Для того, щоб у нас було майбутнє, для наших дітей, і щоб Церква була Церквою, а не зграєю злодіїв, для того, щоб ми прийшли до Господа, ми маємо уподобитися Господу, любити ближнього, незалежно від того, хто він. Як самого себе. І бути тим джерелом любові для всього, що нас оточує, як є для нас Сам Господь Бог.
В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Амінь.
В інших місцях в Євангелії ми з вами читали про заповіді, про обговорення заповідей Ісусом Христом, і фарисеями, і законниками. Про їхнє значення в житті. І Ісус Христос дає нам цю найвищу заповідь: «Люби Господа понад усе і ближнього свого як самого себе».
В сьогоднішньому зачалі ми знаходимо певне пояснення цієї заповіді. Як мудро сказано: люби ближнього як самого себе! Не родича, не друга, не одноплемінника, а ближнього. А ближній може бути різний. Це може бути хтось нам милий, хтось достойний, кого ми поважаємо. А може бути той, кого ми зневажаємо, хто зробив нам шкоду, хто зіпсував нам життя, а може ще псує, - і він теж наш ближній. І тому в цьому зачалі Ісус Христос пояснює, що робіть людям так, як би ви хотіли, щоб вам робили. І яка заслуга того, хто любить того, хто його любить? І робить добро тому, хто йому робить добро? Так хіба живуть у царстві тварин. Годуєш тварину, голубиш її – і вона до тебе ласкава. Не ласкавий з твариною – тварина тебе вкусила.
Так і в нашому житті буває часом, коли наше суспільство перетворюється на таку зграю злодіїв, між якими так само є порозуміння, між якими так само є певні поняття, якісь правила, традиції, звички. І вони так само стараються для свого колективу, зграї, так само бути вірними і підтримувати один одного. До певного часу.
Чи може бути такою Церква?
Чи може бути такою Церква, де кожен з нас буде міряти таким мірилом: що я зроблю добро лише тим людям, які до мене добрі? Або взагалі не буду робити людям добро, а буду вибудовувати свої відносини з Господом. І так часом буває в нас, коли служиться вечірня служба, або служиться літургія у будній день, і знаходяться люди, яким не цікаво те, що відбувається. Не цікава ця спільна молитва громади, людей, церкви. А в них є свої відносини з Господом. І вони наївно надіються, що вони зможуть прийти до Господа. Але чому таким шляхом неможливо прийти до Господа? Чому неможливо любити Господа так, як Він нас любить? Чому ми не можемо відплатити Господу так, як Він платить нам? Як ми можемо любити Господа так, як Він нас любить?!
Господь є джерело любові. Він є безмежна Любов. Всепрощаюча. Ми зможемо так любити? Ми любимо своїх ближніх, як Він любить нас? Господь дав нам все, дав нам самих себе, з чого ми складаємося, що ми маємо, що оточує нас. Чи можемо ми відплатити цим самим Господу? Тому неможливо прийти до Господа, маючи таке розуміння, маючи таке поняття.
Більше того, неможливо збудувати нормальне суспільство. Якщо ми подивимося на історію людей, незалежно від народу і континенту, кожне наше так зване досягнення завжди ґрунтується на якомусь злочині. Де ми, люблячи своїх ближніх, йдемо грабувати сусідів. А потім вже не сусідів, а цілий народ. А потім вже не цілий народ, а цілий континент. І накопичуємо успіх в палацах, якихось чудесах архітектури. Тому що ми любимо своїх ближніх. Вірніше, навіть не ближніх, а тих, хто нас оточує. Тих, хто нас любить і кого ми любимо. Але ті ближні, які живуть на тому континенті і ми їх пограбували, ті нас не люблять, і ми не зобов’язані їх любити… То як ми можемо збудувати суспільство, рухаючись таким низьким тваринним інстинктом?
Більше того, як ми можемо мати майбутнє, думаючи, що благословенно творити добро лише тим, хто творить добро нам? А як майбутні покоління можуть зробити нам добро? Як вони можуть нам відплатити? Як ми можемо старатися створювати для них цей світ, створювати це місце в світі, якщо ми будемо думати лише про тих, хто може нам віддячити? Вони ж нам ніколи не віддячать.
Для того, щоб у нас було майбутнє, для наших дітей, і щоб Церква була Церквою, а не зграєю злодіїв, для того, щоб ми прийшли до Господа, ми маємо уподобитися Господу, любити ближнього, незалежно від того, хто він. Як самого себе. І бути тим джерелом любові для всього, що нас оточує, як є для нас Сам Господь Бог.
Слава Ісусу Христу!
Написати листа