Людство також колись було з Батьком – в саду Едемському, в Раю. І ми також вийшли, взявши свою частку. І також її згаяли. Скільки було пророцтв людству, скільки було настанов іудейському народу і зараз усім людям цієї планети з приходом Ісуса Христа. І далі ми марнуємо своє майно, і далі ми опиняємося зі свинями, і далі все навколо нас таке свинське, що б ми не робили
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Амінь!
Перш за все хочеться сказати, що наша держава і наш народ переживають особливий момент історії. Ми всі переживаємо, ми всі хвилюємося. Але найголовніше – не піддаватися паніці, тримати голову холодною. Це не завжди виходить. І найкращий спосіб заспокоїтися – молитва. Це розмова з Богом. Чи своїми словами, чи читаючи «Отче наш», чи читаючи якийсь псалом, наприклад, 26, для того, щоб тримати холодну голову і приймати правильні рішення.
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Амінь!
Сьогодні ми читаємо одну з найвідоміших притч Господа нашого Ісуса Христа, притчу, яку, напевне, всі знають, і християни, і люди, які далекі від церкви – про блудного сина. Блудний син – ім’я, яке стало прозивним, використовується у народі: повернення блудного сина, повернення того, хто був далеко, поза нашим спілкуванням. В цій притчі говориться про сина одного з заможних чоловіків, який витратив все своє майно, пішов в далекі країни, скоріше за все, язичницькі країни, де вирощували і їли свиней, що вказує на те, що це не іудейські були поселення. І ось він все проїв, прогуляв, пропив і опинився в свинарнику, серед свиней, пастухом, свинопасом.
Навряд чи його доля була якась унікальна. Навряд чи це було єдине стадо свиней у цій країні. Певно, багато інших людей, бідних людей, також пасли свиней, також жили з того, що були свинопасами. Але щось у цьому молодому чоловікові підказало йому, що це не його місце. Щось йому відкрилося, підказало, що є інше місце, якому він належить – із своєю родиною, із своїм батьком, з яким він, можливо, не буде мати того поважного місця, як його син, але хоча б буде наймитом. Наймитом біля нього. Тому що його батько добрий хазяїн, в нього надлишок хліба, тому що він його прийме і дасть йому цю благодать.
Що ж це заговорило в ньому? Чому в інших пастухів не було такого внутрішнього голосу? Певно, в ньому заговорило його достоїнство. Відчуття свого місця в цьому світі.
Так само і людство також колись було з Батьком – в саду Едемському, в Раю. І ми також вийшли, взявши свою частку. І також її згаяли. Скільки було пророцтв людству, скільки було настанов іудейському народу і зараз усім людям цієї планети з приходом Ісуса Христа. І далі ми марнуємо своє майно, і далі ми опиняємося зі свинями, і далі все навколо нас таке свинське, що б ми не робили – чи створювали демократичну державу, чи авторитарну, чи комунізм, чи капіталізм, щось краще, щось гірше. Але нема нічого ідеального.
Завжди є щось темне в цьому нашому старанні. Завжди є щось недосконале, тому що і ми недосконалі. Тому що і нам властивий гріх. Тому що і нам властиве це відвернення від Господа. Але і попри це все і в нас є голос достоїнства. Відчуття, що щось не так.
Цей світ створений Господом і він є ідеальний, де б це не було – чи це смертельна пустеля, яка не дає життя нікому, чи це сніги Антарктики. Не всюди людина може вижити, не всюди тварина може вижити, але все це прекрасне. А те, що будує людина, створює людина, завжди викликає запитання. Завжди ми задаємо питання: «Що це таке?». Має бути щось більше, має бути щось за цим. І тоді ми шукаємо Господа. Тоді ми відчуваємо, що ми належимо чомусь більшому. Що ми маємо бути з чимось більшим. Маємо прагнути до чогось більшого. І тоді ми починаємо шукати Господа. Шукати свого Батька. Прагнути до Нього.
Але ми маємо розуміти, що маємо йти з покаянням, з відчуттям і усвідомленням своєї недосконалості, своїх вчинків, свого блуду, які вже є нашим вибором в цьому житті.
Можливо, ми колись і прийдемо до Господа. Можливо, ми колись удостоїмося цієї благодаті, як цей блудний син удостоївся угодованого теляти.
І треба розуміти, що не самі ми йдемо до Господа. Що є ще також ці сини блудні і дочки, які йдуть з нами. І нам не треба уподібнюватися до цього старшого брата, який каже: «Я все своє життя Тобі служив, багато років, а він прогаяв своє майно і Ти приймаєш його, як важливого гостя». І можливо на цьому шляху ми ще зустрінемо когось, і ми маємо прийняти так само, як цей батько прийняв свого блудного сина. І йти далі, далі разом до Господа. Далі шукати Його благодаті. Далі шукати Його спасіння. Далі шукати місця, де ми могли б споглядати Його в Його Славі. Шукати того, що ми називаємо Раєм.
Слава Ісусу Христу.
20.02.2022
Написати листа