки тобі потрібно, і роздай. У Старому Заповіті ще було таке, що коли збирають урожай і колосок впав, то його не підбирають: могла прийти бідна людина, подорожній, або вдова і ці колоски підібрати. Якщо ти жнеш і щось залишається – не забирай все. Бо і дикий звір прийде і це зїсть.

Але людина завжди думає тільки про себе. Вона собі хоче настільки комфортне життя зробити! І коли вона не виконує четверту заповідь «памятай день святий святкувати», то вона не зможе і десяту заповідь виконати. Чому?

Деколи людям «падає» майно, як з неба, коли вони успадкують від своїх батьків чи ще від когось це майно. А якщо претендентів є більше? Як важко людям розділити майно. Кожної суботи з 9 до 12 години в церкві безкоштовно консультує юрист, і майже кожної суботи приходять люди з такими проблемами. Щось успадкували і не можуть поділити. А знаєте, чому? Тому що четверту заповідь не виконують.

Пам’ятай день святий святкувати. Як ми його святкуємо? Так, пішли у церкву. А коли вийшли з церкви? Як далі? «Ой, ми знаємо, ножицями різати не можна, вишивати не можна….» Оце ми так знаємо, і такі всякі забобони – ми все це знаємо. Але ми одного не знаємо: цей день треба Богу присвятити, не тільки в храмі, а й вдома. А як його присвятити? Присвятити можна тільки тоді, коли родина разом сідає за стіл, і всі обідають разом, і всі спілкуються, розповідають один одному, як минув тиждень від неділі до неділі, планують наступний тиждень, хто що буде робити, і один другому розказує, хто кому чим може допомогти, хто підстрахувати може у чомусь, і кожен дає пораду, як краще зробити. Сестра сестрі говорить: «Ти не прибирай, я приберу. Батькам щось треба готувати? Ти не готуй, я приготую на наступний тиждень». І коли такий день святий є в цій родині, то коли батьки залишають якесь невеличке майно, ці діти один одному будуть говорити: знаєш, візьми ти, тобі більше треба, ні, бери ти, це тобі більше треба. Так само виховуються і ті діти, в яких батьки володіли мільярдами, заводами-пароходами, вони теж так само поступають: «Знаєш, давай ти керуй, в тебе краще виходить, ні, у тебе краще».

Але у людей такі інстинкти майже як у тварини: щоб у когось щось з рота вирвати і самим зїсти. У них нема тої четвертої заповіді «памятай день святий святкувати». А якщо нема тої заповіді, то звідки візьметься десята заповідь в голові? А це вже люди, які не дотримуються заповідей - вони хворі. І ми поговоримо зараз про цю хворобу, як вона виникає.

Така людина побачить якісь іноземні фільми, побачить, яке красиве життя, які будинки, який одяг, які автомобілі, який комфорт, побут, - і вона теж таке хоче. Дають цій людині 4 чи 5 сотих і вона будує дачу. А на цій дачі вирощує якісь кущі, дерева, і головне – картоплю. «Ось тепер я не буду біля хати підвал будувати, я вже буду на дачі тримати». Це вже досягнення. І від такої бідності, коли людина бідна, а головне – бідна в голові, то мріє, завжди мріє про таке багатство, яке вона бачила по телебаченню. Вона завжди все бачить, як там люди живуть. Але вона, та людина, не бачила, як там люди працюють. Хоч зараз за останній рік, коли вже можна вільно пересуватися через кордони і багато людей наших поїхало туди, можна хоч трішки зрозуміти, як там люди працюють. Але навіть і ті, що працюють, це не означає, що вони все те мають, що по телевізору показують. А те, що по телевізору показують, відкриває у людей, які не знають заповідей, таку хворобу і вони живуть у віртуальній реальності. Ця хвороба – шизофренія. Я так думаю, навіщо нам такі великі психіатричні лікарні? Але ви знаєте, є багато людей, і до нас приходять в храм, навіть молодих людей, які хворі на цю шизофренію. Багато людей, які вживають наркотики, алкоголь, - також там лікуються. Бувають навіть з якимись крововиливами, травмами. Та я подивився, як не вистачає таких лікарень, навіть якщо тільки їх там лікувати. Як не вистачає таких лікарень для суспільства, яке не знає цих двох заповідей!

Їду по дорозі і побачив велику рекламу. Написано два слова «Слуга народу». Якщо це реклама фільму – це прекрасно. Але якщо це інша реклама? Люди побачили художній фільм і за те, що вони у фільмі побачили, будуть голос свій віддавати. Це віртуальна реальність. Це є роздвоєння особистості в людей. Це означає, що люди у нас живуть не реально. Вони бачать вила, корову - старенькі бабусі в селі, що вже не можуть корову утримувати, що вже не можуть вилами тими картоплі собі вкопати - і вони повірили!

Ось яка проблема, що майже половина людей вже хворі. А чому так? Чому вони такі хворі? Чому вони не можуть спуститися на землю? Чому вони не можуть зібратись всі разом: а чому у нас така мала пенсія, чому у нас такі малі зарплати? Чому в нас така продуктивність праці мала, від цього ж напевне це все залежить. Цих людей завжди обманюють.

Як гарно обманювати людину, яка не знає закону. Ви підете чогось добиватися, а вам щось на вуха повісили і сказали, що так повинно бути. Раз чиновник сказав, значить так повинно бути. Але ж воно не так, такого закону нема і так не повинно бути.

Але найстрашніше, коли людина не знає Закону Божого,  з нею можна робити, що хочеш. Вона такого начудить! Бо вона тоді забуває, що вона людина. Вона забуває, що її Бог любить. Вона віддаляється від Бога. І хоче сама добиватися всього. І працює страшно, в мозолях і поті, і будує будинок, такий, як колись бачила по телевізору, або десь в журналі. Будує. А потім, якщо цей будинок більше ста квадратних метрів, то ще треба наймати людину, яка б це все прибирала, щоб якось цей будинок виглядав. Але вона таких грошей не має, і навіть не заробляє стільки, щоб можна було найняти на роботу прибиральницю. Та вона хоче це все мати. Вона хоче мати автомобіль, хоч зарплата не дозволяє їй технічний огляд робити цій машині, обслуговувати автомобіль, купити пальне для нього. Але вона це хоче мати. І вона дуже смішно виглядає. Виглядає ніби та дитина, яка собі вуса клеїть. Смішно.

І оце є суспільна хвороба. Вона страшна. Вона мріє про те, що хтось наведе порядок. В будинку, в квартирі, в підїзді, на вулиці, біля будинку, всюди. Хтось прийде і порядок наведе. І тому в неї такі думки, в цієї людини.

Отож, слухати цю Євангелію треба. І розуміти, про що це. А то прочитали ми сьогоднішню Євангелію, і відчули, що врожай такий великий і думаємо: а що, якщо у нас буде врожай, куди ми його дівати будемо? Знаєте цю приказку українську – дурень думкою багатіє. А де місце для дурня? В дурдомі. Це психіатрія. Тому ми повинні змінитися. Ми повинні починати із цього Закону Божого. Дивитися, чи наше життя відповідає йому.

Ми повинні жити тим, що в нас є. Ми повинні дивитися на ресурси, на свої сили, на ті матеріальні ресурси, які є для того, щоб направити своє життя. І по трошки, по трошки воно стане на місце. Перестати мріяти. Треба жити реально. І все, що відбувається у нас вдома, чи в країні, чи у Всесвіті – всюди, треба дивитися на все реально. Фантастика тільки у фільмах. Але те, що ми сприймаємо, як фантастику і чудо, може бути зроблене нами. З Божою поміччю все можна зробити. Але без Бога нічого зробити не можна.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

 

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа