Неділя двадцять четверта після П’ятидесятниці. Євангеліє про силу Божу і віру людську

Неділя двадцять четверта після П’ятидесятниці. Євангеліє про силу Божу і віру людську

Лк., 39 зач., 8: 41-56.

Коли сяюче сонце освітить камінь, той сам починає сяяти. 

Коли незапалена свічка доторкнеться до полум’я, і вона починає горіти.

Коли магніт торкається до якогось предмета, той також намагнічується. 

Коли електричний провід торкнеться звичайного, то і його наелектризує. 

Увесь цей фізичний дослід є лише картиною чи притчею, що зображає дослід духовний. Все, що відбувається зовні, є тільки ілюстрацією того, що буває всередині. Вся перехідна природа  є свого роду сном про внутрішню дійсність і розповіддю про неперехідну дійсність. Душа є дійсністю тіла, а Бог – дійсністю душі. Коли Бог торкнеться душі, вона стає живою і видющою; коли душа торкнеться тіла, воно стає живим і зрячим. Від душі тіло отримує і світло, і тепло, і магнетизм, і електрику, і зір, і слух, і рух. Все це воно втрачає, якщо душа з ним розлучається. Від Бога душа отримує особливе світло, і особливе тепло, і магнетизм, і електрику, і зір, і слух, і рух. Все це вона втрачає, якщо розлучається з Богом. Мертве тіло є зображенням мертвої душі, тобто, такої, що відійшла від Бога. 

Чи є у цьому величезному світі Хтось, торкнувшись до Кого мертві душі оживають і освітлюються, і запалюються, і магнетизуються, і електризуються життєвою силою?

Чи є на широкому і глибокому цвинтарі людської історії Хтось, доторкнувшись до Кого мертві тіла встають, починають ходити і говорити?

Повинен бути, інакше б сонце і земля, зима і весна, магніт і електрика і все, що є у природі, було б відображенням неіснуючого - тінню без дійсності, сном без реальності. 

Воістину повинен бути, інакше не явився б на землю Господь наш Ісус Христос. А Він явився, щоб показати людям реальність і дійсність, для яких уся природа з усіма своїми предметами і подіями – лише картина, сон і казка. Прийшов Господь, щоб довести людям правдивість лекцій сонця і землі, зими і весни, магніту і електрики і всієї створеної Богом природи, відкритої і покладеної перед людиною, як ще не прочитана нею книга. 

Спаситель і є тим вогненним стовпом в історії всесвіту, від якого мертві душі отримують світло, тепло, рух і силу тяжіння. Він і є тим Деревом Життя, доторкнувшись до якого мертві тіла встають, починають ходити і говорити. Він і є чистим та  духмяним бальзамом здоров’я, від якого сліпі бачать, глухі – чують, паралізовані – ходять, німі – говорять, біснуваті – зцілюються, прокажені – очищуються, хворі стають здоровими. 

І нинішнє Євангеліє наводить ще один приклад, як від доторку до Христа хворі одужували, а мертві воскресали. 

У ті часи, ось прийшов чоловік на ім’я Яір, що був начальником синагоги; і, впавши до ніг Ісусових, просив Його увійти до нього в дім, тому що у нього була одна донька, років дванадцяти, і та була при смерті. У який час? Коли це відбулося? Коли Господь повернувся у човні з землі Гадаринської, з іншого берега озера, після того, як у тій місцевості вигнав злих духів з двох біснуватих, а до цього заборонив вітру і хвилюванню води. Здійснивши ці два преславні чудеса, Він тепер був покликаний здійснити і третє: воскресити мертву, - і все це протягом вельми короткого часу, ніби поспішаючи зробити людям за час Свого земного життя якомога більше добра. Цим Він і нам дає приклад поспішати робити добро, поки є світло. І якщо ці три чуда за своєю природою зовсім різні, всі вони мають спільну рису, а саме: показують владну силу Христа Спасителя – владу над природою, владу над бісами і владу над смертю, тобто, над душами людськими. Важко сказати, яке з цих трьох діл Його сили страшніше, славніше або нечуваніше. Що важче: заспокоїти бурхливі стихії, водну і повітряну, чи зцілити невиліковних безумців, чи воскресити покійника? Всі три діла однаково важкі для смертної і грішної людини, і всі три однаково легкі для Господа нашого Ісуса Христа. Якщо людина глибоко відчує кожну з цих подій окремо, вона з трепетом душевним відчує велич і дух всемогутності, яка на початку творила світ. І сказав Бог… І стало так. 

Яіра євангелист Матвій називає одним князем, а яким князем, тобто начальником, він був, пояснюють Марк і Лука: начальником зібрання, або синагоги, де вирішувалися церковно-суспільні питання. Його єдина донька була при смерті. Як жахливо це було для того, хто, як і увесь єврейський народ, мав слабку і невизначену віру у загробне життя! Для людини владної це був подвійний удар: по-перше, батьківське горе, а по-друге, почуття сорому і приниження перед народом, бо така страшна втрата вважалася Божою карою. У відчаї він прийшов до Ісуса і, впавши до ніг Його, сказав: донька моя померла. Але прийди поклади на неї руку Твою, і оживе. Чому євангелист Лука пише, що донька Яіра помирала, а євангелист Матвій, що вона вже померла? Лука описує подію так, як вона відбувалася, в той час як Матвій наводить слова самого прохача. Чи не є людською звичкою перебільшувати свої нещастя? Це відбувається насамперед від того, що несподіване нещастя завжди здається більшим, ніж воно є, а по-друге, від того, що прохач допомоги зазвичай видає нещастя перебільшено, щоб отримати допомогу якомога швидше. Чи не кричать часто під час пожежі: «Поможіть, наш дім згорів!» А дім насправді не згорів, а горить. І що дівчинка у той час, як начальник синагоги Яір звертався до Господа, ще не померла, ми почуємо далі від слуг Яіра. І якщо той Яір увірував у Хиста, все ж його віра була не такою сильною, як у римського сотника з Капернаума. Бо останній просив Христа не входити під свій дах, не вважаючи себе гідним подібної честі і говорив: скажи тільки слово, і одужає слуга мій (Мт.8:8). А Яір закликає Господа увійти у свій дім і навіть покласти руку на свою доньку. Таким чином, його віра все ж має у собі щось матеріальне. Яір вимагає від Христа якогось відчутного способу лікування. Ніби слово Христове менш чудотворне, ніж Його руки! Ніби голос, що забороняв бурі і вітрам, і виганяв бісів з одержимих людей, і – пізніше – оживив похованого чотириденного Лазаря, не міг воскресити і Яірову доньку! Але Господь многомилостивий: Він не відмовляє згорьованому батькові через недосконалість його віри, але відразу ж рушає допомогти йому. По дорозі ж сталося чудо над жінкою, віра якої була сильнішою від віри Яіра. О, якби той старійшина єврейського народу повірив, що увесь Христос цілющий, а не тільки Його руки! Всемогутній Господь зцілює при будь-якому стиканні з Ним. О, як би підбадьорились засмучені через те, що не можуть підійти до Господа нашого Ісуса Христа з того чи іншого боку! Господь для того й простягнув Свої пречисті руки на Хресті, щоб обняти усіх тих, хто до Нього приходить – з якого завгодно боку. А ось що трапилося з Ісусом у натовпі по дорозі до дому Яірового:

Коли ж Він йшов, народ тиснув на Нього. І жінка, що страждала кровотечею дванадцять років і витратила на лікарів усе майно, але ніхто її не вилікував, підійшовши ззаду доторкнулася до краю одягу Його; і відразу кровотеча у неї зупинилася. Величезні натовпи людей йшли за Христом, коли Він зійшов на берег, повернувшись з Гадари. Бо сказано, що всі очікували Його. І народ тіснився довкола Христа; кожен бажав бути поблизу Нього, щоб почути незвичайні промови і побачити незвичайні діла, хтось – охоплений духовним голодом, а хтось – цікавістю. Тут опинилася і ця хвора. Кровотеча у жінки, навіть природня, є своєрідним бичем, що приборкує пристрасті і упокорює її. А постійна кровотеча протягом цілих дванадцяти років – справжнє пекло з муки, сорому і бруду. Ця жінка лікувалася, і на лікування витратила все своє майно, але допомоги не було, бо ніким з лікарів вона не могла бути вилікувана. Уявіть собі її щоденне миття і переодягання, її тривогу і її сором. Так здається і нам у всякій тяжкій хворобі. Але насправді Бог піклувався про неї, як піклується Він про всяке Своє творіння. Хвороба була на спасіння її душі і на велику славу Божу. 

Якщо тільки торкнуся до одягу Його, одужаю, - говорила вона сама в собі, проштовхуючись у натовпі людському, щоб підійти до Христа. Такою була віра цієї жінки. Раніше у неї була віра в лікарів, до яких вона зверталася, але ця віра нічим їй не допомогла. Бо самої віри недостатньо, якщо той, у кого вірять, не має сил допомогти. Отже, нехай замовкнуть усі, хто говорить, через своє цілковите незнання і невір’я, про навіювання і самонавіювання у Євангельських чудесах. У цієї смиренної і вимученої жінки нема ні сміливості, ні надії стати перед Христом, і, розказавши Йому про свої страждання, попросити допомоги. Хіба сором дозволив би їй зробити це перед стількома людьми? Її проклята недуга такого роду, що якби вона при всіх про нього сказала, то викликала б відчуття огиди, осуду і насмішки. Тому вона й підходить до Господа ззаду і торкається до Його одягу. І відразу кровотеча у неї зупинилася. Як вона могла дізнатися, що кровотеча припинилася? Вона відчула в тілі, що зцілена від хвороби. До цього вона мала постійно відчувати неспокійний рух своєї крові, наче червів, що кишать у загноєній рані. Але, торкнувшись до одягу Христового, вона відчула, що кров заспокоїлась: точніше, вона, як усяка здорова людина, перестала відчувати, що у неї є кров. Здоров’я увійшло в неї, як магнетизм з магніту, як світло у темну кімнату. Це був не єдиний випадок зцілення хворих від доторку до одягу Господа нашого Ісуса Христа. В іншому місці повідомляється, що багато хто бажав торкнутися до краю одягу Його, і хто торкався, зцілювався (Мт.14:36). Скільки ж таких невідомих і не записаних чудес сотворив Господь над людьми! І не тільки тоді, коли у тридцять років пішов проповідувати Євангеліє спасіння, але з самого дня і години втілення у пречистому лоні Своєї Матері! Златоуст говорить: «Чудеса Його своєю чисельністю перевищили і число крапель дощових». Наскільки таємниче змінилося все творіння від Його перебування у світі во плоті! І скільки й нині буває таємничих чудес і дивних перемін в існуванні всіх вірних, що торкаються у таїнстві Святого причастя вустами своїми до Його Тіла і Крові! Все це незліченне, невимірне і не можливо виразити. Ця жінка торкнулася не до Його Тіла і Крові, а всього лише до Його одягу, і миттю зцілилася від багаторічної хвороби, від якої її довго і виснажливо лікували мирські лікарі. Лікарі взяли її майно, а здоров’я їй не дали. Але ось Господь, безкорисливий Лікар, Котрий не взяв у неї нічого, а дав усе, чого вона хотіла; і все це невідкладно, без зусиль і мук. Такий повний і досконалий усякий дар згори, від Отця світів (Як. 1:17).

І сказав Ісус: хто торкнувся до Мене? Коли ж усі віднікувались, Петро сказав і ті, хто були з Ним: Наставнику! Народ оточує Тебе і тисне, - і Ти говориш: хто торкнувся до Мене? Але Ісус сказав: торкнувся до Мене хтось, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене. Навіщо Господь питає, якщо Він знає – знає, хто до Нього торкнувся, і знає, що цього не можуть знати ті, кого Він питає? Для того, щоб віра зціленої жінки стала явною, і цим назавжди утвердилася і у ній, і в інших; і тому, щоб заради присутніх і заради нас усіх виявилася Його Божественна сила. Щоб її вчинок не виглядав святотатством, жінка сама повинна була визнати, що сотворив їй Бог. Недобре, якщо людина крадькома користується святинею, бо, хоча миттєву користь і отримує її тіло, душа залишається без користі і часто може через це загинути. Усякий дар, що сходить від Бога, треба приймати з чистотою і вдячністю. Господь підкреслює віру жінки, щоб навчити нас: віра є умовою, за якої Бог творить людям усяке благо. Дійсно, із Свого безконечного милосердя Бог часто подає людям блага без їх віри; але, вимагаючи від людей віри, Він піднімає їх гідність як вільних і розумних творінь. Хіба людина вільна і розумна, якщо вона, з свого боку, не бажає взяти участі у власному спасінні? А Бог від людини вимагає найменшого, що можна вимагати: віри в Бога Живого, у Його чоловіколюбство і постійну готовність дати людям усе, і зробити для них усе, що служить їм на благо. Явивши віру цієї жінки, Господь хоче утвердити у вірі і Яіра; і показати йому, що не треба було вимагати, щоб Ісус увійшов до його дому і поклав руку на вмираючу дівчину. Спаситель може лікувати багатьма способами, а не тільки накладанням рук: Його допомога може прийти через Його одяг так само, як і через Його руку; здалеку так само, як і зблизька; з вулиці так само, як і у домі. І ще Господь хоче, щоб люди побачили Його Божественну могутність. Не для похвали Йому – нікчемною була для Нього хвала людська, але щоб вони знали істину і користувалися нею. А істина у тому, що усяке благо, яке люди отримують, свідомо виходить від Самого Бога. Не одяг Христовий без відома Христа і без Його безпосередньої сили, що з Нього виходить, дав зцілення кровоточивої. Така сама свідома і жива сила Божа, що приходить на допомогу вірним через мощі святих і ікони. Віра Христова не знає ні магії, ні ворожби. Ніяка створена річ у природі не може своїми власними силами принести людині якої-небудь користі, щоб Бог Живий при цьому не усвідомлював, що це від Нього виходить благотворна сила. Це стосується усіх земних ліків і мінеральних вод. Бог віддалений від ліків і мінеральних вод не більше, ні ж Господь наш Ісус Христос був віддалений від Свого одягу. І хто користується ліками і мінеральними водами з тією вірою і з тим сором’язливим і цнотливим благоговінням, з яким ця хвора жінка торкнулася до одягу Христового, буває зцілений. Хто ж використовує ліки і мінеральні води без Бога, і навіть проти волі Божої, рідко отримує зцілення. А якщо й отримує, через надмір милості Божої, то для того, щоб пізнати і визнати цю милість, і прославити Господа. Зцілив Христос і біснуватого безумця у країні Гадаринській, без його віри і знання; бо, як безумний, він не міг ні знати, ні вірити. І щоб показати, для чого було це зцілення – і для чого взагалі Бог дарує зцілення невіруючим хворим, Спаситель говорить йому: іди додому, до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе (Мк.5:19). Подивіться: багато з того натовпу народу торкалися до Христа, але не отримали тої користі, яку відчула хвора, що торкнулася до Нього з вірою і страхом. Те ж саме, що з цими численними людьми, які торкалися до Господа, володарями допитливого розуму і закам’янілого серця, відбувається і нині з багатьма, хто прикладається до ікон, мощей святих, чесного Хреста і Євангелія. А з істинно віруючими буває те, що й і з кровоточивою, яка отримала зцілення. Хто має очі бачити, нехай бачить; і хто має вуха слухати, нехай слухає!

Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, з трепетом підійшла і, впавши перед Ним, зізналася Йому перед усім народом, з якої причини торкнулася до Нього і як відразу зцілилася. Він сказав їй: кріпися, дочко! Віра твоя спасла тебе; іди з миром. Жінка по голосу і по словах Христа зрозуміла: Він знає її таємницю і від Нього не можна втаїтися. І вона затрепетала від страху, стоячи лицем до лиця з Тим, Хто знає і найпотаємніші діла людські, і найзаповітніші таємниці серця людського. Вона відчула один з проявів могутності Христової – Його чудотворну цілющу силу. Вже це повинно було змусити її затрепетати від страху перед Всемогутнім. Але тепер, коли вона почула, що Господь наш Ісус Христос знає найпотаємнішу її таємницю, вона затрепетала перед Всезнаючим у подвійному страху. Крім всемогутності Христової, їй відкрилося і Його всезнання. Жінка розказала про себе і висповідала усе. Її сором обернувся на страх. Зник сором хвороби, бо вона одужала, а страх заступив місце сорому через причину всемогутності і всезнання Спасителя. Бачачи жінку такою заляканою, Благий Господь втішає її отчими словами: кріпися, дочко! Чи є на цьому світі потіха солодша, ніж почути ці два слова від безсмертного Царя і Владики? Він підбадьорює її, і Він називає її донькою! Не буває ні істинного, ні постійного дерзання, доки Сам Господь не підбадьорить людину. Людина не знає безстрашності, доки не знає Бога, і не знає втіхи і насолоди, доки не пізнає Бога як свого Отця і себе як чадо Боже. Ці два слова жодна людина не почує духом своїм, доки духовно не обновиться і не переродиться. А ця жінка була як новонароджена і тілом, і духом: тілом, бо нечисте і напівмертве тіло її стало здоровим; і духом, бо вона пізнала всемогутність і всевідання Господа нашого Ісуса Христа. Віра твоя спасла тебе. І це – настільки ж слова повчання, наскільки і підбадьорення. Якби Господь не упокорював себе до обмивання і витирання ніг людям, і якби Він не приписував Своєї могутності іншому – Отцю Своєму Небесному, і якби Він не ділив слави Своєї з людьми, і їм дещо приписуючи від Свого, – як ви думаєте: чи не хиталась би земля у постійному землетрусі від Його Божественних ніг? І чи не перетворився б увесь світ на полум’я від Його слів? Хто б смів поглянути Йому в очі? Хто – стати поблизу Нього і торкнутися до Нього? Хто – вислухати Його слова і не розплавитися? Але для того Господь і втілився у плоть людську, щоб говорити з людьми, як брат з братами; для цього Він себе так упокорює і принижує; для того підбадьорює людей на кожному кроці; для того, нарешті, і приписує Свої діла їх вірі. 

Поки Господь займався цією жінкою, погіршали справи у домі Яіра. Коли він ще говорив це, прийшли з дому начальника синагоги і говорять йому: донька твоя померла; не затрудняй учителя. Але Ісус, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки вір, і спасенна буде. З цього ми бачимо, що в той час, коли Яір прийшов покликати Господа у свій дім, дівчинка ще не померла. Але вона була при смерті, на останньому подиху, так що про неї можна було говорити, як про мертву. Не затрудняй Учителя. Христа ще сприймають як учителя і називають учителем ті, хто не відчув Його незбагненної сили. Але подивіться, який благий і милостивий Господь! Перш ніж начальник синагоги встиг застогнати від свого батьківського болю, Спаситель попереджає його словами потіхи і підбадьорення: не бійся! Що трапилося, ніяк не змінює справи: напівмертва чи мертва, все одно. Все підкорюється силі Божій. А ти тільки продовжуй робити те, що від тебе вимагається, те єдине, що ти можеш робити: тільки вір! Ти зараз бачив на цій жінці, що Богові усе можливо. Той, Хто єдиним помислом зупинив потік крові, що безперервно тік дванадцять років, може знову поєднати душу і тіло твоєї доньки. Ти тільки вір, і спасенна буде. 

Прийшовши ж у дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова, і батька дівчинки, і матері. П’ятьох свідків достатньо. Хіба на земному суді не достатньо всього лише двох? Він бере трьох своїх учнів, котрі пізніше стануть свідками і Його чудесного преображення на Фаворі, і Його душевної боротьби у саду Гетсиманському. Тих, хто у той час були духовно більш зрілими, ніж інші дев’ятеро: щоб вони зуміли вмістити і зрозуміти глибокі тайни Його сили і Його буття. Ці троє повинні побачити перше воскресіння з мертвих, сотворене силою Христовою, і розказати іншим дев’ятьом своїм товаришам – щоб таким чином вони навчилися вірити одне одному. Пізніше ж, при воскресінні сина Наїнської вдови і воскресінні Лазаря, будуть присутніми усі учні. А навіщо Він бере з Собою батьків дівчинки, зрозуміло. Їх померла донька повинна допомогти воскресінню їх душ. Хто більше від батьків має право отримати духовну користь від свого чада? Увійшовши в дім, Господь глянув на тих, хто плакав і примовляв над померлою. Бо усі плакали і ридали за нею. Але Він сказав: не плачте; вона не померла, але спить. І сміялися з Нього, знаючи, що вона померла. Матвій і Марко доповнюють цю картину. Тут були і сопілкарі, і спеціально найняті жалібниці з сусідок, за тодішнім звичаєм, що побутував і у багатих євреїв, і у язичників. І було сум’яття, і плакали, і кричали голосно. Яір був одним із перших, якщо не першим чоловіком у тій місцевості. А крім найнятих сопілкарів і жалібниць, мали б тут бути багато його родичів, друзів і сусідів, які щиро жаліли за дочасно померлою дівчинкою. Але чому Господь говорить народові: вона не померла, але спить, прекрасно знаючи, що вона померла? По-перше, щоб усі присутні підтвердили, що дівчинка дійсно померла. А вони ніяк не могли підтвердити це краще, ніж сміючись над Ним через Його позірне незнання про смерть хворої. По-друге, щоб показати, що смерть з Його приходом на землю втратила своє жало і свою владу над людьми, і стала подібною до сну. Смерть не означає зникнення людини, так само як не означає її зникнення і сон. Смерть є переходом з одного життя в інше. І над одним, і над другим життям – Єдиний Владика. Для людини, що огрубіла від плотського життя, кінець його означає припинення життя взагалі. Тобто: якщо автомобіль поламався і зупинився на дорозі, той, хто їде в автомобілі також неминуче ламається і більше нікуди не може рухатися! Таке безумне міркування грубих, чуттєвих людей. А духовні люди дивляться і бачать, що, коли автомобіль ламається, мандрівник, вискочивши, залишає його і продовжує свій шлях. Хіба не може Майстер, що сотворив і автомобіль, і мандрівника, полагодити машину і наказати мандрівнику повернутися у неї? Подібно і з воскресінням мертвих: Бог зцілює знесилене тіло і повертає у нього душу. Що Господь ніскільки не перебільшив, називаючи смерть сном, Він довів Своїм власним воскресінням після насильницької смерті і триденного перебування у гробі, а також воскресінням багатьох мертвих у час Своєї смерті на хресті, і пізніше – протягом усієї історії Церкви, коли померлі поверталися до життя за молитвами святих угодників Божих. Він довів це, крім цього, і цим випадком воскресіння доньки Яіра. Отже, що ж Господь робить потім, після того, як взяв з Собою достатню кількість вибраних свідків?

Він же, відіславши усіх геть і взявши її за руку, промовив: дівчинко! Встань. Ті, хто був у кімнаті покійної, бачили її мертвою і переконалися, що вона мертва, і тепер вони більше тут були не потрібні. Пізніше вони почують про диво і побачать дівчинку живою; а тепер для Господа головне утвердити у вірі першого в народі і перших серед апостолів. Образ Його дій при усякому творінні чуда, змушує дивуватися і захоплюватися премудрою продуманістю і тактовністю, які виявляються у кожній деталі. Так, коли Він вигнав усіх з кімнати померлої, їх залишилось семеро: п’ятеро живих, один мертвий, і  -  Життєдавець. Чи не приховується, точніше – чи не відкривається і у цій обставині одна з великих таємниць душі людської? Коли помре душа грішника, він живе ще п’ятьма своїми відчуттями, живе життям плотським, порожнім, безнадійним, простягаючи у всі боки руки з благанням про допомогу. Це нинішні так звані матеріалісти – плотські тіні без душі. Люди без надії, вони усіма своїми чуттями – очима, вухами і усім іншим – чіпляються за цей світ, намагаючись ще хоч на якийсь час зберегти тіло, щоб не пішло воно у могилу за душею. Але якщо хто-небудь з них за Промислом Божим зустрінеться з Христом, то заголосить до Нього, просячи допомоги. І Господь наш Ісус Христос підходить до померлої душі, торкається до неї і воскрешає знову у життя, на великий подив і нерозуміння зовнішньої, чуттєвої людини. Євангелист Марко наводить ті самі, вимовлені Господом слова, арамейською мовою, торкаючись дівчинки рукою: таліта кумі! Що означає те ж, що й наведене євангелистом Лукою: дівчинко, тобі говорю, встань! І що ж відбулося з дівчиною після цих слів Христових?

І повернувся дух її; вона відразу встала, і Він звелів дати їй їсти. Бачите – смерть є сном! Повернувся дух її. Дух розлучився з тілом і відійшов туди, куди відходять духи померлих. Своїм доторком і словами Господь тут сотворив два чуда: по-перше, зцілив тіло; по-друге, повернув дух з духовного світу у здорове тіло. Бо якби Він не зцілив тіла, яка б була користь дівчині, коли у неї, хвору, повернувся її дух? Вона б ожила тільки для того, щоб знову хворіти і знову помирати! Таке неповне воскресіння було б не воскресінням, а мукою. Але Господь не дає неповних дарів – лише повні; і не дає недосконалих – лише досконалі. Він повертав сліпим не одне око, але обидва, глухим слух не на одне вухо, але на обидва; і паралізованим зцілював не одну ногу, але дві. Так і тут. Він повертає дух у здорове тіло, а не хворе, щоб вся людина була живою і здоровою. Тому Господь і звелів дати їй їсти, щоб цим зразу показати, що померла дівчинка не тільки ожила, але й одужала. Другий євангелист додає: І дівчина відразу встала і почала ходити – щоб якомога ясніше засвідчити перед усіма, що дівчина і тілом зцілилася. А що вона дійсно зцілилася, треба було відразу показати якомога переконливіше і очевидніше. Тому вона встала і почала ходити, і їла. Знав Господь наш, з яким родом невірним Він має справу, і саме тому завжди, творячи чудеса, нагромаджував якомога більше очевидних і безсумнівних доказів: щоб було видно, що диво і необхідне, і людям корисне; і, крім того, щоб було видно, що тільки Він міг це диво сотворити: Він і ніхто інший. І третя причина: щоб чудо було безсумнівно і очевидно засвідчене та затверджене як беззаперечна істина. О, як добре знав Господь цей рід людський, невірний і лукавий! І здивувалися батьки її. Він же звелів їм не розповідати нікому про те, що відбулося. Цим наказом Господь хоче напоумити батьків воскреслої дівчини, щоб вони насамперед подякували Богові. Не важливо тепер бігти і перед натовпом розголошувати чудо, але важливо впасти на коліна перед Богом Живим у найглибшому смиренні і Йому Єдиному вилити свою теплу подяку. Стане відомо про чудо це саме собою, без вас. Не турбуйтеся про це! У цю священну хвилину повинні ви насамперед платити борг Господу Богу, а не цікавості мирській. І зціливши кровоточиву жінку, і воскресивши мертву дівчину, Господь тут же продовжує своє діло, тепер зцілюючи душі людські від огидної цікавості. А цікавість і справді огидна, тому що відлучає людську душу від Бога, топить її у морі минущих речей і мирських подій. Огидна, дуже огидна цікавість, бо часто губить тіло і душу людини. Цікавість спричиняє багато тілесних гріхів і душевних пристрастей. Як прекрасний цвіт маку несе в собі небезпечну отруту, так і цікавість несе у собі небезпечну отруту, що руйнує і душу, і тіло. Бог сотворив цей світ не для того, щоб задовольняти людську цікавість, але для того, щоб спасти людські душі. Премудрий цар говорить: Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням вухо… (Еккл.1:8). Господь дарував зцілення кровоточивій не тому, що вона з цікавості торкнулася до Його одягу, але тому, що вона у своїй біді та муках припала до Нього з вірою. Марно цікаві очікують від Бога чуда: не дасться їм, а якщо й дасться задля якоїсь людської потреби, цікаві не отримають від цього ніякої користі. Скоріше мертві скористаються чудесами Божими, ніж цікаві. Чи йде лікар до тих, хто вважає себе здоровими, до тих, хто задоволений собою і не викликає лікаря? Хіба Господь менш мудрий, ніж лікарі земні, щоб показувати Свою силу і Своє мистецтво на ярмарку? Не турбуйся же, начальнику синагоги Яіре, про те, хто розкаже про чудо воскресіння твоєї доньки! Не турбуйся і ти, грішнику, про те, хто розкаже про чудо воскресіння твоєї душі і твого тіла! Знав Господь про бездротовий телеграф і телефон до того, як люди навчилися відкривати рота і язиком повідомляти одне одному яку-небудь новину. І знає Господь надійніші та досконаліші способи повідомляти корисні новини світові, ніж за допомогою фізичного телеграфу і телефону. Сотворитель голосу, язика і повітря має Свої способи духовного спілкування з усяким творінням, способи, що охоплюють увесь простір і час. Ти ж пам’ятай про свій обов’язок перед Богом, Подателем усіх благих дарів, і поспіши принести Йому подячну молитву у глибокій покірності Його святій волі. 

Господу і Спасу нашому Ісусу Христу честь і слава, з Отцем і Святим Духом, - Тройці Єдиносущній і Нероздільній, нині і повсякчас, у всі часи і на віки вічні. Амінь.