Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Неділя про розслабленого

Проповідь настоятеля церкви св.Миколая о.Володимира Гошовського у другу неділю Великого Посту – Неділю про розслабленого

 

Слава Ісусу Христу!

Сьогоднішня неділя називається про розслабленого. Тому що Євангельське читання розповідає нам, як Ісус Христос прийшов у Капернаум і почав навчати. Капернаум на той час був розвиненим містом на березі Галилейського моря, у прекрасних кліматичних і природніх умовах, з родючою землею. Люди, переважно, рибалки, бо багато риби, хлібороби, бо земля гарно родить. Тобто, переважно живуть багаті люди. Капернаум був дуже славним містом, але навіть і в такому місті виникають духовні проблеми. 

Христос приходить навчати, заходить в один дім і збирається так багато людей, щоб послухати його, що в двір навіть зайти не можуть. А тут принесли розслабленого, бо почули, що Він не тільки Учитель, який навчає, а Він ще й Лікар, Цілитель. Їх товариш лежить хворий на постелі і не може піднятися. І вони беруть його, і несуть, і приносять до цього дому, але увійти не можуть. 

В Ізраїлі, в Капернаумі будівлі не такі, як у нас, з іншими  покрівлями. У них мало дощів, тому дахи пласкі, перекриті дошками. Для того, щоб провітрити будинок, не вікна відкривали, а знімали дошки. І що вони придумали: вилізли з розслабленим на дах будинку, розібрали дошки і спустили розслабленого прямо перед Ісусом, де він навчав. Ісус побачив віру людей, які принесли хворого, і каже розслабленому: «Прощаються тобі гріхи». Але там було багато книжників і фарисеїв, а їх в Капернаумі було особливо багато, які дотримувалися закону, Тори, П‘ятикнижжя Мойсеєвого, і вони подумали: «Яку він хулу говорить! Хто може прощати гріхи, окрім Бога!?» І говорить Ісус Христос: «Що легше сказати: будь здоровий і ходи, чи прощаються тобі гріхи? І щоб ви знали, що Я маю владу прощати гріхи, то, - каже до хворого, - встань, бери з собою постіль і йди додому». Що й зробив розслаблений. 

І всі почали дивуватися. Всі почали дивуватися, а хтось з тих фарисеїв почав себе виправдовувати. Ісус фарисеїв не переконав, але багатьох людей переконав, що Він може прощати гріхи. Ісус Христос не тільки Божий Син, Він є Син Людський. Тому Він і дає нам молитву «Отче наш». І в цій молитві Він дає нам такі слова: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Неправильне фарисейське розуміння Він розвіює молитвою «Отче наш», яку дає для того, щоб апостоли молилися. І починаємо розуміти, що не тільки Бог гріхи прощає, але й ми один одному прощаємо. Коли ми їх прощаємо? Тільки тоді, коли настає час. Бо якщо цей час для прощення гріхів не настає, то ми не кращі від тих фарисеїв. 

І коли два тижні тому була прощена неділя, можна було побачити, скільки серед нас фарисеїв, коли ми одне одному кланяємося і говоримо: «Прости мені», чи дзвонимо: «Прости». Але ця просьба є фальшивою, бо вона без усякого покаяння.  

Прости мене, тому що я колись у тебе щось вкрав.... Ви маєте право просити прощення і бути прощеним, але при тій умові, що ви віддали ту вкрадену річ. 

Прости мене в тому, що я щось на тебе перед кимось наговорив.... Для того, щоб просити прощення за порушену дев’яту заповідь, треба спочатку звернутися до тих людей, яким ви наговорили і сказати: “Вибачте мене, бо я вам наговорив неправду на свого ближнього». Тому що треба гріх виправляти.

А чому Ісус прощає відразу, як нам здається, без всякого покаяння? Це нам здається, що покаяння немає. І так само ми думаємо одне про одного, що хтось не розкаюється. Але покаяння, це така інтимна справа кожної людини, це така тайна людська, що тільки в серці людському знаходиться. Господь бачить кожного серце, але побачив ще й віру цих чотирьох людей, здорових, які принесли розслабленого. 

Недавно був в обласній лікарні і побачив, як до рентген-кабінету приводять людей: кого за руку підводять, кого на каталці, кого у візку. Але знаєте яку всі мають віру? Не те, що там щось погано, а що там буде щось краще, щоб страшний діагноз, який їм ставлять, не підтвердився. Та задумайтесь: а звідки ця хвороба? Звідки ця розслабленість у людей? Вона від гріха. Чи є хоч одна смерть, чи є хоч одна хвороба, яка була б не від гріха? Навіть та дитинка, яка померла відразу після народження – хіба вона не від гріха померла? Правда, не від свого гріха, а від гріха батьків, які випивали, або до третього-четвертого покоління хтось у них такий був. Або від гріха лікарів, які щось не доглянули і не зробили. Або від гріха суспільства, яке не дбає про чисту воду, про нормальну їжу, про хорошу екологію, повітря... І в лікарні, де багато-багато хворих людей, ви завжди знайдете причину, в першу чергу – причину духовну, що людина або сама грішила, або через чийсь гріх постраждала. 

Тому на цвинтарі на кожному пам’ятнику, на кожному хресті можна написати (і ніколи не помилитесь!): завершення гріха, завершення гріха, завершення гріха... Людина помирає і на ній гріх завершається. Але це означає, що цей гріх залишається на родині, на суспільстві і т.д. Адже буває так, що людина творить гріх і за цей гріх розплачуються покоління. Вона вже давно померла, а страждають за її гріхи її діти-внуки-правнуки. Та людина вже давно померла, але страждають народи, бо вона таку ситуацію в світі зробила, що настроїла народ на народ і створила війну. І тому замало ізолювати людину з цього світу. І не треба нам боротися з людьми так, як ми звикли боротися, коли йдемо на війну і один одного вбиваємо. Бо настільки людина нерозумна, що вона думає, якщо забере життя одне в одного, то щось виграє. Ні. 

Треба позбавлятися гріха. В собі, в першу чергу. І коли люди позбавляються гріха, то вони виправляють життя. Оце і є покаяння. І гріха стає менше. Тому що всяка смерть є злом. А зло злом перемогти неможливо. Тому Господь наш Ісус Христос всіх зцілює і всім дає життя, воскрешає, піднімає і застерігає від гріха. Іди і більше не гріши. Прощаються тобі гріхи, але більше не гріши. 

І сьогодні для нас, православних християн, найбільше треба звернути увагу на прощення гріха, і в першу чергу в Бога. Бо він наше серце бачить. Тому що покаяння – це не від розуму. Покаяння – від серця. Тому недаремно в цю неділю ми ще святкуємо пам’ять Григорія Палами, митрополита Фессалонітського, що дав нам цю молитву: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене». Ця молитва найпоширеніша у кожному монастирі, де люди беруть вервицю чи чотки і молять її постійно. 

Але ця молитва повинна бути не тільки в слові і розумі. Вона повинна бути і в нашому житті. Адже помилувати – це простити. Так, помилувати – це простити. І тому є ще час до Пасхи. І ми творімо покаяння, таке покаяння, щоб Господь помилував нас, простив наші гріхи. Піднімімо цю молитву, піднімімо її від розуміння людського до душевності, до серця підніміть, до божественності підніміть і просіть: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий. Помилуй мене, грішного». 

Амінь.

Слава Ісусу Христу. 

 

 

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа