Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Навчіться творити милосердя 

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Амінь!

Слава Ісусу Христу.

Якщо ми не будемо прощати гріхи один одному, то не простить нам гріхи і Отець наш Небесний. І, як пише євангелист, коли учні спитали Ісуса Христа, як їм молитися, Він навчив їх молитися і дав їм молитву «Отче наш». У цій молитві ми чуємо такі слова: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Господь так поставив наше життя, що ми маємо вибір, волю робити добрі справи і робити погані справи. Ми робимо добро і зло. Ми живемо в любові і ненависті. І все це є в одній людині. Одних ми любимо, інших ненавидимо, і буває так, що декого даремно ненавидимо.

Все це починається з маленьких років. З дитячого садочка, коли вихователька щось вимагає і дитина вже перестає її любити. І лікарка, яка прийшла додому до дитини і дала, замість солодкої, гірку пігулку, і вже ця тьотя погана. І коли дитина йде в школу і отримує першу погану оцінку – вже вчителька погана. Обираємо в школі собі друзів, одних любимо, інших не дуже, а ще інших взагалі ненавидимо. Отаким є наше життя.

Але мало хто з нас вчить прощення. Навчання прощення не полягає в тому, що ви поставите двох дітей, щоб вони помирилися і попросили прощення. Вони нахмуряться одне на одного, і, боячись старшого, пробубнять: «Прошу вибачення». Але чи насправді це вибачення є прощення? Ні, його немає. Так само і у дорослих це відбувається. Дорослі не хочуть вибачення, у них голова забита помстою. Як хочеться помститися, тому що їм здається, що коли настане помста, вони отримають велику радість. І багато таких людей, які мстять одні одним і отримують від цього радість. Але чи це радість від Бога, чи ця радість є досконала? Ні. Ця радість – як нечистота, вона така, як радість від алкоголю, від наркотиків, від усякої розпусти. Але потім вона перетворюється у страшний смуток і розлад людини, і деколи це навіть доходить до якогось психічного захворювання.

Коли ми говоримо, що прощаємо, коли ми не тільки говоримо, а навіть творимо від серця прощення, в усіх помислах прощення, це не означає, що ми змирилися з гріхом. Ні. Прощення підводить нас і ту людину, кого ми прощаємо, до покаяння. Тому що покаяння – це зміна свідомості. Тому що злом не можна здолати зло. Якщо до зла додати ще зла, то буде вдвічі більше зла. Що потрібно? Зло нейтралізується тільки любов’ю. Не завжди покаяння є, бо не завжди свідомості достатньо у людини. А якщо там свідомості немає в голові, то що там міняти в цій людині, якщо вона зациклена тільки на одному. Це, переважно, ті люди, які деколи живуть у великих достатках і вони не можуть зрозуміти, як це можна прощати, як це – «я роблю так, а він так не робить?».

Одна жінка була надзвичайно багатою, мала свій гольф-клуб, великий парк і у ньому багато звірі. Щовечора вона збирала друзів, вони веселилися, різні плітки там були, одні подобалися, інші наговорювали, осуди були і таке інше, чого тільки не було. А щоранку вона виїздила годувати білочок, лисичок. І так сталося, що коли вона годувала одну лисичку, та її за пальця вкусила. Вона цьому не надала уваги. А коли відчула, що із здоров’ям щось погано, пішла до лікарів, а лікарі кажуть: «Медицина вже безсила». «То що, я помру?». «Іншого варіанту немає…». Тоді вона просить, щоб їй дали олівець і аркуш паперу і починає записувати багато своїх знайомих – імена, адреси. А лікар дивиться, що так багато імен і каже: «Може вам нотаріуса покликати?». Вона відмовилася і попросила ще один аркуш. Коли вона закінчила писати, лікар спитав її, для чого вона це зробила. А вона сказала: «Я записала всіх тих, кого до своєї смерті повинна покусати!». Оце є те, що у кожній людині. Помста. Немає нічого страшнішого в людині, як помста!

Господь не хоче помсти. Господь хоче покаяння. Але якщо навіть не можна добитися покаяння від людини, то Господь хоче, щоб ми так працювали з тією людиною, як ми працюємо зі своїми дітьми. Адже наші діти теж роблять погане і ми теж не можемо змусити їх до покаяння. Але ми їм прощаємо. А коли проходить певний час, ми з ними працюємо, спілкуємося, і вони починають розуміти, що щось неправильно робили. А якщо просто так простити і нічого не робити, то нічого нормального не буде. Господь хоче від нас покаяння  і тому Він нас готував до посту, а в цей останній день Він говорить нам про прощення: «Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний». І ці якості, які кожен християнин повинен мати у своїй свідомості, вони не з неба падають, їх виховують, їх вирощують. За рахунок чого? За рахунок молитви і посту.

На сьогодні піст вже не такий піст, як колись був. Колись дуже гарно було творити піст у їжі: люди знали, що м’яса не можна, молока не можна, яєць не можна їсти. В монастирях навіть риби не можна було, але апостольські правила дозволяли їсти ікру чорну і червону.

А ми живемо в той час, коли ми приходимо у магазин і беремо хліб – і ми не знаємо, що у ньому. Консерву беремо – і не знаємо, що там є. Купуємо молоко, різні сири – і ми не знаємо, що у них є. Тому людина повинна собі сама організовувати піст. Бо піст – це є духовна вправа. Людина повинна від чогось відмовитись. А від чого вона може відмовитись? Можливо, від телевізора? Натомість взяти хорошу книгу. Може відмовитися від байдикування і приступити до якоїсь роботи? Прийшла весна – обрізати дерева, навести порядки, зробити порядок в хаті, навіть у своєму гардеробі, де тільки потрібно. Тобто, використовувати цей час. Тому що людина є митцем. Не тим митцем, який навчився на скрипці гарно грати, чи співати, не тим, який навчився гарно малювати чи ще щось робити. Найбільше мистецтво є те, коли людина вміє правильно керувати своїм часом. І от коли настає піст, ми маємо стати митцями, щоб ми не тратили час, а використовували його так, як це Богові угодно. І вчилися жити так, щоб творити милосердя, бо без милосердя майбутнього немає. Без милосердя покаяння не вартує. Без милосердя не може бути прощення. «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний».

А зараз хочу підказати вам, як постити. Ви працюєте на роботі і це не означає, що ви не повинні їсти. Але чи пісна ця страва, чи не пісна – хай це вас не цікавить. Ми можемо відмовитися від курки, яка продається у магазині «Наша ряба», але що доброго ми зробимо? Коли піст закінчиться, то курей не буде, вони пропадуть, бо вони всього 38 днів дозрівають. Може від риби відмовитися? Нехай поповняться запаси в Дніпрі. Можна ще від багато чого відмовитися. А ще краще: коли йдете на обід, то не дивіться, чи це м’ясо, чин і, а купуйте три порції: одну для себе, а дві для ближніх. Оце буде ваш піст. Спробуйте так і ви відчуєте, що цей пість спрацьовує. Бо цей піст для того, щоб ми могли в чомусь відмовити собі. Бо милосердя творити скнарі люди не можуть. Скнарі люди, навіть коли карася ловлять, то стараються якнайменшу наживку вибрати. І тому відкривайте очі і дивіться на це все.

Піст і молитва. Багато людей приходять в храм і думають, що вони із сьогоднішнього дня почнуть читати молитву. Але деколи ці молитви перетворюються на якусь медитацію. Вони читають і не розуміють про що вони читають. Але з часом дещо вони знаходять і розуміють, але це дуже довго все. І тому молитви треба починати читати ті, які ви розумієте. Шукати ті молитви, які підходять до вашого життя. Ті молитви, які вам потрібні вже сьогодні. Бо молитва – це спілкування з Богом. Оце найголовніше.

Ви знаєте, що для того, щоб людина була досконала і могла нормально жити у житті, вона може прочитати за своє життя може прочитати сім-дев’ять тисяч книг. А чи потрібні їй ці книги? Ні. Їй потрібно всього сім книг. А хтось знає, які книги треба прочитати? Ніхто не знає, які книги. А щоб дізнатися, яких вам сім книг треба, то треба прочитати сім чи дев’ять тисяч книг прочитати! Отак є у житті. І тому, коли молитов є багато, ми виберемо для себе те, що треба. І якщо ми не будемо ніяких молитов читати, а будемо шукати ті, які нам треба, ми ніколи не знайдемо їх. Коли ми читаємо – ми тільки збагачуємось. І тому коли настає Великий Піст спробуйте трішки більше читати. Сховайте пульти від телевізорів, сховайте смартфони, побільше читайте молитов. А в молитвах ви знайдете «Нехай святиться Ім’я Твоє» - і ви звернетеся до Біблії. «Нехай буде воля Твоя, нехай буде Царство Твоє» - і діти звернуться до гарних казок і будуть не мультики дивитися, а казки читати. І будете ви гарні книги читати і гарні фільми дивитися. Бо ми стаємо якимись мазохістами, і навіть соромно це говорити про християн, коли ми дивимося на якийсь біль і отримуємо від цього насолоду. Міняється психіка. Але люди, які творять цей продукт – вони цим задоволені. Бо він розходиться і є на нього споживач.

Тому я б хотів, щоб ви дивилися хороший продукт, бо ви вже навчилися в магазині вибирати сосиски, а от в телевізорі, і книгах, і газетах – так і не навчилися хороше вибирати. Постарайтеся навчитися в усьому цьому розбиратися. Ви ж не купуєте те, що вам не потрібно?

А все починається з молитов – те, що нам потрібно. І тому церква пропонує вам велику вітрину, а ви вибирайте те, що вам потрібно.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа