Ми завжди можемо освятити наше життя
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Читаємо Євангеліє про зцілення жінки в день суботній. Ситуація дуже дивна, дуже серйозна, парадоксальна і навіть анекдотична. Приходить Пророк, Месія, Проповідник, Бог – залежно від того, хто як тоді Його вважав. І в день суботній в синагозі, де зібралися всі віруючі благочестиві люди того часу, які виконували Закон, які дотримувалися суботи, проповідує і звершує чудо. Чудо зцілення. Жінка, яка не мала надії, яка вісімнадцять років страждала від недуги, зціляється. Чи часто ми таке бачимо? Ми бачимо зцілення від ліків, від терапії, від операцій. Але таке чудо – навряд, чи кожен день бачимо.
І начальник синагоги замість того, щоб здивуватися, щоб славити Господа, каже: «В цей день не можна зціляти. Зціляйте, будь ласка, в інший день». Звучить як анекдот. Так само, як би Ісус Христос помножував рибу і хліби, насичуючи народ, який за ним слідував, хтось би підняв руку і спитав: «А у Вас є щось вегетаріанське?».
Ситуація, яка може викликати посмішку. Але в цій історії Євангельській закладена велика мудрість. Звичайно, хтось з християн перших віків, які дискутували на тему – чи треба дотримуватися закону Мойсеєвого тим християнам, які вийшли з поганського середовища, чи це релевантно для них, так само, як і обрізання, бачили в цьому уривку твердження про те, що це не релевантно. Що ми не маємо дотримуватися суботи. Що субота для людини, а не людина для суботи.
Але що була субота для юдеїв того часу і чим вона продовжує бути для юдеїв теперішнього часу? Це один день в тижні, коли люди не просто нічого не роблять і лежать, а цей день, коли можна відволіктися від всього матеріального, відволіктися від своїх трудів, від своїх трудів, а, як писав один рабин: «Освятитися в часі». Не тільки в просторі, в місці молитви, де збираються всі для спільної молитви, але й в часі. І якщо цей день, день певного освячення, роздумів про вічне, не про матеріальне, день можливості сфокусуватися на чомусь, що наповнює наше життя сенсом – то хіба не в такий день має відбутися чудо? В який інший день може відбутися чудо? В день, коли людина звільняється від усього матеріального. Чи не потрібно Пророку і Месії саме в цей день звільнити цю жінку від недуги?
І Господь Бог вказує Своїм діянням не просто, що суботи можна не дотримуватися, а вказує на те, що Він прийшов доповнити закон, про що Він говорить в іншому місці Євангелії. «Не прийшов Я закон відмінити, а його доповнити». І Він доповнює цю суботу, суботу закону і заборони, доповнює її милосердям, доповнює її любов’ю, доповнює її сенсом.
В нашому житті багато є речей невчасних. Є речі, які відбувалися з нами зарано, є речі, які відбулися запізно, ми роздумуємо про минуле, що коли відбулося, ми плануємо на майбутнє, нам хочеться «от було би гарно, якби це відбулося тоді», або «моїми стараннями я цього дотримаюся тоді». Але насправді все, чим ми володіємо – це теперішній час. Те, що відбувається тепер і зараз, в цю мить. Господнє перебування у Тілі Людини тут, на Землі, це мить навіть для нашої історії людської, а що казати про Господа, Який живе, Який є поза простором і часом? Так само і наше володіння в часі, це мить, це є теперішній час, те, що ми маємо тут і зараз.
І звичайно, є речі, які ми відкладаємо на пізніше, які ми не можемо зараз зробити: робочі плани, народження дитини, яке має відбутися в певний час, не обов’язково сьогодні, коли жінка вагітна. Але є речі, які завжди можуть відбутися в теперішньому часі – це милосердя, це прощення, це вдячність. Це те, що завжди може відбутися і це завжди в наших руках. І ми завжди можемо освятити наше життя і наш день, незалежно, чи це субота, чи це неділя, чи вівторок, любов’ю. Наповнити її сенсом. Доповнити наше життя. І створити, можливо, маленьке чудо. Яке нам під силу.
Слава Ісусу Христу.
12.12.2021
Написати листа