Сьогоднішнє Євангельське зачало про покликання. Покликання апостолів. Коли Ісус Христос зустрів братів Петра і Андрія, Якова та Іоана, сказав їм полишити їхнє ремесло, їхню справу – рибальство, їхнє попереднє життя фактично, і слідувати за Ним.
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Сьогоднішнє Євангельське зачало про покликання. Покликання апостолів. Коли Ісус Христос зустрів братів Петра і Андрія, Якова та Іоана, сказав їм полишити їхнє ремесло, їхню справу – рибальство, їхнє попереднє життя фактично, і слідувати за Ним.
Яка вражаюча історія, правда? Як багато таких історій є у світі! Скільки фільмів знято про такі історії. Коли людина живе своїм простим маленьким життям, має свої маленькі турботи, абсолютно звичайні, абсолютно банальні, абсолютно передбачувані, і тут з’являється хтось на їхньому порозі, або якісь обставини, і змушують цю людину робити щось велике. Закликають до подвига. Дають можливість змінити цей світ. Когось врятувати. Заслужити своє достойне місце у цьому світі. Огорнути себе славою, можливо, багатством. Кожна така історія надихає нас.
Чи історії якихось інших людей, вже з історії, реальні історії реальних людей, які також колись жили своїм маленьким життям, а потім добивалися великого успіху. А ще якщо цей успіх досягнутий якоюсь удачею, а не важкою-важкою працею, самопожертвою – ця історія стає ще цікавішою. Тому що нам хочеться вірити, що колись і нам так пощастить, що колись і до нас прийде це покликання. Ця можливість до подвигу. Можливість змінити свій світ і своє життя.
Але в цій історії є один елемент, який ми не помічаємо. Те, що ці рибалки – вони від чогось відмовилися. Нам у сучасному світі здається, що професія рибалки – це така скромна професія. Ну, хіба що, якщо хтось ловить рибу тонами і продає її. Але в той час рибалка – це була досить заможна професія. Мати свій човен, мати мережі – це вже був капітал. І тому ці брати від чогось відмовилися. Це була їхня жертва.
А потім Ісус Христос приходить до інших двох братів – до Якова і Іоана. І вже вони відмовляються не тільки від своїх човнів, від своїх професій. А ще й лишають свого батька. І йдуть за Ним. Маючи лише обіцянку, що Він їх навчить бути ловцями людей. Не даючи більше ніяких обіцянок, ніяких планів, ніякої надії на те, що вони прославляться, чи отримають великі кошти, чи компенсують свої втрати. Це і є покликання.
Це і є покликання, про яке ми зараз так рідко говоримо у нашому житті. Відчуття свого місця в світі, за яке ми готові пожертвувати чимось. Можливо, своїми амбіціями. Можливо, своїми якимось марними мріями. Можливо, своїм здоров’ям. Та це місце, на яке ми заслуговуємо у цьому світі, яке надане нам Богом.
Зараз найчастіше, коли ми зростаємо, у молодому віці, нас вчать, що нам треба бути активними, треба бути амбіційними, треба хапати будь-яку можливість, яка в тебе є під носом. Хапати своє, а часом дехто примудряється вчити: «хапайте і чуже, захоплюйте», боріться, ростіть вгору і вперед. Але дуже рідко ми говоримо про це покликання. Про те, що треба знайти місце у цьому світі, яке ми заслуговуємо. Яке нам дане Богом. Наше місце.
Якби ми знали це наше місце, тоді не було б у нас ні заздрощів комусь іншому, хто, можливо, виріс трішки вище за нас, ні туги, тому що у нас не виходить вирости трішки вище, або отримати більше. Ні питань: «чому цей світ такий несправедливий, що мій ближній так все легко отримав, а мені все це дається такою важкою працею?». Просто розуміння свого місця.
І тут постає інше питання – а як зрозуміти, де наше місце? Як зрозуміти, яка нам підходить професія? Країна, де треба жити? Місто чи село? Заняття? Клас? Як це зрозуміти?
І для християнина тут немає запитання. Там, де людина може прославити Господа, там, де вона може наблизитися до розуміння Його природи, до пізнання божественного, - там і є її місце. Там, де людина може жити за тими заповідями, які вона сповідує, за совістю – там і є її місце.
І Господь Бог і нас кличе – слідуйте за Мною!
Виконуйте заповіді, які Я вам дав!
Уподоблюйтесь божественному.
Шукайте Господа в цьому світі.
Тому що місце людини поряд з Господом. Ось вже все. А вже доріжки, які ми виберемо для досягнення цього – ми самі собі прокладаємо. Але маючи ціль ми завжди знайдемо вихід. Якщо ми хочемо йти. Якщо ми дійсно шукаємо це місце.
Місце з Господом.
Слава Ісусу Христу.
26.06.2022
Написати листа