Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Неділя м’ясопусна, про Страшний Суд.

Євангеліє про Страшний Суд

Cвятитель Микола Сербський

Мф., 106 зач., 25:31-46.

Ті, хто рахував і вираховував, стверджують, що на землі півтора мільярди живих людей. З цих півтора мільярдів живих людей жоден не в змозі сказати вам із свого розуму, що буде зі світом в кінці часу і що буде з нами після смерті. І всі безліч мільярдів людських істот, що жили на землі до нас, не були в змозі нічого від свого розуму переконано і впевнено сказати про кінець світу і про те, що нас очікує після смерті, - нічого, що ми могли б розумом, серцем і душею сприйняти як істину. Життя наше коротке і обчислюється днями, а час довгий і обчислюється століттями і тисячоліттями. Хто з нас може простягтися із своєї тісноти до кінця віку, і побачити останні події, і повідомити нас про них, і сказати: «На краю часу відбудеться те й те, те й те буде зі світом, те й те – з вами, людьми»? Ніхто. Воістину, ніхто із всіх живих людей, крім того, хто переконав би нас, що він, проникнувши у розум Творця світу і людей, побачив увесь план творіння; і що він жив і перебував у свідомості до початку буття світу; а також – що він може виразно бачити кончину часів і всі ці події, які будуть знаменувати цю кончину. Чи є така людина серед півтора мільярдів нині живих людей? І чи була така від початку світу донині? Ні, нема і не було. Були прозорливі люди і пророки, котрі не від свого розуму, але з одкровення Божого висловили щось, коротко і уривчасто, про кінець світу; і не стільки з наміром його описати, скільки для того, щоб своїми видіннями, за велінням Божим, напоумити людей: щоб відвернулися вони від шляхів беззаконня, щоб покаялися, щоб поміркували про доленосне, що має прийти, більше, ніж про дріб’язкове і минуче, що заступає від них, подібно до хмари, полум’яну і страшну подію, якою завершиться все життя людське на землі, і існування світу, і хід зірок, і дні і ночі, і все, що знаходиться у просторі, і все, що відбувається у часі. 

Лише Один-Єдиний виразно і впевнено повідав нам головне про все те, що повинно настати в кінці часу. Це – Господь наш Ісус Христос. Якби хтось інший сказав нам про кінець світу, то ми б не повірили, нехай би він навіть був найбільшим з мудреців мирських. Якби він говорив від свого людського розуму, а не з доведеного одкровення Божого, ми б йому не повірили. Бо людський розум і людська логіка, якими б великими вони не були, занадто мізерні, щоб простягтися від початку до кінця світу. Але марний весь наш розум там, де потрібне видіння. Нам потрібна прозорлива людина, котра бачить – і бачить ясно, як ми бачимо сонце, - увесь світ наскрізь, від початку його до кінця, і самі початок і кінець. Була лише Одна така Людина. І це Господь наш Ісус Христос. Йому Єдиному ми можемо і повинні вірити, коли Він говорить нам про те, що відбудеться в останні дні. Бо все, передбачене Ним, збулося; збулося все, що пророкував Він і окремим особам, як Петрові та Іуді і іншим апостолам; і окремим народам, як іудеям; і окремим місцям, як Єрусалиму, Капернауму, Віфсаїді і Хоразіну; і Церкві Божій, на Його крові утвердженій. Ще не сповнилися лише його пророцтва про сам кінець світу і про Страшний Суд. Але хто має очі, щоб бачити, може виразно бачити: у світі вже в наш час почалися події, передбачені Ним як ознаки близького кінця часу. Хіба не з’явилося багато благодійників людства, хто бажає замінити собою Христа і своїм ученням – вчення Христове? Хіба не повстав народ на народ і царство на царство? Хіба не стрясається земля, як і наші серця, від безлічі воєн і революцій по всій нашій планеті? Хіба не зраджує багато хто Христа, і хіба не тікає багато хто з Церкви Його? Хіба не примножилось беззаконня, і чи не охолола любов у багатьох? Чи не проповідується вже Євангеліє по всьому світу, на свідчення усім народам (Мф.24:3-14)? Правда, найгірше ще не прийшло, але воно наближається нестримно і швидко. Правда, ще не з’явився антихрист, але його пророки і предтечі вже ходять серед усіх народів. Правда, ще не дійшло до вершини скорботи, якої не було від початку світу, до нестерпного передсмертного хрипу, але ця вершина вже видніється на горизонті перед очима усіх духовних людей, що очікують пришестя Господнього. Правда, сонце ще не затьмарилось, і місяць не перестав давати світла свого, і зорі не впали з неба; але, коли все це відбудеться, про це неможливо буде більше ні писати, ні говорити. Людське серце сповниться страхом і трепетом, людський язик оніміє, і людські очі втупляться у страшну темряву, в землю без дня і в небо без зірок. І раптом у цій темряві з’явиться знамення від сходу до заходу, з таким блиском, яким сонце ніколи не могло б засяяти над нашими головами. І тоді побачать усі племена земні Господа Ісуса Христа, що йде на хмарах небесних з силою і славою великою. І засурмлять воїнства ангельські, і зберуться перед Ним усі народи землі, труби заграють збір, якого не було від початку світу, і покличуть на Суд, що не повториться. 

Але про всі ці знамення і події, які відбудуться перед кінцем світу і в кінці часу, говориться в іншому місці Святого Євангелія. Сьогоднішнє ж Євангельське читання описує нам останній розрахунок між часом і вічністю, між небом і землею, між Богом і людьми. Воно описує нам Страшний Суд і хід його, день гніву Господнього (Соф.2:2). Воно описує нам той страшний момент, найрадісніший для праведників, коли милість Божа передасть слово правді Божій. Коли пізно буде творити добрі справи і пізно буде каятися! Коли плач більше не зустріне співчуття і сльози більше не будуть капати в долоні ангельські. 

Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї. Як у притчі про блудного сина Бог називається людиною, так і тут Христос називається Сином Людським. Це є Він, і ніхто інший. Коли Він вдруге прийде у світ, то прийде не тихо і в приниженні, як приходив вперше, але явно і у славі великій. Під цією славою розуміється, по-перше, слава Переможця сатани, старого світу і смерті. Між тим, Він приходить не один, а з усіма святими ангелами, кількість яких безкінечна; з ними ж Він приходить тому, що і вони, слуги Його і воїни, брали участь як у боротьбі зі злом, так і в перемозі над злом. Радість для Нього – розділити з ними і славу Свою. А щоб показати велич цієї події, особливо підкреслюється: з Господом прийдуть усі ангели. Ніде більше не згадується ні про одну подію, в котрій брали б участь усі ангели Божі. Завжди вони з’являлися у більшій чи меншій кількості, але на Страшному Суді всі вони зберуться довкола Царя слави. Престол слави і раніше, і пізніше бачили багато тайновидців (Іс.6:1; Дан.7:9; Одкр. 4:2; 20:4). Під цим престолом маються на увазі сили небесні, на яких сидить Господь. Це є престол слави і перемоги, на котрому сидить Отець Небесний і на котрому сів і Господь наш Ісус Христос після перемоги Своєї (Одкр.3:21). О, яким величним буде це пришестя Господнє, якими дивними і страшними явищами буде воно супроводжуватися! Провидець пророк Ісайя передбачає: Бо ось прийде Господь у вогні, і колісниці Його – як вихор (Іс.66:15). Даниїл бачить при цьому пришесті, як вогняна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і безліч безлічей стояли перед Ним; судді сіли, і розкрились книги (Дан.7:10).

А коли Господь прийде у славі і сяде на престолі, тоді зберуться перед ним усі народи; і відділить одних від других, як пастир відділяє овець від козлів; і поставить овець по праву Свою сторону, а козлів – по ліву. Багатьох святих отців хвилювало питання, на якому місці Христос буде судити народи. І, посилаючись на пророка Іоіля, вони висловили думку: Суд буде проходити у долині Іосафата, там, де колись цар Іосафат без бою і зброї переміг моавитян і аммонитян, так що серед ворогів не було вцілілого (2Пар. Гл.20). А пророк Іоіль виголошує: Нехай піднімуться народи і зійдуть у долину Іосафата; бо там Я сяду, щоб судити всі народи звідусіль (Іоіль.3:12). Можливо, над цією долиною піднесеться престол Царя слави; але нема на землі такої долини, де можуть зібратися усі народи і всі люди, живі і мертві, від створення і до кінця світу, мільярди, мільярди і мільярди. Всієї поверхні землі, разом з усіма морями, не вистарчило б, щоб на ній встали плече до плеча усі людські істоти, що будь-коли на землі жили. Бо, якщо б це було тільки зібрання душ, тоді можна було б зрозуміти, як всі вони можуть поміститися в долині Іосафата; але, поскільки це будуть люди у плоті (тому що й мертві повстануть у плоті), то слід слова пророка розуміти у переносному сенсі. Долиною Іосафата є уся земля, від сходу до заходу; і як колись Бог у долині Іосафата явив Свою силу і суд, так в останній день Він явить таку ж силу і суд над усім родом людським. 

І відділить одних від других. В одну мить усі зібрані люди відділяться одне від одного на два боки, наліво і направо, наче нездоланною силою магніту. Так, що ніхто із тих, хто стоятиме на лівій стороні не зможе рушитись вправо, і ніхто із  тих, хто стоятиме на правій стороні, не зможе рушитись вліво. Подібно до того, як, почувши голос пастиря, вівці йдуть на одну сторону, а козли – на іншу. 

Тоді скаже Цар тим, хто по праву сторону Його: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготовлене вам від створення світу. Спочатку Христос називає Себе Сином Людським, тобто, Сином Божим; тут же Він іменує Себе Царем. Бо Йому дані Царство і сила і слава. Прийдіть, благословенні Отця Мого. Блаженні ті, кого Христос назве благословенними! Бо благословіння Боже містить у собі всі блага, і всі радості, і потіхи небесні. Чому Господь говорить не «благословенні Мої», а благословенні Отця Мого? Тому що Він – єдиний Син Божий, Єдинородний і несотворенний, від вічності в вічність, а праведники усиновлені з благословіння Божого і через те стали Христові як брати. Господь закликає праведників наслідувати Царство, приготовлене їм від створення світу. Це означає, що Бог ще до створення людини приготував людині Царство. Ще до того, як Він створив Адама, все вже було готове для його райського життя. Ціле Царство сяяло блискуче, очікуючи тільки царя. Тоді Бог ввів у це Царство Адама, і Царство було заповнене. Так і всім праведникам Бог спочатку приготував Царство, що очікувало лише своїх царів, на чолі яких стане Сам Цар Христос. 

Покликавши праведників у Царство, Суддя тут же пояснив, чому їм дане Царство: бо голодний був Я, і ви дали Мені їсти; був спраглий, і ви напоїли Мене; подорожнім я був, і ви прийняли мене; був роздягнений, і ви одягли Мене; був хворий, і ви відвідали Мене; у темниці був, і ви прийшли до Мене. У відповідь на це дивне пояснення праведники зі смиренням і лагідністю питають Царя, коли вони бачили Його голодним, спраглим, подорожнім, роздягненим, хворим чи в темниці і зробили Йому все це. І Цар виголошує їм це так само дивно: істинно кажу вам: як ви це зробили одному з цих братів Моїх менших, це зробили Мені. 

У всьому цьому поясненні – два сенси, один зовнішній, а другий внутрішній. Зовнішній сенс зрозумілий кожному. Хто нагодував голодну людину, нагодував Господа. Хто дав пити спраглому, напоїв Господа. Хто одягнув роздягненого, одягнув Господа. Хто прийняв подорожнього, прийняв Господа. Хто провідав хворого чи ув’язненого у темниці, провідав Господа. Бо ще в Старому Заповіті сказано: Хто позичає бідному, позичає Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його (Притч.19:17). Бо через тих, хто просить нас про допомогу, Господь випробовує серця наші. Богові нічого від нас для Себе не треба; Він нічого не потребує. Не може бути голодним Творець хліба; не може бути спраглим Творець води; не може бути роздягненим Той, Хто Зодягнув усі творіння Свої; не може бути хворим Джерело здоров’я; не може бути в темниці Господь господарюючих. Але Він вимагає від нас милості, щоб через це пом’якшити і ушляхетнити серця наші. Всемогутній Бог може вмить зробити всіх людей багатими, ситими, одягненими і задоволеними. Але Він дозволяє людям і голод, і спрагу, і хвороби, і страждання, і злидні з двох причин. По-перше, щоб ті, хто терплять все це, терпінням пом’якшували і ушляхетнювали серця свої, і пам’ятали про Бога, і з вірою молитовно припадали до Нього. А, по-друге, щоб ті, хто цього не відчуває: багаті і ситі, одягнені і здорові, сильні і вільні – бачили скорботи людські і милостинею пом’якшували і ушляхетнювали серця свої; і щоб в чужому стражданні вони відчували своє страждання, в чужому приниженні – своє приниження, таким чином усвідомлюючи і братерство, і єдність усіх людей на землі через живого Бога, Творця і Промислителя всіх і всього на землі. Милості хоче від нас Господь, милості насамперед. Бо Він відає, що милість є шлях і спосіб повернення людини до віри в Бога, надії на Бога і любові до Бога. 

Це – зовнішній сенс. А внутрішній сенс стосується Христа в нас самих. У кожній світлій думці розуму нашого, у кожному хорошому почутті серця нашого, у кожному шляхетному прагненні душі нашої до доброчинності проявляється в нас Христос силою Духа Святого. Всі ці світлі думки, хороші почуття і шляхетні прагнення Він називає малими, або меншими братами Своїми. Він так їх називає тому, що вони становлять в нас незначну меншість у порівнянні з величезною областю мирського осаду і зла, що міститься в нас. Якщо розум наш прагне Бога і ми наситимо його, то ми дали їсти Христові в собі. Якщо серце наше голе від усякої доброчинності і всілякої доброти Божої і ми зодягнемо його, то ми зодягли Христа в собі. Якщо душа наша хвора і в темниці нашої злої істоти, наших злих діл, і ми згадаємо про неї і провідаємо її, то ми провідали Христа в собі. Словом: якщо ми дамо захист другій людині в нас – праведникові, що колись був першим, нині  пригнічений і принижений злою людиною, грішником, котрий живе в нас, то ми захистили Христа в собі. Маленький-премаленький цей праведник, котрий живе в нас; великий-превеликий той грішник, що живе в нас. Але цей праведник в нас є меншим братом Христа; а цей грішник в нас, схожий на Голіафа, противник Христа. Отже, якщо ми захистимо в собі праведника, якщо дамо йому свободу, якщо зміцнимо його і виведемо на світло, якщо піднесемо його над грішником, щоб запанував над ним повністю, щоб ми могли сказати, як апостол Павло: і вже не я живу, але живе в мені Христос (Гал.2:20), - то й ми будемо названі благословенними і почуємо на Страшному Суді слова Царя: прийдіть, ... успадкуйте Царство, приготовлене вам від створення світу.

А тим, хто стоїть по ліву сторону, Суддя скаже: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, вготований дияволу і ангелам його. Жахливий, але справедливий осуд! В той час, як праведників Цар закликає до себе і дарує їм Царство, грішників Він проганяє від Себе і посилає їх у вогонь вічний («Якщо коли-небудь прийде кінець муки вічної, то з цього випливає, що й життю вічному настане кінець. Але оскільки цього не можна навіть помислити про вічне життя, то як можна помислити про кінець вічної муки?» Свт. Василій Великий. Слово 14, про Страшний Суд), в мерзенне товариство диявола і його слуг. Вельми важливо, що Господь не говорить, нібито вогонь вічний уготований грішникам від створення світу, як Він сказав праведникам про Царство: уготоване вам від створення світу. Що це означає? Цілком ясно: Бог приготував вогонь вічний лише дияволові і ангелам його, а всім людям Він від створення світу приготував Царство. Бо хоче Бог, щоб усі люди спаслись (1Тим.2:4; пор: Мф.18:14; Ін.3:16; 2Пет.3:9; Іс.45:22) і ніхто не загинув. Згідно з цим, Бог призначив людей не на погибель, а на спасіння, і приготував для них не вогонь диявольський, але Царство Своє, і тільки Царство. Звідси зрозуміло, що помиляються ті, хто говорить про грішника: «Йому судилося бути грішником!» Бо якщо судилося йому бути грішником, то, воістину, судилося не Богом, а ним самим; видно ж це з того, що Бог заздалегідь не приготував ніякого місця мук – лише дияволові. Тому на Страшному Суді праведний Суддя не зможе послати грішників у жодне інше місце, а лише у похмуре місце диявола. А що Суддя посилає їх туди справедливо, зрозуміло з того, що вони у час свого земного життя цілковито відійшли від Бога і пішли слугувати дияволові. 

Виголосивши вирок грішникам, що знаходяться по ліву сторону, Цар тут же пояснює їм, за що вони прокляті і за що Він відправляє їх у вогонь вічний: бо голодний Я був, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; роздягнений був, і не одягли Мене; хворий і у темниці, і не відвідали Мене. Отже, вони не зробили нічого з цього всього, що зробили праведники, котрі стоять по праву сторону. Вислухавши від Царя слова ці, грішники, як і праведники, питають: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи подорожнім, чи роздягненим, чи хворим, чи в темниці?... Відповідає Господь: істинно кажу вам: так як ви не зробили цього одному з цих менших, то не зробили Мені. 

Це пояснення, яке Цар дає грішникам, так само має два сенси, зовнішній і внутрішній, як і в першому випадку, з праведниками. Розум грішників був запаморочений, серце – закам’яніле, душа – зловмисна по відношенню до їх голодних і спраглих, нагих, хворих і ув’язнених братів на землі. Не могли вони одебелілим розумом своїм прозріти, що через тих, хто сумує і страждає у світі цьому, Сам Христос просить їх про милість. Чужі сльози не могли пом’якшити їх скам’янілі серця. І приклад Христа і Його святих угодників не міг навернути їх зловмисні душі, щоб прагнули добра і щоб творили добро. І як були вони немилостиві до Христа у братах своїх, так були вони немилостиві до Христа у самих собі. Всіляку світлу думку вони навмисне у собі заглушували, замінюючи її думками блудними і богохульними. Всяке шляхетне почуття, як тільки воно зароджувалося, вони з коренем виривали з серця свого, замінюючи його озлобленістю, хіттю і самолюбством. Всяке прагнення душі сотворити, слідуючи за законом Божим, якесь благо, вони швидко і грубо подавляли, замість нього викликаючи і підтримуючи прагнення робити людям зло, грішити перед Богом і ображати Його. І так менший брат Христів, що живе у них, тобто, праведник у них, був розіп’ятий, вбитий і похований; вирощений же ними похмурий Голіаф, тобто, беззаконник, що живе у них, або сам диявол, вийшов з поля бою переможцем. Що Богові робити з такими? Чи може Він прийняти в Своє Царство тих, хто цілком вигнав з себе Царство Боже? Чи може Він покликати до Себе тих, хто викорінив у собі всяку богоподобу, тих, хто і явно, перед людьми, і таємно, у серці своєму показав себе ворогом Христовим і слугою диявола? Ні, вони стали слугами диявола зі свого вільного вибору, і Суддя на Страшному Суді направить їх у те товариство, в яке вони ще при житті відкрито записалися – у вогонь вічний, уготований дияволу і слугам його. І відразу за цим закінчиться цей процес, найвеличніший і найкоротший у всій історії створеного світу. 

І підуть ці (грішники) у муку вічну, а праведники в життя вічне. Життя і мука тут протиставляються одне одному. Де життя, там нема муки; де мука, там нема життя. І, воістину, повнота життя виключає муку. Царство Небесне є повнотою життя, в той час, як обитель диявола є мукою, і тільки мукою, без життя, що від Бога є. Ми бачимо це і в земному житті, коли душа грішної людини, в якій мало життя, тобто мало Бога, сповнена значно більших мук, ніж душа праведника, у котрому більше життя, тобто, більше Бога. Як сказано ще древньою мудрістю: Нечестивий мучить себе у всі дні свої, і число літ закрите від утискувача; звук жахів в вухах його; серед миру йде на нього згубник. Він не надіється спастися від темряви; бачить перед собою меч. – Лякає його нужда і тіснота; долає його, як цар, що приготувався до битви, за те, що він простирав проти Бога руку свою і противився Вседержителеві (Іов.15:20-22,24-25). Таким чином, і цей час на землі є для грішника важкою мукою. І найменшу муку в цьому житті грішникові витерпіти важче, ніж праведнику. Бо лише той, хто має в собі життя, може перетерпіти муку, зневажити страждання, перемогти всю злість світу і радіти. Життя і радість нероздільні. Тому Сам Христос виголошує праведникам, котрих світ ганьбить і гонить, і всіляко неправедно злословить: Радійте і веселіться (Мф.5:11-12).

Але все це земне життя наше є віддаленою тінню істинного і повного життя у Царстві Божому; як і всі муки на землі є лише віддалена тінь жахливих мук грішників у пекельному полум’ї. («Запитали одного великого старця: «Як, отче, ти так терпляче зносиш такі труди?» Відповів старець: «Всі мої житейські труди не зрівняються і з єдиним днем муки (у світі іншому)»» Алфавітний Патерик). Життя на землі – яким би піднесеним воно не було – все ж розчинене мукою, бо тут нема повноти життя; як і мука на землі – якою б великою вона не була – все ж розчинена життям. Але на Страшному Суді відділиться життя від муки, і життя буде життям, а мука буде мукою. І те, і друга будуть вічно, кожне само по собі. Яка ж ця вічність – цього наш людський розум вмістити не може. Тому, хто хвилину буде насолоджуватися спогляданням лиця Божого, видасться ця насолода тисячоліттям. І тому, хто одну хвилину буде мучитися з бісами в пеклі, видасться ця мука тисячоліттям. Бо часу, нам відомого, уже не буде; не буде ні дня, ні ночі, але все – день єдиний: День цей буде єдиний, відомо лише Господу. (Зах.14:7; пор. Одкр.22:5). І не буде іншого сонця, крім Бога. І не буде сходу і заходу сонця, щоб можна було обрахувати ними вічність, як нині обраховується час. Але блаженні праведники будуть обраховувати вічність радістю своєю, а грішники у муках – мукою своєю.

Так описав Господь наш Ісус Христос останню і найбільшу подію, що відбудеться  у часі, на межі часу і вічності. І ми віруємо, що все це так дослівно і відбудеться: по-перше, тому що і всі інші численні пророцтва Христові збулися дослівно; а, по-друге, тому що Він – Найбільший наш Друг і Єдиний істинний Чоловіколюбець, сповнений любові до людей. А в досконалій любові нема ні неправди, ні омани. Досконала любов містить досконалу істину. Якщо б усе це не повинно було відбутися, Він би нам цього і не сказав. Але Він це сказав, і все це так і буде. Сказав же Він нам це не для того, щоб показати Своє знання перед людьми. Ні: Він не приймав слави від людей (Ін.5:41). Він сказав усе це ради нашого спасіння. Кожен, хто має розум і хто сповідує Господа Ісуса Христа, може побачити: йому необхідно знати це, щоб спастись. Бо Господь не сотворив жодного діла, не вимовив жодного слова і не допустив жодній події відбутися у Своєму земному житті, яка б не слугувала нашому спасінню.

Тому будьмо розумні і тверезі, і безперервно тримаймо перед очима духовними картину Страшного Суду. Картина ця багатьох грішників уже навернула з путі погибелі на путь спасіння. Час наш короткий, і, коли він завершиться, не буде більше покаяння. Своїм життям за цей короткий час ми повинні зробити вибір, доленосний для нашої вічності: чи встанемо ми по праву, чи по ліву сторону від Царя слави. Бог дав нам завдання легке і коротке, але нагорода і покарання величезні і переважають все те, що здатен описати язик людський. 

 

Тому не будемо втрачати жодного дня; бо кожен день може виявитися останнім і вирішальним; кожен день може принести погибель світу цьому і вранішню зорю Дня сподіваного. («Написано: Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається». (Якова 4:4). Отже: хто не радіє наближенню кінця світу, той доводить, що він є друг цьому останньому, а через те – ворог Божий. Але нехай віддалиться і думка така від віруючих, нехай віддалиться від вірою знаючих, що існує інше життя, і істинно люблячих його. Бо сумувати про загибель світу властиво тим, хто вкоренив серце своє в любові до світу; тим, хто не бажає майбутнього життя і навіть не вірить в його існування». Свт. Григорій Двоєслов. Бесіди на Євангеліє. Книга І, бесіда І. Про ознаки кінця світу). Нехай же не посоромимося в День гніву Господнього ні перед Господом, ні перед військами Його святих ангелів, ні перед багатьма мільярдами праведників і святих. Нехай не будемо навіки відлучені від Господа, і від ангелів Його, і від праведників Його, і від наших рідних і друзів, хто буде по праву сторону. Але проспіваємо з усім численним світлосяйним полком ангелів і праведників пісню радості і перемоги: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф! Алилуя!» І прославимо разом з усім воїнством небесним Спасителя нашого, Бога Сина, з Отцем і Святим Духом – Трійцю Єдиносущну і Нероздільну, на віки вічні. Амінь.  

 

 

Духовне читання :

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа