Проповідь у двадцять другу неділю після П'ятидесятниці
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні читаємо уривок з Євангелія від Луки про зцілення жінки в синагозі при всіх людях, коли глава синагоги і лідер тої громади, в якій Ісус Христос проповідував, докорив Йому, що є шість днів для роботи, для праці, а в цей день не гоже робити якісь вчинки, працювати, звершувати якісь дії. На що Ісус Христос відповів: «Чи не кожен з вас (з присутніх там) відв’язує свого вола чи віслюка від ясел і не веде напувати?». І присоромилися ті, які там були, а люди зраділи ділам Господнім.
Часто ми коли говоримо про суботу, бо вона згадується не тільки у цьому місці в Євангелії, ми згадуємо, що в єврейській традиції субота це особливий день, це день, коли не можна працювати, день, коли треба відпочивати. І навіть зараз, у наш час традиційні громади іудейські стараються в цей день взагалі не працювати і слідувати певним обмеженням, які були створені протягом історії їхньої громади, які і в той час вже існували, як ми бачимо з цього уривка. Були певні правила, які обмежували певні роботи, певні заняття, які виконувались цією громадою.
У чому проблема цієї історії? Не в тому, що Ісус Христос не виконав ці правила, а в тому, що вони і самі цих правил не виконували. Вони і самі мають певні місця, певні моменти, коли роблять виняток з правил. Є певний час, коли суто з практичної необхідності – напоїти ту тварину, яка страждає від спраги, вони порушують ці правила. І в той же час, коли приходить жінка, яка також страждає, і заради неї твориться це чудо, вони цієї необхідності не бачать.
Так з кожним законом, з кожним правилом, з кожною традицією, яка обмежує наше життя. Яка б вона не була сувора, яка б вона не була, можливо, часом і обмежуюча, вона стає вдвічі складнішою, ця традиція, це правило, цей закон, коли нас змушують це виконувати, а хтось не виконує. Правда? Коли ми бачимо суворий закон, від нас вимагають якоїсь дії, а хтось біля нас, в силу різних причин – відсутності совісті, наприклад, чи помилки самої системи, чи зв’язків, чи ще якихось чинників це правило не виконує. І як же тоді нам важко далі слідувати цьому правилу, для нас майже неможливо виконувати це правило. А потім як важко тим людям, «начальникам синагоги», добитися того, щоб всі виконували це правило. Коли народ бачить, що не всі платять податки, і потім наші міністерства б’ються над питанням «як же так змусити, щоб весь народ платив податки». І є різні підходи, різні проекти, різні реформи. А відповідь проста.
Так само і в організаціях, якихось компаніях ми часто бачимо, коли якийсь кар’єрний ріст, якісь можливості даються людям не тільки за їх робочі здібності, не за їх відповідальність, не за їх діяльність, а в силу інших причин, перелічених раніше. І потім так само начальство б’ється над питанням: «як же ж мотивувати наших людей, щоб вони працювали, чому ніхто не цікавиться роботою, не переживає за нашу справу, за нашу компанію, або за нашу організацію, або за ще щось». І як же ж мотивувати. Можливо, якийсь корпоратив зробити? Тоді це правило, цей закон стає нічим, коли так відбувається.
А є ще цікавіші ситуації. Коли сама громада, сам колектив, або народ вибирає собі такого лідера, такого «главу синагоги», який сам не виконує ці правила. Буває ж таке, правда? Коли не вибирають Петра, тому що Петро не дасть красти, вибирають Василя, тому що Василь сам краде і дасть нам щось вкрасти, і ми також зможемо щось вкрасти. Але коли вибирають цього Василя, який відв’язує в суботу цього осла чи вола, і потім вони ні цього Василя, ні осла, ні вола не побачать і дивуються: «як так сталося, що ж пішло не так?». Хотіли бути у виграші, а виявилось, що не вийшло.
Неможливо десь бути суворим, а десь бути поблажливим. Якщо правила існують – вони над всіма. Якщо якийсь принцип – він існує над всіма. Якщо є якісь заповіді, які ми беремось виконувати, вони існують над всіма. Якщо є принцип милосердя – воно існує для всіх. Якщо є принцип справедливості – вона існує для всіх.
Ісус виконує цей принцип, який закладений у ці правила – принцип любові і милосердя. І коли, як ми кажемо в церкві – «економІя», через економІю церковну треба відступити від правила, або змінити це правило на краще, змінити цей закон, не порушувати його, а постаратися змінити, то ми маємо питати себе: для чого ми це міняємо? Для особистої наживи, чи щоб виконати принцип, який закладений у цей закон – принцип любові, принцип справедливості, принцип милосердя. Це ми маємо пам’ятати. Про це цей уривок.
Нехай Господь Бог дає нам сили виконувати ті правила і зобов’язання, ті заповіді, слідувати тим принципам і цінностям, які ми перед собою ставимо. Нехай ми ніколи не уподобимося тому голові синагоги, про якого сьогодні читали.
Слава Ісусу Христу.
24.11.2024
Написати листа