Коли столицю Візантії Царгород взяли в облогу араби, повсюди в місті панувала тривога. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах переховували Богородичні ризи. Після всенощної відправи, коли храм був переповнений віруючими, св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей йшла у сяйві світла Богородиця, Її супроводжували Іван Христитель та Іван Богослов і спів великого хору святих. Богородиця підійшла до престолу, стала на коліна, довго молилася і плакала. Після цього Вона зняла зі своєї голови омофор – покров, - і розпростерла його над людьми у церкві.
Коли видіння зникло, св. Андрій та Епіфан зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Так і сталося: ворог відступив.
Історики не мають одностайної думки, коли жив св. Андрій, і коли відбулося чудо заступництва Богородиці над Царгородом. Деякі дослідники стверджують, що це було у V столітті за часів імператора Лева І Великого (457-474 рр.). Інша гіпотеза: св. Андрій жив за часів імператора Лева VI Мудрого (886-911 рр.) — на початку Х столітя.
Духовне читання :
Ранкові
Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00
Вечірні
Щодня - 17:00