Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Милосердний господь змилосердиться над нами  

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

Господь змилувався над жінкою.

Великий Господь змилосердився над жінкою. Але ж вона не померла? Чому Він не змилосердився над сином, який помер? Але в Євангелії так і сказано, що Він змилосердився над жінкою.

Ми бачимо похорон, і як нам хочеться, щоб було воскресіння, щоб змилосердився над покійником, щоб став живим. Ми бачимо людей, які вже при смерті, і нам здається, що треба милосердя для них. А тут у Євангелії говориться, що не над померлим змилосердився Господь, а над матір’ю, над вдовою.

Давайте зрозуміємо це життя, цей час, це місце, в якому це сталося – місто Наїн. Це 5-6 чи 7 кілометрів від гори Фавор. Це пагорби і найродючіша земля, яку ще Яків віддав колись своєму сину Ісахару. А чому віддав? Тому що той був дуже працьовитий, і називав його «як віл», «буде працювати як віл». І це означає, якщо там люди працьовиті, то вони заможні, і вдосталь хліба, і все здається у них добре. Але сьогодні, якщо подивитися на цей наш світ, ми також розуміємо, що хліба є вдосталь, щоб тих 7,5 мільярдів нагодувати. Та все одно і в наш час, донині багато людей, переважно дітей, помирають від голоду.

І так само ця наїнська вдова, яка оплакувала свого сина і бачила своє майбутнє. Коли був син, а вона була вдовою, то він опікувався матір’ю. Пенсії ж не було. А коли вона втратила свого годувальника, сина свого, то розуміла, що її чекає. Але навіть і в часи Старого Заповіту були певні правила. Якщо збирали зерно і забували викосити якісь колоски, або залишили якийсь сніп, то не поверталися за ними. Тому що це було призначене для вдови. Якщо збирали виноград, і пропускали якісь галузки, то не поверталися, щоб їх зірвати, бо знали, що прийде вдова і ці галузки зірве. Якщо збирали оливки, то потім, коли бачили, що під листям багато пропустили, то не поверталися, щоб їх зібрати, тому що знали, що прийде вдова, сироти і все це зберуть. Це означало, що було багато людей які з милосердя залишали в полі хліб, овочі, фрукти, щоб це залишалося і для вдів, і для сиріт.

Але коли ми слухаємо сьогоднішню Євангелію, то бачимо перед собою картину похорону. І коли ми бачимо, цю картину похорону, то нам здається, що все це точно, як у нас – труна, вінки, хустинки. Ну, обід після повернення з цвинтаря точно не робили.

Та напевно цей покійник був без гробу, і ховали його без плащаниці. Не так, як Лазаря обгорнули в плащаницю – ні, в чому помер, у тому ховали і несли на ношах. Його тіло не було так, як Ісусове, якого Никодим накрив плащаницею а Йосип з Аримафеї намастив миром дорогим, тому що Лазаря і Ісуса ховали як багатих. А цього бідного хоронили. Мати плакала, плакала, тому що знала, що її чекає.

Як ми звикли йти? За покійником. Але в ті часи мати не йшла за покійником, а попереду, і плакала. А перед матір’ю ще йшов чоловік, який мав список хороших справ цієї людини і голосно зачитував, що ця людина доброго зробила за своє життя. Важко сказати, що цей покійник встиг доброго зробити, бо він був ще юнаком. І мати могла їм сказати, що син її був хороший, і їй послушний, і на нього в неї була велика надія. Тому вона дуже сильно його оплакувала.

Ще хочу розповісти вам про одну традицію цих народів, яка подекуди і сьогодні ще є – чому жінка попереду йде? Тому що у жінці бачать Єву, праматір, від якої пішло це життя.

І коли буде весілля йти, і похорон буде йти, і зустрінуться чи на дорозі, чи у храмі – як ви думаєте, хто кого буде пропускати? Вам здається, що похорон треба пропустити? Але похорон завжди пропускав чи то весілля, чи якусь іншу ходу, тому що похорон так відбувається, щоб не зашкодити живим. Тому недаремно Господь говорить до апостолів Своїх: «Мертвих залишіть мертвим і йдіть до живих». Ось як це все відбувалося. Ви вже приблизно уявляєте традиції.

Ісус Христос бачить цю жінку, яка плаче за своїм сином, яка мліє, тому що любила свого сина, а, з іншого боку - Ісус розуміє, що її чекає як вдову, яка і сина втратила. І Він змилосердився. Не над сином змилосердився, якого підняв, а над матір’ю. Чому? Тому що Йосип вже давно помер і Він побачив у ній свою матір, і знає, що скоро і Його не буде, і Його матір також залишиться вдовою, і Сина свого поховає. І тому на хресті, вже розіп’ятий Він покликав апостола наймолодшого і сказав, показавши: це матір твоя. Але коли Він воскрес, Він від матері не відказався, Він через апостола передав матір Свою як матір для всього світу. І їй сказав – жоно, це син твій. І по нині ми маємо це усиновлення нас Самим Спасителем через Діву Марію.

Воскресіння Лазаря, воскресіння сина наїнської вдови – це не те воскресіння, як Воскресіння Ісуса Христа. Тому що Воскресіння дає нам усім надію на Воскресіння. А це свого роду реанімація, ніби швидка доїхала і дала поштовх продовженню життя, це просто продовження земного життя. Але це абсолютно не те Воскресіння.

А Воскресіння для Вічності дає нам Ісус Христос. І це великий дар для людей. Тому що і зараз хтось помирає, і хтось одужує, завдяки хорошим лікарям, хорошій медицині, хорошій допомозі. Але сьогодні ще так багато є вдів. Вони мають ще чоловіка, але вже вдови, бо той чоловік палець об палець не вдарить, нічого не робить, п’яниця, чи наркоман, чи ще щось. Чомусь багато є таких жінок, які втрачають своїх дітей через всяку розпусту, наркотики, алкоголь. Втрачають.

Сьогодні жінка також повинна бути попереду. Попереду. І оплакувати це життя своє. Але ні, вона абсолютно не звертає на це уваги. І отут якраз криється проблема. Проблема нашого життя. Тому що сьогодні, якщо жінка буде оплакувати своїх дітей, то обов’язково Господь зглянеться на них.

Сьогоднішня Євангелія читається для того, щоб нашу молитву направити, наше спілкування направити до Бога, щоб наші діти не помирали живими, щоб запанував мир і ми не чули кожного дня, що десь там загинув солдат. Щоб ми не чули кожного дня, що там десятками гинуть на дорогах. Щоб ми не чули того, що помирають через порушення правил безпеки, або через це життя, яке неправильно встановили, або неправильно ведуть його. А все це через гріх, тому що гріх приводить нас всіх до смерті.

І Господь милосердний у сьогоднішній Євангелії показує нам наших синів, які помирають, і показує нам матір, яка над сином чогось хоче, але син помирає. І Господь творить чудо. І сьогодні Господь теж може творити чудо. За однієї умови – коли матері звертаються до Бога. Господи, допоможи! А можливо своєю вірою звертаються до Нього. І Господь милосердний допомагає і сьогоднішнім вдовам.

Амінь.   

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа