Пам'ятаймо про сенс нашого життя

Проповідь о. Івана Гошовського у  неділю чотирнадцяту після П’ятидесятниці

Слава Ісусу Христу!

В сьогоднішньому Євангельському зачалі ми читаємо про притчу, в якій Господь наш Ісус Христос пробує розкрити своїм учням розуміння Царства Небесного, Царства Божого. Як і всі притчі, в яких говориться про Царство Небесне, так і ця притча, розуміння цієї притчі, тлумачення цієї притчі, мають невловиме для нашого розуміння, майже повністю приховане від нас. Тому що розуміння Царства Небесного є непідвладне людському розуму і повне розуміння його не піддається нашій свідомості. 

Ця притча відразу йде за притчею про злих виноградарів, про яких ми читали минулої неділі, і ці дві притчі доповнюють одна одну. В обох притчах йдеться про кликаних: в сьогоднішній - про запрошених вперше гостей, а в притчі про злих виноградарів йдеться про запрошених вперше працювати на винограднику. І в обох притчах ці перші покликані і перші запрошені не слухаються Господаря, не слухаються Царя. І на зміну їм приходять інші. 

Як люди того часу, як та аудиторія, до якої звертається євангелист Матвій, розуміли цю притчу? Звичайно, вони не бачили пояснення тих подій, які тоді відбувалися, люди запрошені Царем вперше, для них це були книжники, фарисеї, священники, яким був даний Закон, які були підготовані до його виконання. Але не виконували його. І тим самим вони позбулися ласки Господа. А ті люди, яких знайшли на дорозі, випадкові – це ті послідовники Ісуса Христа, які відгукнулися на Його Євангельську проповідь і слідували за Ним, і цим самим удостоїлися присутності на Його банкеті, бути частиною Його Церкви. 

Втім, навіть серед тих, хто був запрошений, не всі були прийняті Царем. В притчі говориться про одного чоловіка, який прийшов не готовим на банкет, за що він так само був покараний, як і ті, що відкинули запрошення. Звичайно, для людей того часу ці притчі можуть мати таке розуміння: що на заміну людям Старого Заповіту прийдуть люди покоління Нового Заповіту, які сприйняли проповідь Ісуса Христа, які почули Його Євангельську вістку. Але для нас в цій притчі заховане незвичне послання. Послання, яке нам розкриває не тільки поняття Царства Небесного, а й усього світу, Всесвіту, створеного Господом нашим. 

Кого ми бачимо у цій притчі? Людей, які відверто відмовилися прийти на весілля, отримавши запрошення. І зараз такі люди також є. Христова проповідь лунає по всьому світу, по радіо, телебаченню, на вулицях, але деякі люди не приймають Його запрошення. І далі втоплені у своїх клопотах, своїх турботах, вони не з’являються на Його банкет, в Церкву. Так само є ті, які з’являються, які прийняли Його запрошення, але прийняли його не серйозно – так, як той чоловік. Він прийшов на весілля, але прийшов не готовий. Тому що, так само, як і йому, часто нам здається, що самої участі нам достатньо, самої обрядовості нам достатньо, виконувати якісь традиції, приписи,  не змінюючи себе, не змінюючи своєї свідомості, не готуючись до цього банкету  цього достатньо. 

Але ні. Просто те, що ми відгукнулися на це запрошення, те, що ми з’явилися – цього замало. Треба прийти готовим. Треба змінити себе. Треба одягнути себе в милість, милосердя, любов. Щоб постати перед Господом так, як належить. Так, як належало цьому чоловіку постати на весіллі. І тому в цій притчі розкривається поняття не тільки Царства Небесного, але й всього світу. Як ми бачимо, наше людське життя не може бути десь осторонь. Людина або йде від Бога, не приймає цього запрошення і в кінці буде скарана, скарана не якоюсь карою: сама відсутність Господа в житті людини – це є вже кара. Тому що Господь наш є Любов. Господь наш є джерело милосердя. І коли Він відсутній у людському житті, так само любов і милосердя є відсутні. 

Є інший шлях, коли людина приймає на себе обітниці, приймає шлях християнина і хоче рухатися до Господа. Але й цей шлях має бути динамічним. Людина не може просто визнати певні істини і не рухатися, не вдосконалюватися. Цей рух до Господа має тривати кожен день. Приготування до цього Банкету має проявлятися в наших ділах, в наших думках, так, щоб і ми, поставши перед Господом нашим Ісусом Христом, були належно підготовлені.

Таким чином, людське життя не може бути десь осторонь – воно йде або до Бога (коли ми дійсно хочемо іти до Бога, ми маємо себе змінювати, змінювати своє життя, одягати свій весільний одяг), або людське життя рухається від Бога, не приймається Його запрошення на спасіння, до Царства Небесного. І не може бути якогось третього шляху. Не можна застигнути десь посередині свого життя. Є тільки два напрямки. 

І один з цих напрямків ми звершуємо кожної неділі, звершуємо своїм життям, своїм прикладом, так само, як це робили багато поколінь святих, ми всі рухаємось на цей банкет, всі готуємось до цього банкету. І щоб постати перед Господом готовим до цього банкету, потрібно пам’ятати, що це запрошення – це не просто привілей, це не просто честь для нас виявлена. Це частина Світопорядку. Це частина природи нашого буття в цьому світі. Наше спасіння, спасіння в Господі - це виправлення первородного гріха, в який впали перші люди на Землі. Виправлення тої помилки, яка трапилася – це є частина нашого покликання в цьому світі. 

Тому я закликаю завжди пам’ятати про той сенс, який є покладений на нас у нашому житті. Про головну мету і ціль, яку ми переслідуємо своїм життям. 

Слава Ісусу Христу!