Перенесення мощей святителя Миколая, чудотворця

22 травня Православна церква згадує перенесення мощей святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця, в місто Бар (1087).

Святитель Миколай народився в місті Патарі Лікійської області. Він був єдиним сином благочестивих батьків Феофана і Нони, що дали обітницю присвятити його Богові. 

Чудотворцем виявив себе ще в ранньому дитинстві: новонародженим немовлям  в купелі хрещення простояв на ногах три години, ніким не підтримуваний, віддаючи цим честь Пресвятій Трійці.

З дитячих років Миколай досягав успіху у вивченні Божественного Писання; вдень він не виходив з храму, а вночі молився і читав книги. Дядько його, єпископ Патарський Миколай, радіючи духовним успіхам і високому благочестю племінника  зробив його своїм помічником і доручив говорити повчання пастві, висвятив на священника. 

Пресвітер Миколай проявляв велике милосердя до пастви, приходив на допомогу тим, хто страждає, і роздавав все своє майно жебракам. Дізнавшись про гірку потребу і убогість одного з жителів його міста, святий Миколай врятував його від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, батько, який зневірився, замислив зробити їх блудницями  для порятунку від голоду. Святитель, переживаючи за грішника, вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки із золотом і тим врятував сім'ю від падіння і духовної загибелі. Творячи милостиню, святитель Миколай завжди прагнув зробити це таємно і приховати свої благодіяння.

Під час прощі до Святої Землі святий передбачив бурю, що насувалася, і  загрожувала кораблю потопленням. Подорожні зневірилися і він заспокоїв своєю молитвою морські хвилі. За його молитвою ожив один матрос, який впав із щогли і розбився на смерть.

Святий Миколай був вибраний єпископом Мир Лікійських після того, як одному з єпископів Собору, що вирішував питання про обрання нового архиєпископа, у видінні був вказаний він як обранець Божий. Покликаний пасти Церкву Божу в архиєрейському сані, святитель Миколай залишався тим же великим подвижником, виявляючи пастві образ лагідності, тепла і любові до людей. 

Під час гоніння на християн за часів імператора Діоклитіана (284 – 305) єпископ Миколай, ув'язнений в темницю разом з іншими християнами, підтримував їх і наставляв твердо переносити ув'язнення, тортури і муки. Його самого Господь зберіг неушкодженим. 

З початком правління святого рівноапостольного Костянтина, святитель Миколай повернувся до своєї пастви, яка з радістю зустріла свого наставника і заступника.

У 325 році святитель Миколай був учасником І Вселенського Собору, що прийняв Нікейський Символ віри, і разом зі святими Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Тримифутським і іншими отцями Собору боровся з єрессю Арія. 

Досягнувши глибокої старості, святитель Миколай після нетривалої хвороби мирно помер 6 грудня 342 року, і був похований в соборній церкві міста Міри. За часів правління імператора Алексія Комнина і патріарха Миколая Грамматика, у 1087 р., тіло святителя Миколая було перенесене з Мир Лікійських в місто Барі в Італії. Це відбулося через нашестя мусульман на Лікію. Святитель явився уві сні одному благочестивому священнику в Барі і звелів йому перенести мощі в це місто.

На той час Барі був православним і підкорявся православному патріарху. При перенесенні мощей святителя відбулися безліч чудес як від прикладення до мощей, так і від мира, що рясно з них витікало.

Того ж дня згадується чудо, сотворене святителем Миколаєм над Стефаном Дечанським, королем Сербським, а саме як святитель Миколай повернув зір сліпому королю Стефану.