Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Неділя сиропусна. Євангеліє про піст

Неділя сиропусна. Євангеліє про піст

Cвятитель Микола Сербський

Мф., 17 зач., 6:14-21.

Не здаватися ворогові – ось основне правило воїна-борця. Воєначальник заздалегідь попереджає кожного воїна про загрозу капканів неприятельських, щоб той не був обманутий і не потрапив у полон. Залишившись на самоті, голодний, замерзлий і роздягнений, воїн відчує велику спокусу здатися ворогові. Його становище підступний супостат буде використовувати всіма можливими способами. І сам голодуючи, він стане підкидувати воїнові трохи хліба, щоб показати, ніби має їжі вдосталь. І сам мерзнучи, в дранті і напівголий, він буде підкидувати йому щось з одягу, щоб показати, наче сам одягнений і багатий. Стане він підкидувати і листи, у яких буде вихвалятися своєю вже забезпеченою перемогою і обдурювати нещасного воїна, кажучи, ніби вже багато полків його товаришів справа і зліва від нього здалися, або його генерал вбитий, чи його король просить миру! Буде він обіцяти і швидке повернення до рідної домівки, і посади, і гроші, і все, що людині у крайніх злиднях лише уві сні може приснитися. Всі ці неприятельські хитрощі і виверти воєначальник заздалегідь описує воїнам, застерігаючи, щоб вони нічому з цього не вірили, але утримували позицію, не здавалися і залишалися вірними своєму прапору навіть до смерті. 

Не здаватися ворогові – основне правило і для воїна Христового, що бореться з лукавим духом світу цього. І Христос, як наш Цар і Воєвода у цій боротьбі, про все нас попереджає і від усього застерігає. Ось, Я наперед сказав вам (Мф.24:25; Ін.14:29), - говорить Він Своїм учням. Небезпека велика, а ворог роду людського страшніший і підступніший від усякого іншого можливого ворога. Господь висловлює це в іншому місці: ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю (Лк.22:31). Сатана безперервно просить людей, з того самого дня, як він обдурив першу людину – з того самого дня він заявляє свої права на рід людський і відбирає його у Бога як свою власність. Всіма можливими обманами він приваблює до себе воїнів Христових, заманюючи їх брехливими обітницями і показуючи їм свої багатства. Ніхто не голодний більше за нього; але він показує хліб голодним людям, закликаючи їх здатися. Ніхто не є більш нагим, ніж він; але він приваблює людей барвами своїх уявних і оманливих одеж. Нема нікого біднішого за нього; але він, як фіґляр на ярмарку, тре монетою об монету і спритно показує жадібним глядачам, ніби володіє мільйонами. Ніхто не зазнав більшої поразки, ніж він; але він ніяк не перестане брехати, ніби він переможець, ніби війська Христові розбиті, ніби Христос відступив і сховався з поля бою. Він брехун і батько брехні, і вся сила його і його могутність полягають лише у брехні. Попередивши Своїх послідовників про всі диявольські обмани і про його зброю, Господь наш Ісус Христос і прикладом, і словом навчив їх, як всьому протистояти і якою зброєю боротися. 

Насамперед, головна зброя у нас, послідовників Христа, - це Сам Христос. Його присутність з нами і Його сила в нас є головною нашою зброєю. Його останні слова, записані у Євангелії: І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.

(Мф. 28:20). І ось, справді Його присутність була явлена у віках на мільйонах Його безстрашних ратників: апостолів, мучеників, сповідників, богоносних отців, благочестивих дів і святителів; і не лише було явлене у минулому, але й нині являється очевидно і безсумнівно для всякого, хто ще не зовсім здався лукавому духу; і не тільки являється нині, але й в останні часи засяють такі міцні богоносці, як Енох та Ілія (Одкр.11:3). Так само очевидною і безсумнівною є сила Його Тіла і Крові, Його страждань, Його слів, Його чесного і животворчого Хреста, Його Воскресіння і Його безсмертної слави. Ви, хто увірував у цю незбориму силу Христову, що, наче електричний струм, безперервно тече через вірних Його, говоріть про це іншим! А ви, хто ще не увірували, але бажаєте повірити, зробіть усе, що велить робити Євангеліє, - і увіруєте. Залиште сумніви тим, хто зловісно сумнівається. Їх злість завдає зла не Богові, а їм; їх сумнів приносить не шкоду Богові, а погибель їм самим. Скоро прийде час, коли неможливо буде сумніватися – але не дасться їм і вірувати.

Але крім присутності і сили Христової, нашої головної зброї у боротьбі проти лукавого духу, Господь Ісус Христос порадив використовувати і ще деякі види зброї, яку ми самі собі, з Його допомогою, повинні викувати. Такою зброєю є безперервне каяття, безперервне милосердя, безперервна молитва, безперервна радість Господа Ісуса Христа і страх Суду і погибелі душі; далі, добросердне перенесення страждань заради Господа з вірою і надією, і прощення образ, і відношення до світу цього існуючого як до неіснуючого, і причастя Святих Христових Таїн, і пильнування, і піст. Ми згадуємо піст у кінці не тому, що піст є найменш важливою зброєю – Боже збав! – але тому лише, що нинішній Євангельський зачин говорить про піст, а ми хотіли б витлумачити зачин цей. 

Бо якщо ви будете прощати людям гріхи їх, то простить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не будете прощати людям гріхи їх, то й Отець ваш не простить вам гріхів ваших. Так починається нинішнє Євангеліє. Чому воно так починається? Ви запитаєте: «Як це пов’язане з постом?” Пов’язане, і вельми тісно, як тісно пов’язане з постом і закінчення уривку Євангельського, що говорить не про піст, а про збирання скарбів не на землі, але на небі, де ні міль, ні іржа не знищують, і де злодії не підкопують і не крадуть. Бо, якщо розуміти піст в істинно християнському, а не законницькому і фарисейському сенсі, тоді і прощення образ, і утримання від сріблолюбства є постом, і до того ж, головним постом, чи, якщо хочете, головним плодом посту. Тому що, воістину, малу ціну має утримання від їжі без утримання від віддачі образою на образу, і без утримання від засліплення земними благами. 

Господь не велить нам силою влади: «Прощайте людям гріхи!» Він залишає на наш розсуд, прощати чи не прощати. Він не хоче порушувати нашої свободи і силою змушувати нас щось робити; бо тоді діла наші воістину були б не нашими, але Його, і не мали б для нас тої цінності, яку мають, якщо ми чинимо їх вільно і добровільно. Він, дійсно, не велить нам силою влади, але Він нас попереджає, що з нами буде: і Отець ваш не простить вам гріхів ваших. А хто тоді простить нам гріхи наші, якщо не Бог? Ніхто, ні на небі, ні на землі, ніхто. Люди нас не простять, бо і ми їх не прощаємо, а Бог нас не простить, бо нас не прощають люди. Де ми тоді знаходимося і де будемо? Тоді ми проживемо цей вік під горою гріхів, а в житті іншому тягар гори цієї збільшиться і заповнить собою всю вічність. Тому потрудімося не віддавати людям образою за образу і злом за зло, не платити гріхом за гріх. Бо, ось, якщо бачиш ти п’яну людину, що впала в багно, хіба ляжеш ти в багно поруч з нею? Чи не постараєшся ти підняти її і вивести з багна? І всякий гріх є багном. І всяка пристрасть є сп’янінням. Якщо брат твій вкинув свою душу у скверну гріховну, хіба і ти повинен свою душу покласти у цю скверну? Тому утримайся від того, що чинить твій грішний брат, і поспіши і його підняти і очистити; щоб і тебе Отець Небесний підняв і очистив від усіх гріхів твоїх, таємних і явних, і поставив тебе серед ангелів Своїх на Страшному Суді. 

Також, коли поститесь, - каже Господь, - не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе сумні обличчя, щоб показатися людям, що постяться. Істинно кажу вам, що вони вже отримують нагороду свою. Лицемірить той, хто поститься не для Бога і не для душі своєї, але для людей, щоб люди бачили його у пості і воздали йому хвалу. Але оскільки не всі люди можуть щодня бачити, що вони їдять і п’ють, то лицеміри стараються зробити свої лиця такими, щоб можна було прочитати про піст на їх лицях. Вони прибирають похмурого виразу, роблять лиця свої блідими і нудними, похмурими і спитими. Вони не намащують голів своїх пахучим єлеєм і не вмивають облич своїх. І люди дивляться на них, і захоплюються ними, і хвалять їх. Нагороджують їх люди своїм захопленням, воздають їм люди за їх піст своїми похвалами. Чого ще вони можуть очікувати від Бога? Адже вони постилися не для Бога. Вони постилися для людей. На яку нагороду душі своїй вони можуть розраховувати? Адже вони постились не для душі. Вони постились для людей, а люди воздали їм за це хвалою. Істинно, вони вже отримали нагороду свою. І Бог нічого їм не винен і нічим не воздасть їм за їх піст у житті вічному. 

А ти, коли постишся, - говорить Господь, - помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явитися постником не перед людьми, але перед Отцем твоїм, Котрий в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі явно. Ось головне правило посту. Зовнішній сенс його ясний. Якщо ти постишся, то робиш це для Бога і для спасіння душі своєї, а не для людей. Зовсім не важливо, чи бачать це і знають люди, що ти постишся; навіть і краще для тебе, щоб вони цього не бачили і не знали. Так ти і не будеш очікувати від людей ніякої нагороди. Бо що можуть дати тобі ті, хто й сам всього очікує від Бога, як і ти? Важливо, щоб бачив і знав Бог. А Бог побачить в будь-якому випадку, від Нього ніщо не може сховатися. Тому не виказуй свого посту за допомогою якихось зовнішніх знаків. Бог читає твоє серце не за зовнішніми знаками; Він читає його з середини, з самого серця. Як намащував ти голову до посту, так можеш намащувати її і під час посту; і як вмивав ти лице до посту, так можеш вмивати його і під час посту. Намащення чи не намащення голови не збільшить твоєї заслуги перед Богом; і вмивання чи невмивання лиця не спасе твоєї душі і не погубить її. 

Але ці слова Христові: намасти голову твою і вмий лице твоє, - так рішуче сказані, мають свій глибокий зміст. Бо, якби Господь мав на увазі тільки тілесну голову і тілесне лице, Він, звичайно, не дав би заповіді: коли постишся, намасти голову твою і вмий лице твоє; але сказав би, що для плодів посту є другорядним і незначним, чи намащував ти голову твою, чи не намащував, і чи вмивав ти лице твоє, чи не вмивав. Очевидно, що у цих словах приховується певний таємний зміст. Крім того, людина, що зрозуміла цю стверджувальну заповідь Христову у зовнішньому сенсі її і почала в піст навмисне намащувати голову свою і вмивати лице своє, впала б у другий, протилежний вид лицемірства. Вона також виставила б свій піст напоказ людям, тільки іншим способом. А Господь якраз особливо хотів відучити людей від цього. Отже, безсумнівно, що ця заповідь має свій внутрішній сенс. Який? Подібний до того, який апостол Павло надає обрізанню, називаючи спасенним обрізання, яке у серці, і вважаючи обрізання зовнішнє однаковим з необрізанням (Гал.6:15; Рим.2:29). А саме, намасти голову твою означає: намасти розум твій Духом Святим. Бо голова означає розум і всю душу, а пахучий єлей, яким намащують голову, - Духа Святого. І це означає: не приймай ніяких злих помислів і утримуйся од усіх поганих і непотрібних слів; навпаки, сповни розум твій богороздумами, думками про святість, про чистоту, про віру і любов і про все, що тільки достойне Духа Святого. Так само чини і з язиком твоїм – бо мова і розум єдині – і або взагалі не говори, або, якщо говориш, говори лише те, що служить на славу Богові і для спасіння душі. Точно так само чини і з серцем твоїм: утримуйся від усякої ненависті і злості, заздрості і гордості, зневаги на Бога і людей, від усякого гріха і гріховного пожадання, пристрасті і хтивості; все це відкидай і дай Духові Святому можливість посіяти на ниві серця твого всі види Божественних і богоугодних злаків і небесних квітів. Так само чини і з волею душі твоєї: утримуйся від усіх гріховних намірів і гріховних діянь, ухились від усякого зла і дай Духові Святому можливість намастити Собою, як пахучим єлеєм, скам’янілу душу твою, зцілити її рани, наставити її до Бога, зробити для неї приємними добрі справи, сповнити її прагненням всякого блага, що у Богові. 

Ось що означає: намасти голову твою. Одним словом: приборкай свою внутрішню людину, котра є головною людиною, і утримай її від усякого зла, і настав її на всяке добро.

Що значать слова: і вмий лице твоє? Лице означає зовнішню, тілесну, чуттєву людину, одним словом – людське тіло. Через тіло душа являє себе світові цьому. Для Бога лице людини – її душа, але для світу лице людини – тіло. За допомогою тілесних чуттів і органів ми показуємо світові, що ми думаємо, що відчуваємо і чого хочемо. Язик говорить те, що думає розум; очі відображають те, що відчуває серце; руки і ноги здійснюють те, чого хоче воля душі.

І вмий лице твоє, - значить: очисти своє тіло від здійснення усякого гріха, всякої нечистоти і всякого зла. Утримай почуття свої від усякого безмірного і згубного. Заборони очам безперервно блукати по цьому барвистому світу; заборони вухам слухати те, що не служить спасінню душі; заборони ніздрям одурманювати душу ароматами світу цього, що швидко перетворюються на сморід; заборони язику і череву жадати багатьох страв і напоїв; взагалі, не дозволяй тілу розніжуватися і вимагати від тебе більше, ніж йому потрібно для існування. А крім того, заборони рукам бити і мучити людей і худобу; заборони ногам прагнути до гріха, йти на шалений банкет, на безбожні веселощі, на бійку чи крадіжку. Навпаки, спрямуй все тіло твоє, щоб було істинним храмом душі твоєї; не заїжджим двором на великій дорозі, куди розбійники заїжджають поділити награбоване і скласти план нових грабежів, - але храмом Бога живого.

Ось що означають слова: і вмий лице твоє. Ось піст, що веде до спасіння. Ось піст, благословенний Христом; піст, у якому нема лицемірства; піст, що виганяє і проганяє бісів, піст, що приносить людині славну перемогу і багато плодів і в цьому, і в майбутньому житті. 

Тут важливо відзначити, що Христос спершу згадує голову, а потім лице, тобто, спочатку душу, а тоді тіло. Лицеміри постились тільки тілесно і показували людям свій тілесний піст. Христос, навпаки, спершу виділяє піст внутрішній, душевний, а тоді вже зовнішний, тілесний; але не тому, що Він нехтує тілесним постом – адже і Сам Він постився тілесно – а для того, щоб почати з самого початку, щоб спочатку очистити джерело, а тоді ріку, спочатку обмити душу, а тоді – дзеркало душі. Спочатку людина повинна розумінням, і серцем, і волею сприйняти піст, а тоді й тілом добровільно і радісно дотриматися його. Як художник спочатку в душі намалює картину, а тоді швидко і радісно втілює її рукою. Так і піст тілесний повинен бути радістю, а не скорботою. Тому Господь і вживає слова: намасти і вмий; бо, як ці дві дії приносять задоволення і радість людському тілу, так і піст – піст душевний і тілесний – повинен давати задоволення і радість душі людській. Бо піст є зброя, дуже потужна зброя у боротьбі проти лукавого духу. Воїн на полі борні сумує, позбувшись зброї, адже беззбройний він змушений буде втікати чи здатися. А здобувши зброю, він радіє, бо тепер може утримувати позицію і давати відсіч супостату. Як же не радіти християнинові, озброюючись постом проти найлютішого ворога своєї душі? Як не затріпотіти його серцю, як не зассяяти його лицю, коли бачить він у своїх руках зброю, від якої ворог боягузливо втікає?

 Обжерливість робить людину похмурою і боязкою, а піст – радісною і хороброю. Але як обжерливість тягне за собою ще більшу обжерливість, так і піст підводить до все більш строгого і довгого утримання. Цар Давид звик поститися так довго, що сам сказав: Коліна мої знемагають від посту (Пс.108:24). Коли людина побачить благодать посту, вона полюбить поститися все більше і більше. А благодатні плоди посту незліченні.

Постом людина полегшує і тіло, і душу, позбавляючи їх від мороку і дебелості. Тіло стає легким і бадьорим, дух – світлим і ясним.

Постом людина виводить душу свою з земної темниці і пробивається через морок безсловесного життя до світла Царства Божого, просто до Вітчизни своєї.  

Піст робить людину міцною, рішучою і відчайдушною – і перед людьми, і перед демонами.

І ще піст робить людину великодушною, лагідною, милостивою і слухняною.

Постом Мойсей удостоївся прийняти закон з руки Божої.

Постом Ілія закрив небо, і не було дощу три роки; постом він звів вогонь з неба на ідолопоклонників і постом зробив себе настільки чистим, що міг на Хориві розмовляти з Богом.

Постом врятувався Даниїл від левів у рові і троє підлітків – від полум’я в печі вогняній. 

Постом цар Давид підніс серце своє до Господа, і зійшла на нього благодать Божа, так що він склав найбільш милозвучні і піднесені молитви, які лише смертна людина коли-небудь до Різдва Христового підносила до Бога.

Постом цар Йосафат без бою винищив ворогів своїх, аммонитян і моавитян (2Пар.20:23).

Постом іудеї врятувались від гонінь царського візиря Амана (Есф.4:3).

Постом місто Ніневія уникло погибелі, передбаченої йому пророком Йоною.

Постом Іоан Хреститель став найбільшим з народжених жінками.

Постом озброївшись, преподобний Антоній Великий переміг і прогнав від себе усі полки демонські. І що, хіба один преподобний Антоній? Незліченні воїнства угодників і угодниць Христових очистились постом, зміцнились постом і стали найбільшими героями в історії людській. Бо вони перемогли те, що перемогти найважче, - себе. А перемігши себе, вони перемогли світ і диявола. (Святитель Василій Великий каже: «Піст робить розум міцним». Блаженний Діадох: «Істинні подвижники утримуються від їжі не тому, що вважають її по природі злом, але щоб через утримання приборкати розпалені члени тілесні». А блаженний Ієронім: «Богові, Творцеві і Владиці всесвіту, звичайно, не потрібне буркотіння порожнього шлунка, але без цього не може бути і цноти -  aliter pudicita tuta esse non possit".)

І, нарешті, хіба й Сам Господь наш Ісус Христос не почав Своєї Божественної справи спасіння людей з довгого сорокаденного посту? І хіба цим Він не вказав виразно, що й ми повинні почати істинно християнське життя з посту? Спочатку піст, а все інше приходить разом з постом і завдяки посту. На Своєму прикладі Господь показав нам, наскільки сильною зброєю є піст. Зброєю цією Він переміг в пустелі диявола, а цим переміг і три головні диявольські пристрасті, через які сатана має до нас вільний доступ, а саме: сластолюбство, честолюбство і сріблолюбство; три згубні потяги і три найбільші тенета, куди лукавий супостат роду людського заманює воїнів Христових.

Сріблолюбство, що сприяє іншим пристрастям і живить їх, є, за словом апостольським, коренем усього зла (1Тим.6:10). Тому Господь Ісус Христос завершує Своє вчення про піст застереженням: не будьмо сріблолюбними, утримаймося від душогубного збирання земних скарбів, що розлучає наше серце від Бога і закопує його в землю.

Не збирайте собі скарбів на землі, - говорить Господь, - де міль та іржа винищують і де злодії підкопують і крадуть, але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не знищують і де злодії не підкопують і не крадуть, або де скарб ваш, там буде і серце ваше. Хто збирає земні скарби, збирає собі муку і страх. Він втрачає себе у своїх скарбах і ховає своє серце під прахом. («Багато святих людей древності, правда, мали великі багатства, як Авраам, Іов, Давид і багато інших; однак вони не мали пристрасті до багатства, а все майно вважали Божим». Смч. Петро Дамаскин). Ми постійно знаходимось у товаристві свого скарбу, на землі він чи на небі. Наші думки – з нашим скарбом; наше серце – з нашим скарбом; вся наша воля – з нашим скарбом, на землі він чи на небі. Ми прив’язані до свого скарбу, як річка до свого русла, - на землі наш скарб, чи на небі. Якщо ми збагатимося скарбами земними, то будемо тимчасовими багачами і вічними бідняками; якщо ж збагатимося скарбами небесними, то будемо тимчасовими бідняками і вічними багачами. Нам дається можливість вибрати одне чи інше. У цій свободі вибору і полягає наша слава – але й наша мука. Якщо ми виберемо вічні скарби, не доступні ні молі, ні іржі, ні злодіям, наша слава буде вічною. Якщо ж ми виберемо інші скарби, які змушені будемо оберігати від молі, іржі і злодіїв, наша мука буде вічною. У внутрішньому сенсі під земними скарбами розуміються і вся земна ученість, земна культура і земна шляхетність, настільки, наскільки вони відділені від Бога і Євангелія. Забуття винищує ці скарби, як міль; життєві смуток і страждання точать їх, як іржа; а лукавий дух підкопує і краде їх, як кожен злодій. Збирати скарби небесні у цьому внутрішньому сенсі, означає збагачувати свій розум пізнанням Божества і волі Божої; і збагачувати своє серце і душу культурою і шляхетністю Євангельськими. Бо лише таке багатство неперехідне і не підлягає ні знищенню, ні крадіжці. Збираючи собі подібний скарб, ми відразу ж віддаємо його на зберігання Богові. А те, що у Бога, віддалене від молі, і від іржі, і від злодіїв. Цей скарб Бог вишле нам назустріч, коли ми, після тілесної смерті, підемо на зустріч з Богом. Цей скарб і приведе нас перед лице Боже. А всілякий інший скарб, який і на землі розлучав і віддаляв нас від Бога, на небі розлучить і віддалить нас від Бога на віки вічні. Бо якщо ми віддали своє серце земним скарбам, то ми віддали свою душу сатані. І тоді будемо ми схожі на воїнів, що зрадили своєму прапору і здалися своєму лютому і підступному ворогу.

Тому відкриймо очі, доки є ще час. Будемо твердо вірувати, що остаточна перемога буде не за дияволом і його слугами, але за нашим Царем і Воєводою Христом. Так поспішімо ж прийняти переможну зброю, благословенну Ним для боротьби, - Великий піст; зброю, для нас світлу і славну, а для супостата нашого – грізну і смертоносну.

Утримаймося від обжерства і пияцтва, щоб ними не обтяжити серця наші (Лк.21:34) і не поховати їх у тліні і темряві.

Утримаймося від збирання земних скарбів, щоб сатана через це не розлучив нас від Христа і не змусив здатися.

А коли постимося, будемо поститися не заради похвали людської, але заради спасіння душі своєї і на славу Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, Його ж з Отцем і Святим Духом славословлять ангели і святі на небі і праведники на землі – Трійцю Єдиносущну і Нероздільну, нині і повсякчас, у всі часи і на віки вічні. Амінь. 

 

Духовне читання :

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа