Проповідь на Воздвиження Чесного Животворчого Хреста
В Ім'я Отца і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Воздвиження Чесного Животворчого Хреста. Що це за свято? Історію всі знають, що цариця Єлена поїхала в Євросалим, знайшли цю гору Голгофу, або розкопали і знайшли три хрести, на одному з яких був розіп’ятий Ісус Христос. Але ця історія - це те, що було. А хрест не для того, що було, а хрест для того, що буде. Ісус Христос і Церква нас підготовлюють до того, щоб ми усвідомили значення самого хреста. Не цього дерев'яного знаряддя, на якому пагубно вбивали людей. А навпаки, того знаку, який тримає на собі найбільшу любов, яка може бути в світі.
40 днів тому ми святкували свято Преображення Господнього. Ісус виходить на велику гору і там Він преображається. І там засвідчує, що таке Царство Боже, як там добре, як там гарно все. А бачите, через 40 днів ми сьогодні хресту Твоєму поклоняємося і згадуємо про ті часи, коли Ісус Христос вийшов на такий маленький горбик, який називається Голгофа, і там вже Його в крові, пилюці, грязі розпинають. Бачите, за 40 днів, який великий контраст відбувається.
А ми чіпаємо собі золотий хрестик, срібний, з діамантами, і здається, що в них ми є вже християни. Але навіть не розуміємо того, що наша назва християни – це не від Христа походить, а від хрещення, від погруження в воду, від хрещення Духом Святим, а не хрестом.
Я би хотів сьогодні вам розказати про те, як сприймати хрест і що таке хрест. Знаєте: «кожен нехай візьме свій хрест і нехай йде». В цьому житті кожен несе свій хрест. Але це не дерев'яний хрест нести на плечах, і це не золотий з діамантами нести на грудях, ні. Хрест – це є щось інше. Хрест – це є те, що вкладає у себе любов, жертовність, терпіння, милосердя. І щоб чогось досягнути без хреста обійтися не можна. Бо деколи нам все треба знамення хреста. Але якщо воно пусте, там немає любові, то навіщо нам? Це в Римській імперії цей хрест був без любові. А навпаки, з ненавистю людей знищували. Знищували за всякі провини, знищували всяких ворогів. І знищували тих людей, які не винуваті були ні в чому. А їх знищували. І тих перших християн, їх теж знищували на хрестах, їх розпинали, догори ногами, і хто зна як, і голови відсікали на тих самих хрестах, і списами проколювали. Що тільки не творилося. Але ми, коли вже називаємо себе християнами, то повинні мати вже інше розуміння, свідомість іншу повинні мати про хрест.
Ось дитина пішла в школу. І для неї починається життя. Батьки їй говорять: «Ти будеш навчатися, вивчишся, станеш лікарем, станеш інженером, станеш бізнесменом. Будеш мати багато грошей. В тебе хороша буде сім’я, гарний будинок. В тебе все буде добре. Будеш мати хорошу машину. Будеш їздити, відпочивати по всьому світі, бачити цей світ. Будеш ходити в театри. Будеш їсти в ресторанах». Але без хрестика, без хреста цього зробити неможливо. Є ціль до якогось гарного життя, як у кожного християнина є ціль до життя вічного. І тоді батьки дитині дають хрест у вигляді букваря. І ця дитина починає вивчати букви, а потім ще одну книжечку дають і вона вивчає цифри. А коли вона навчилася читати, писати, рахувати, їй дають вже інші книжки, щоб вона пізнавала цей світ. А коли вона вже вивчила свою мову, їй дають вчити іноземні, щоб вона в світі була вільна. Отак все є.
Буває так, що ми хочемо отримати водійські посвідчення, і для нас є цей хрест - вивчення правил дорожнього руху. Бо якщо ми не вивчимо, це буде біда. Дотримуватися правил техніки безпеки - це теж нести хрест. Але деякі люди відкидають все, як кажуть, за сало купили, і це все плачевно. Це так само, як сміття викидати хто зна куди. Навіщо смітники, як можна висипати під сусідські двері, чи можна просто в посадку висипати, чи там ще десь, в якесь таке місце, де люди ходять і так, щоб ніхто не бачив. Це все є. А чому так відбувається? А тому, що не вистачає любові. Немає любові до ближзнього, немає любові навіть до самого себе. Людина навіть не розуміє, що якщо вона не буде нести той хрест, то сама усе погубить. Відкинувши від себе свій хрест, вона відкидає своє життя, вона переривад свою дорогу до майбутнього. І так буває з дітьми, починаючи від букваря і до закінчення школи
все нормально, а потім щось з дитиною стається. Вона перериває і йде в нікуди: розбещення, крадіжки, злочинство, хто зна, куди ця людина йде і вона пропадає. І
Ми повинні бачити той хрест всюди і берегти його, і нести. І розуміти, що наше життя, християнське життя, воно є хрестом. Бо там заложена любов в цьому хресті, а якщо немає любові, то це біжутерія! І сьогодні ми бачимо багато тої біжутерії. І не тільки простих людей, а найбільша біжутерія може бути сьогодні, і справді вона є у великих церковних діячів, керівників церков і патріархів. Біжутерія і на голові, і в голові, і на тілі і в тілі. І всюди ця біжутерія. А любові немає. Там є блиск, але блиск очей ненависті, який відображається на тих хрестах, на тих фанагіях. І так само в цих людях, які приходять в церкву, свічку світять, але за їх наказами мільйони людей гинуть і пропадають. Отак все відбувається, коли в нас немає хреста, на якому висить любов. Обов'язково, якщо є хрест, то повинна бути ця любов. Бо без любові хрест – це дуже страшно.
Знаєте, кажуть, якщо що від любові до ненависті один крок. І навіть якщо це буде на хресті. Кожен із нас може замінити любов на ненависть на тому самому хресті. І ви знаєте, ті люди, які замінюють Ісуса як любов на ненависть на хресті, знаєте, яке в них гасло? Гасло ще від царя Давида - вони всі кажуть «З нами Бог»! Тоді вони можуть благословляти любе вбивство, бо «з нами Бог». Вони можуть благословляти всяке зло, все, що найгірше в цьому світі, тому що їм здається, що вони мають право. Але не так воно є. Тому що той маленький хрестик, який нам дано при хрещенні, його все життя треба будувати в любові, щоб у ньому любові було все більше і більше, більше і більше. Не на грудях, і навіть не на цвинтарі, на могилах наши.
Бо хрест Христовий – це є цей місточок. Бачили таку кладку через річечку, брусок дерева, щоб люди переходили? Так от хрест наш, християнський хрест - він є такий, щоб ми його могли збільшувати і збільшувати, щоб ми тоді могли його теж кинути через прірву. А прірва між нами і Царством Божим. Оцей хрест, який ми носимо в житті, він повинен бути цією кладкою, цим місточком, по якому ми могли б перебігти, перейти в інший вимір, в інше життя. І наше життя повинно бути в любові. Наше життя призначене для цього життя вічного. І Бог створив нас по образу і подобі Божій. І якщо людина задумується над тим, що вона є образ і подоба Божа, то вона повинна розуміти, що вона є вічна, так як Бог вічний. Але вічність є для всіх різна. Один перейшов місточок, бо мав хороший хрест, а другий на своєму хресті провалився в прірву. Але і там вічність, і там вічність.
Отож, я розказав про значення хреста. І пам'ятайте, що хрест – це не є прикраса. Хрест – це мучеництво за наше життя. Хрест – це не є чистота тілесна. Хрест може бути в страшній нечистоті тілесній, але він обов'язково збільшиться тоді, і стає великим, коли настає чистота духовна.
Слава Ісусу Христу!
14.09.2025
Написати листа