Милосердя Господнє не може пройти повз інших, ідучи до нас
В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Амінь!
В сьогоднішньому Євангельському уривку ми читаємо про зцілення дочки начальника синагоги Яіра. Це чудо описано і в двох інших Євангеліях – від Марка і від Матвія. Як ми бачимо, ці історії описані Євангелієм, і дві жінки. Дві жінки, які хворіють. Одна дванадцять років хворіє на кровотечу, інша – молода дівчина, дванадцять років прожила на світі і помирає від якоїсь недуги.
Зараз важко сказати, на що саме хворіла ця старша жінка. Багато діагнозів підпадає під слово кровотеча, і можна тільки гадати, що саме вона переживала. Одне можна сказати, що стан її і становище в суспільстві були незавидні. Тому що, згідно з правилами чистоти, духовної чистоти, людина, яка мала справу з кров’ю, або переживала якусь недугу, пов’язану з крововиливом, вважалася духовно нечистою. А тим більше жінка з такою недугою могла бути взагалі відірваною від суспільства, бути недоторканою. І ось ця жінка, яка крім того, що мала таку недугу, як правило, в єврейському суспільстві не могла сама звертатися до когось, так само, як і в цій ситуації з дочкою голови синагоги, який просить за свою дочку, сама не тільки звертається до Спасителя за спасінням, не тільки звертається з питанням якимось, але й сама Його торкається.
Ці дві жінки, можна сказати, знаходяться на двох полюсах за своїм становищем. Жінка покинута всіма в своєму суспільстві, яка витратила свої гроші на лікарів, яка вже не мала надії. І єдина дочка начальника синагоги, начальника громади, голови громади, поважної людини, який запрошує Вчителя в свій дім, щоб Він зцілив її.
І Ісус Христос, ідучи до цієї дівчини, зціляє цю жінку. І таким чином зцілення цієї дівчини відкладається, і Він запізнюється, і вона помирає. Що це значить для начальника синагоги? Що надії вже немає, ніби здавалося б. Більше того, Цілитель, Учитель, Пророк, який мав би зцілити його дочку, на шляху до його дому мав контакт з нечистою духовно людиною, і, таким чином, за законами духовної чистоти, Він сам став нечистий. І тепер Він має прийти в його дім і зцілити його дочку. І попри те, що так сталося в дорозі, і попри те, що це чудо змусило Спасителя запізнитись на інше чудо, батьки цієї дівчини впускають цього Пророка в свій дім.
І вони отримують ще більше чудо, ніж вони очікували. Вони очікували зцілення, а отримали воскресіння. Вони думали, що їх дочка померла, але вона просто спала. І Він її підняв.
Так буває в житті, що у нас є якісь перешкоди. В нас є якийсь вибір в житті, в нас є якісь труднощі, ми робимо помилки, ми стараємося їх не повторювати, ми вчимося, ми стаємо більш вмілі, більш розумні, більш навчені. Але є такий досвід у нашому житті, який нам недосяжний. Недосяжний через різницю в статі: важко чоловікові зрозуміти проблеми жінки, так само і жінці важко зрозуміти проблеми чоловіка. Проблеми, які розділені класом – дуже часто в суспільстві багаті і бідні не можуть порозумітися між собою і зрозуміти проблеми одне одного. Чи раси, чи національності, чи віросповідання. Але осягнути цю проблему свого близького, свого ближнього, постаратися її зрозуміти – це і є найбільша мудрість. Зрозуміти те, що прийшло тобі не уроком, не якоюсь проблемою у житті, яку треба вирішити, а спогляданням за своїм ближнім. За сприйняттям його турбот на свою спину, на своє ярмо. Поставити себе на його місце.
Тому що так поступив цей начальник синагоги. Тому що цей начальний синагоги побачив і зрозумів, чому Він запізнився. Що це було не просто порушення закону, а це було зцілення кровоточивої жінки. І, розуміючи цю мудрість, стараючись жити нею, турботами ближніх, у нас ніколи не буде запитання: «А чому мені не дається, а ближньому дається? А чому, коли ми просимо у сварці з нашим ближнім, Господь не чує наших молитов? Чому, коли є шанс на спасіння один на всіх, він дається не нам, а комусь з наших ближніх?».
Тому що милосердя не може пройти повз інших, ідучи до нас.
Ця дівчина з точки зору суспільства, чистоти, юності, була ніби вища за цю жінку старшу. З точки зору юдейського суспільства. Але ідучи, щоб зцілити цю дівчину, Ісус Христос не міг пройти повз цю жінку. І питає: «Хто Мене торкнувся?», - не тому, що Він не знав. Він є Господь, Він є Вседержитель, Йому все відомо. Він питався, щоб усі інші побачили це, те, що було таємне для всіх, ніхто цього не побачив. І його учні кажуть: «Всі Тебе тиснули, звідки ми можемо знати, хто до Тебе доторкнувся?». Для Нього було важливо, щоб це чудо було всім відоме. Щоб ми всі знали, що, просячи у Бога милосердя, Його благословіння, це милосердя і спасіння, ідучи до нас, не пройде повз тих ближніх, які навколо нас.
І тому, коли ми молимося за здоров’я, за спасіння, за чиєсь одужання, ніколи не треба за себе молитися – Господь Бог краще за нас знає, що нам треба. А краще молитися за тих, хто поряд з нами. Хто буде на шляху цього спасіння до нас.
За цю кровоточиву жінку.
Слава Ісусу Христу.
21.11.2021
Написати листа