Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Крок вперед до Спасителя 

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. 
Амінь.
Сьогодні ми читаємо Євангелію про зцілення жінки з кровотечею і воскресіння дівчини. І як кожна історія зцілення, це історія надії, історія свідчення, що прийшов Месія у цей світ, це обіцянка нашого духовного зцілення, якого ми всі так шукаємо у цьому житті. Це історія, яка має не тільки інформативну цінність, яка розказує нам про діяльність Ісуса Христа, про Його чудеса, про Його місію в цьому світі. Це історія, яка має певний символізм: жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу, і дівчина, якій також дванадцять років. Дванадцять років, це в той час був вік, коли дівчинка поступово ставала жінкою у тому суспільстві. Як символічно, що роки життя цієї дівчинки наклалися на роки страждання жінки від недуги. 
 
І це нагадує існування того іудейського народу, який жив з Богом, як ця дівчина молода, яка раділа світу, так само, як іудейський народ під благословенням Господнім, і ця жінка, яка дванадцять років шукала помочі, шукала лікаря, який би її зцілив – це всі інші народи, які шукали Господа. Є певний символізм, який можна зараз побачити. 
 
Але є ще й певний урок. Нас дивує, чому так було страшно цій жінці доторкнутися до чоловіка, до Ісуса, - тому, що це було непристойно у той час жінці торкатися до невідомого чоловіка. Це перше. А друге, хто пам’ятає із Старого Заповіту, все, що було пов’язане з кров’ю, не тільки, як у її випадку, пов’язане з недугою, але й взагалі з кров’ю – вважалося нечистим. І людина, яка мала справу з кров’ю, особливо людською, певний час так само вважалася нечистою. І якийсь час мала бути наодинці, або уникати спілкування. 
 
І ось Ісус Христос іде в дім начальника синагоги, який був чоловік, очевидно, праведний, якщо його громада поставила начальником над собою, який дотримувався закону Мойсеєвого, і ось Він іде і, можна сказати, оскверняється кров’ю. І, попри те, що Він зцілює цю жінку, в очах тих людей, які дотримувалися суворого закону Мойсеєвого, фарисеїв, Він також мав бути оскверненим. І Його не мали пустити в оселю до тої дівчини, тому, що Він дав себе осквернити. Але Він заходить у цей дім і творить ще одне чудо, ще одне воскресіння. А що було б, якби цей чоловік – Яір, начальник синагоги, зупинив Його перед своїм домом, перед дверима?  Він би не зайшов і дівчина, дочка його, так би далі і спала. 
 
Чого нас може це навчити? Може навчити того, що і в нас є певні страхи. Часом люди приходять у цей храм з однією і тією самою історією, яка повторюється, розказується і священник її постійно чує: «У нас була бабуся-мама-тітка-дядько-дідусь чи батько, чи брат, він мав ікони, а тепер ми ці ікони не хочемо, - заберіть!». Священник питає: «Чому ви не хочете? Ви не християнин? Ви не будете молитися?». «Ні, у нас є свої ікони. Ми ці ікони не хочемо, це його!». 
 
Люди бояться ікон. Таке враження, якби ця ікона їм якусь шкоду зробила. Або ще якісь так само речі, коли знаходять хрестик якогось свого родича, так само: «Ми його не хочемо, тому що це особисте, воно нам принесе якісь нещастя тої людини!». І такі речі нас так само зупиняють. Такі речі у нашому серці зароджують страх перед якимись дурницями, перед якимись речами, яких взагалі немає. Ікона, на якій зображено якогось святого, до якого творять молитви, перетворюється на якийсь амулет, на якусь річ, яка потенційно може завдати шкоди. Чи хресне знамення, яке нам нагадує про Воскресіння, про надію, про спасіння, так само перетворюється на якийсь амулет, який також може принести нам якісь болячки. Чи свічка, яку ми ставимо – не дай, Боже, хтось доторкнеться до неї, чи загасить її, чи від неї запалить свою свічку. Ще якісь дурниці. 
 
Ми ніколи не будемо боятися грошей, які ми знайдемо десь на вулиці. Ніколи-ніколи. Знайдемо сто гривень і  не задумаємося, що це, може, гроші з торгівлі наркотиками, що це міг бути чийсь хабар – ні! Гроші завжди благословення. Коли ми успадкуємо від дідуся-бабусі машину, ми ніколи не принесемо її в церкву, чи родичам, чи поставимо біля смітника, щоб хтось собі її забрав, кому ця машина потрібна, чи спалимо її, тому що ця машина принесе нам нещастя від тої людини. Або коли ми успадкуємо квартиру, так само такого не зробимо. Але іконки, хрестики – не дай, Бог!
 
Здавалося б, це дрібниця, хтось скаже. Але по таких маленьких дрібничках, таких маленьких детальках ми розпорошуємо своє життя. Ми розпорошуємо своє життя на якісь такі самі дурниці. Ми йдемо в храм і не думаємо про свою чистоту духовну: що значить наше життя? А ми думаємо про якісь такі маленькі-маленькі речі, які нас відволікають. 
 
І вони б могли відволікти також цього начальника синагоги і занапастити його дочку. Ці маленькі такі правила, яких і ми часом так само дотримуємося, які ми собі вигадуємо, довигадуємо, перевигадуємо і створюємо собі таку клітку з маленьких тоненьких правил, яка нам вже не дозволяє думати ширше. Яка нам вже не дозволяє бачити Спасителя. Яка нам вже не дозволяє бачити світло від цієї свічки, яке символізує Істину. Ми вже бачимо якісь ритуали. 
 
І тому кожному з нас дуже корисно хоча б раз на тиждень думати над своїм життям з такої висоти пташиного польоту. З такого ширшого ракурсу. 
 
Зараз закінчиться Літургія, хтось прийшов з близькими, хтось сам прийшов, - візьміть, погуляйте по парку. І подумайте над своїм життям, чого воно вартує. Що є зайвим. Тому що всі ці дурниці, які я перелічив, це не всі ще дурниці. Кожен з нас має ще багато інших, не признаних церквою, дурниць, які не мають взагалі ніякого значення, але з ними не прощаємось. І подумайте, що є наше життя. І що є зайвим. Тому що краса – це відсутність всього зайвого. І перетворити своє життя на красу, пустити в своє життя красу, це, якраз, відсікти усе зайве. От погуляйте зі своїми близькими, приділіть їм час, самі погуляйте, хто наодинці прийшов до церкви, і подумайте, що є зайвим. Що є тим, що не пускає Спасителя у вашу оселю. Можливо, є такі речі, які ви можете вже сьогодні змінити. А, можливо, якісь завтра. А, можливо, є речі, щоб змінити які вам потрібно буде і рік, і два, і три. Але ви маєте змінюватися. Тому що коли є зміна – є надія. Коли є зміна і крок вперед. 
 
Крок вперед до Спасителя. 
 
Слава Ісусу Христу. 
 
20.11.2022 
 
Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа