Починається Різдвяний піст

Сьогодні почався Різдвяний піст. Під час проповіді на Літургії у неділю настоятель церкви св. Миколая о. Володимир Гошовський звернувся до прихожан зі словами:

- Починається піст. І знову задають питання: «Що нам їсти?»

Одна проблема – що нам їсти? Заходиш в магазин, а там стільки всього багато! І як від цього можна відмовитися? Правда? Ми можемо від цього відмовитися, але який це буде гріх, коли завезли багато ковбас, м’яса, хліба, і воно все лежить, а ніхто його не купує, і все псується, а потім його викидають на смітник. Який це гріх, правда? Чи, може, зробити менший гріх і з’їсти? Як нам поступати?

Та спочатку треба зрозуміти, для чого піст. Тому що він не просто так прийшов, він встановлений Церквою. Коли ми готуємося до якогось торжества – весілля, дня народження, якоїсь визначної дати, - скажіть, будь ласка, чи у вас тоді нема посту? Але ми не розміємо, що це піст. Ми готуємо свій одяг, підшиваємо, чистимо, витираємо, і приміщення прибираємо, можливо, і ремонт робимо... Колись наші предки восени, коли повиростали качки, гуси, кури, і якщо б вони кожного дня це все собі готували до Різдва – чи був би смачним гусак на Різдво? Чи можна було б організувати свято? 

Ми живемо в той час, коли люди, які працюють, можуть курку чи качку, хоч потрохи, дозволити собі кожного дня. Потрошки. Але як тоді свято організувати?

Для цього є піст, коли ми готуємось до нього. І найкращий піст є тоді, коли ми починаємо працювати над собою, і займатися своїми дітьми. І якщо ми своїх дітей, внуків підготуємо, що вони вивчать якусь колядку або віншуванку, - це і є піст. 

Коли ми відкриємо молитовник і помолимось, коли ми відкриємо псалтир і зрозуміємо: «Боже, все те, що я думав – уже три з половиною тисячі років тому написане! А я думав, що я такий розумний, що додумався до того». Але там більше розкривається, і коли людина задумується над цим - це є піст. 

Радість є тоді, коли ми користуємося плодами своєї праці. І свято – це коли ми бачимо ці плоди. Свято не тільки тоді, коли виповнюються якісь роковини, коли ми одружуємося, інші події. Свято може бути навіть тоді, коли ми завершуємо своє життя на цьому світі. Так, це свято, тому що ми залишаємо багато плодів. Ми плачемо, бо нам жаль, чогось ми не доробили, не так зробили, винуваті перед тими, хто відходить від нас. Але похорон – це також є частина свята. Навіть священник приходить на похорон у світлих, як на Пасху, ризах. Але треба так прожити, щоб це було свято. Так треба жити, щоб після кожного посту було свято. І тому наше життя на землі, якщо ми хочемо, щоб воно закінчилося святом, повинно бути підготовкою. А ця підготовка і називається піст. 

Але навіть у цьому пості бувають великі радості. Ось Різдвяний піст, треба постити, а тут – раз! І така велика радість – Святий Миколай прийшов. І так само у житті відбувається. Я хочу, щоб ви так сприймали піст. 

Радість зараз, що ми є у храмі. Багато людей кажуть, що вони не ходять в церкву: «я молюся, я маю молитовник, я кожного дня по годині відчитую молитви». А що з тих молитов, коли людина не є присутня на Літургії, на тій суспільній службі і не бере участі у Євхаристії? Знаєте, Господь розказав про дів, які були розумні і не розумні. Так само можна говорити і про цих людей. 

Ми готуємось до зими, встановили батареї, заклеїли вікна, утеплили двері, але не придбали ні вугілля, ні газу, ні дров. І що нам з того, що ми це все маємо, якщо не маємо ніякої енергії. Якщо ми купили телевізор, усяку побутову техніку, а електрики не провели? Що нам з того? Коли ми купили собі посуд, каструлі, але не маємо що вкинути у ці каструлі – що нам з того? І знаєте, що нам з тої молитви нашої, якщо ми не присутні на Євхаристії?!

А Господь говорить: «Пам’ятай день святий святкувати». Оце є найголовніше.