Сьогодні ми читаємо євангельську історію про юнака, який підійшов до Ісуса з запитанням, що ще йому треба робити. Така євангельська історія дуже припадає до душі тим, хто бачить корінь всього зла у самому багатстві. Але не в самому багатстві є проблема. Є проблема в цій думці цього юнака, що все звершено. В тій думці, що все виконано. Що є якийсь такий рейтинг, у якому є така гарна, достойна позиція. І щоб ще десь вирости, треба ще щось дізнатися. Треба дізнатися якісь нові заповіді. Щось ще виконати. Тому що вже виконано так багато.
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Сьогодні ми читаємо євангельську історію про юнака, який підійшов до Ісуса з запитанням, що ще йому треба робити. Така євангельська історія дуже припадає до душі тим, хто бачить корінь всього зла у самому багатстві. Але не в самому багатстві є проблема. Є проблема в цій думці цього юнака, що все звершено. В тій думці, що все виконано. Що є якийсь такий рейтинг, у якому є така гарна, достойна позиція. І щоб ще десь вирости, треба ще щось дізнатися. Треба дізнатися якісь нові заповіді. Щось ще виконати. Тому що вже виконано так багато.
Хоч в цій історії йде мова про багатство, але признаймося, що не тільки багатство ми боїмося втратити у нашому житті. Не тільки багатство, не тільки ті гроші, які в нас є, не тільки те майно, яке в нас є, і яке забезпечує наше життя. Є ще також у нашому житті влада. У когось є слава. У когось є зв’язки. І ще багато є речей, які ми боїмося втратити, тому що, як нам здається, вони підтримують наше виживання.
Часто так буває, що у нашому житті є вибір, чи поступити правильно, чи поступити менш правильно, як нам здається – ми не хочемо казати «не правильно». І якраз керуючись бажанням вберегти оте, що в нас є, ми чинимо не зовсім правильно. Ідемо на компроміс зі своєю совістю. І не виконуємо ту заповідь.
Якраз у цій історії вказується, що є щось таке, що нас тримає. Кожну людину. Є щось таке земне, матеріальне від цього світу, яке нас тримає і не дає нам дійти до спасіння.
Хоч і є безсрібники, святі безсрібники, які відмовились від всього. Хоч і є святі мученики, які відмовилися від свого життя, ідучи за Христом. Є святі страстотерпці, які також загинули в муках від інших християн. Але все одно, для більшості християн є якісь речі, які ми не можемо віддати.
Не все можна людям, але все можна Богу.
Через нашу слабкість. Через наш страх. Через нашу невпевненість у Божому Провидінні, через нашу слабку віру у Боже Провидіння.
Але чому ж ми себе так ведемо, наче нам все вдалося? Хоч і не вдається нам багато що, а мало що вдається, але ми так само, як цей юнак, живемо так, наче нам все вдалося. Ми йдемо в церкву, ми ставимо свічку, молимось. Ми підходимо до Євхаристії, беремо участь в Таїнствах. Приходимо додому і нам здається, що щось ми виконали. Сусід мій не пішов до церкви, а я пішов. В якомусь рейтингу там я на пару позицій вище.
Але насправді, так само як і цей юнак, ми помиляємося. Ми живемо в борг. Ми зобов’язані ще стільки звершити. Ми зобов’язані зробити над собою ще стільки зусиль, щоб отримати це спасіння. Отримати благодать. Тому що, в будь якому разі ніхто не буде безгрішний. В кожного з нас будуть гріхи. Тільки через покаяння, через беззупинну спробу виправити ці гріхи, не допускати їх, через віру в Христа і можливість спасіння ми можемо знайти це спасіння.
Ми маємо бути як цей митець, який завжди шукає свій ідеальний твір, свою ідеальну картину і, як йому здається, ніколи не знаходить. Так само і ми маємо бути митцями своєї долі, свого спасіння. Шукати його, виборювати його своєю жертвою, своїм милосердям, своїми вчинками, і завжди не бути задоволеним. Щоб не стати як цей юнак.
Так, там говориться про багатство. Але не справа в багатстві. Справа в цій залежності, в тому, що не він володіє багатством, а багатство володіє ним. Багатство не може його відпустити. Так само і нас дуже часто цей світ не може відпустити. Але якщо ми дійсно прагнемо до спасіння, якщо ми дійсно прагнемо до Господа, нам треба кожен день робити невеличке зусилля, і кожен день бити себе в груди – я грішний! Пам’ятати про те, що далеко не все у нас вийде. І зараз не все виходить. І можна було б зробити краще, навіть з тими силами, які в нас є, і можливостями.
І постійно, постійно відчувати це страждання Ісусове на хресті, щоб воно було завжди з нами. Кожного дня. Що ми так само приймаємо ці муки і кожен раз віддаємо себе заради людей і заради Господа.
Слава Ісусу Христу!
4.09.2022
Написати листа