Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Неділя про сліпонародженого

В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!
Амінь.
Сьогодні ми читаємо уривок з Євангелії від Іоана про зцілення сліпого, досить довгий уривок. В ньому описується чудо, як Ісус Христос зробив грязиво, помазав очі сліпому і людина, яка від народження була сліпою, незрячою, прозріла. Досить довгий цей уривок, тому що на цьому все не закінчується. Далі починається допит цього сліпого, з'являються представники синагоги, з'являються юдеї, фарисеї і починають допитуватися: хто це зробив, як це зробив, чому це зробив, яке Він мав право в суботу це робити, а хто ти такий, а де твої батьки, а чи це ваш син? І, здавалося б, це зцілення, яке мало вирішити проблему, яке мало полегшити життя цьому сліпому, стало ще більшою проблемою для нього і для його батьків. Батьки боялися, що їх відлучать від синагоги, і він сам не знав, що сказати. І все це перетворилося на великий скандал у цій громаді. 
 
І цей сліпий, хотів він цього чи не хотів, але сам став проповідником, сам став апологетом Ісуса Христа, сам став почав свідчити про Його чудо. Хоч, можливо, він цього не хотів. Хоч, можливо, йому хотілося просто стало трохи легше у житті, щоб він просто побачив і пішов, і займався далі якимись своїми справами. 
 
Так само і ми у нашому житті приходимо в церкву і просимо про щось у нашій молитві, чи прославляємо Господа, ми так само хочемо, щоб якась проблема вирішилась, щоб якась турбота зникла, щоб якась проблема сама собою зникла, щоб відкрилося якесь легке дарування нам з небес, - те, що ми називаємо "халява", або "шара". Щоб нам з'явилося щось таке, що не потребує нашої плати, наших трудів, нашого поту. І ми цінуємо таких людей, які вміють вирішувати проблеми. Не тих людей, які приходять і задають запитання, починають розбиратися що правильно, що не правильно, які починають розкривати якісь нариви нашої громади, або колективу, суспільства, церкви. Які починають шукати відповідальних. Такі люди завжди не подобаються. Ті люди, які починають робити якісь реформи, докопуючись до якоїсь проблеми і починають її вирішувати, це так само не завжди просто. Такі люди нам так само не завжди подобаються. Нам якраз подобаються ті, хто "рішає" проблеми. Не важливо, як вони її "рішають", але ми дзвонимо і наша проблема вирішується. 
 
Чи такий це випадок, про який ми читаємо в Євангелії? Навряд чи. Тут якраз проблема не розв'язується просто. Тут якраз це чудо стає джерелом турбот для цього сліпого. Але яких турбот стає джерелом це чудо? Цей сліпий стає служителем Господнім. Цей сліпий стає частиною Божого провидіння. Цей сліпий стає послідовником, проповідником, учнем Христовим, який віддав Славу Богові - сказав правду, який вклонився Спасителю.
 
Так само і ми, нам хочеться думати, що ми ні з ким не пов'язані, а навіть якщо пов'язані, то намагаємось ці зв'язки якомога зменшити, обмежити, стати більш незалежними, щоб якісь наші турботи були з кимось пов'язані. Ми не хочемо ставати частиною чогось, чогось більшого, що вимагає від нас певних дій, певного способу життя, певного рішення. 
 
І так само часом ми не хочемо відчувати того, що ми так само є частиною Божого Провидіння. Що нам так само від народження дані ці таланти. І наше життя - це те, як ми розпоряджаємося цими талантами, чи ми їх закопаємо в землю, чи ми їх примножимо. 
 
Ми живемо в борг. Нам далося це чудо - життя. Ми маємо свідчити про це чудо, так само, як свідчив цей сліпий. Неможливо самому по-собі щось у цьому світі. Самому по собі, не впливаючи на інших, не впливаючи на наше життя. І коли ми просимо чудо в нашому житті, коли ми просимо в молитві це чудо Господа, так само буде наше життя, тому що ми є частиною Церкви, тому що ми є частиною Божого Провидіння, тому що і в нас закладене це зерня, коли ми створені за образом і подобою. Коли і в нас закладені ці задатки, коли ми маємо славити Господа, уподобитися Йому, пізнати Божественне, пізнати спасіння. 
 
Тому і ми відчуваємо, коли ми бачимо чудо нашого життя, маємо відчувати цей обов'язок, що це не просто дається як манна з небес, що це не просто падає нам на голову, ми радіємо, посміхаємося, у кращому випадку дякуємо за це, але ще ми відчуваємо те, що буде завтра. І ми маємо стати так само, як цей сліпий, тими, хто славить Господа. Тим, хто проповідує. Тим, хто є частиною Його провидіння. Тим, хто примножує Його таланти. Тим, хто є Його достойним учнем і уподобляється Йому. Так само як і Він несе це Євангельське слово у цей світ. Так само як і Він готовий іти на хрест заради інших. 
 
Звичайно, все це є дуже абстрактні речі. Звичайно, навряд чи кожного дня ми можемо всі ці високі, ідеальні речі, які ми слухаємо в Євангелії, які ми слухаємо на проповіді, застосувати до нашого життя. І, можливо, ми, коли виходимо з храму, і думаємо про ці слова проповіді, на яких вона закінчується. Але для того у нас і є ідеальні знання - для того, щоб ми могли продовжити проповідь. Для того, щоб ця проповідь далі в нас жила. Для того, щоб це слово Євангельське жило далі в нашому серці, в нашій свідомості. Щоб ми вийшли зі страхом, і ця історія, цей сліпий, це чудо далі в нас жило і надихало нас. 
 
Але для цього і ми маємо задумуватися. Для цього і для нас служіння не має закінчуватися тільки неділею, але і всім тижнем. Для цього і ми маємо робити певні зусилля. Жити цим. Згадувати про це. Нагадувати собі постійно про те, що і ми є частиною Великого Плану. Не просто нагадувати собі, що я християнин, що я ходжу в церкву. А нагадувати собі перш за все обов'язки, а потім вже свою ідентифікацію. Про те, що ми маємо зробити. Про те, для чого ми прийшли у цей світ. 
 
Так само, як і цей сліпий - він прийшов до чогось. Він, можливо, був найменший у цій громаді. Він просив, був сліпий і кинутий всіма. Але і він послужив Господу. 
 
Так само і ми маємо цю місію. Так само і ми маємо цей заклик до проповіді. Ми маємо цей заклик до спасіння. Ми маємо його нести. Якщо цей сліпий зміг нести його, якщо й інші, ті, з ким Ісус Христос спілкувався - і ця жінка-самарянка, про яку ми читали неділю назад, і інші, ті, хто був зцілений і йшов славив Господа потім після цього, так само і ми можемо славити Його. Своїми ділами, своїми вчинками, своєю молитвою. 
Слава Ісусу Христу. 
21.05.2023
 
Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа