Проповідь у дванадцяту неділю після П'ятидесятниці
В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.
Слава Ісусу Христу.
Амінь.
Сьогодні ми почули Святе Євангеліє від апостола-євангелиста Матвія, про те, як підійшов молодий юнак і спитав Ісуса Христа, що йому робити, щоб унаслідувати життя вічне. А життя вічне не можна відділити від людського щастя. Можна сказати: «що мені робити, щоб бути щасливим?». «Заповіді виконуй». А він каже: «Я все виконую!». Тоді Ісус говорить: «Продай своє добро, - бо знав, що хлопець дуже багатий. – Роздай гроші бідним і йди за Мною, і будеш щасливим».
І ось сьогодні, навіть ті люди, що в монастирях живуть, які йдуть за Христом, - я ще не зустрічав жодного нещасного монаха. Ті, які відказалися від м'яса, ті, які відказалися від спиртного, ті, які відмовилася від всього буденного, що є в суспільстві, вони себе абсолютно не відчувають нещасними. Але в сьогоднішній Евангелії сказано про ті гроші, про те багатство, про ті цінності, які в нас є. Недаремно Господь говорить: «Де скарб ваш - там є серце ваше».
Але коли живемо в суспільстві, то для нас дуже важливі матеріальні цінності і гроші. Коли б ти не прийшов, в будь-який магазин, тобі без грошей нічого не дадуть. Ти повинен мати гроші. І ми так звикаємо до грошей.
Але ми й жертвуємо. Я вам розкажу такий епізод. Вчителька в школі запитує дітей: «Діти, як ви дивитесь на ці донати, які зараз солдатам збирають на різні потреби?»
«О, добре, із задоволенням, якщо б ми мали гроші, ми б пожертвували». І вона далі запитує: «А якщо б ви мали мільярд гривень, ви б віддали?» «Так» - всі руки підняли.
«А якби мільйон ви мали, ви б віддали?» Всі піднімаються руки: «Так, віддали б». «А якщо б тисячу гривень ви б мали, ви б віддали?» «Так, віддали». «А якщо б сто гривень ви б мали, ви б віддали?» «Так, віддали». Але одна дівчинка не підняла руку. Вчителька запитала: «А чому ти руку не піднімаєш?» «А ви знаєте, мені тітка вчора подарувала сто гривень».
Так само і ми перед Богом завжди обіцяємо, і ми все можемо віддавати, і ми такі добрі, але віддаємо все те, що не наше, і чого ми не маємо. А якщо ми починаємо щось мати, ми зразу перестаємо про це думати. Оце вже наш скарб. І ми вже не думаємо про той мільярд, ми вже думаємо про два мільярди. Ми думаємо не про мільйон, ми думамо про другий мільйон, про третій чи четвертий. І про тисячу не думаємо, нам треба багато тисяч. І ми розуміємо, що в цьому світі можна за гроші все купити.
Але не так воно є. Ви знаєте, що можна в цьому світі купити ліки, але за гроші не купити здоров’я. В цьому світі можна купити будинок собі, але не купити дому. Можна багато собі купити їжі, але смаку собі не купиш. Можна купити багато собі окулярів, але зору собі не купиш. Можна собі такі підсилювачі слуху купити, але слуху собі не купиш. Можна купити диплом, але освіту, спеціальності не купиш.
І оце, що я назвав, і багато іншого можна назвати, у нас це є вже взагалі на підсвідомості. І ми живемо в той час, що нам здається, що ми можемо все взагалі за гроші купити.
Ми дожилися до того, що стільки волонтерів виявилось. Дуже багато волонтерів. І знаєте проблема яка? Більшість із них безкоштовно працювати не будуть. А багато із тих волонтерів, які йдуть у волонтерство, не для того, щоб допомагати, а для того, щоб наживатися. І тоді заходиш в магазин і бачиш: те, що було з Європи прислано, щоб роздавати людям, воно продається. Але це люди не бідні. Це люди дуже багаті, але і на цьому їм треба заробити. Бо вони так звикли.
І тому Господь говорить до таких людей, що важко такій людині унаслідовувати Царство Небесне. Важко таким людям бути щасливими. Тому що вони від серця не можуть нічого дати. Тому що там пустота, яка заповнена грошима, яка давить на їхні мізки і їм треба все більше і більше. Так вони звикли.
Я минулого разу говорив про благодійні фонди, які роблять жінки президентів, я мав на увазі президента Трампа, а всі подумали, що може я сказав про президента Зеленського. Ті люди, які створюють благодійні фонди, це дуже багаті люди. І якби вони навіть на десятину, а один процент на цей фонд зі своїх грошей дали, то б багато дечого зробили. Але вони і цього не роблять.
А є й інші волонтери, навіть приходять в церкву, купують квіти із своєї зарплати, щоб прикрасити храм, які на День Незалежності купили вам пропорці, щоб ви радість відчули. Так, це є у цьому житті.
Мене деколи запитують: «Чи це гріх, коли людина просить, а ти їй не даєш?». Може бути гріхом, і може не бути гріхом. Це все залежить від того, як та людина буде використовувати ці гроші. Якщо ви цю людину знаєте і даєте їй гроші на лікування, на харчування, на освіту, - то це не є гріх. А коли ви даєте людині і знаєте, що вона зараз піде і пляшку якогось шмурдяку купить, чи наркотики – це ваш гріх. Але таким людям ми даємо, і ще щоб бачили нас!
В нашому суспільстві є багато такого, де фінансують гріх. І переважно фінансують ті люди, яким доручили розпоряджатися державними або суспільними коштами Бо це не їхні гроші. І вони розподіляють на гріх так, тому що з цього гріха вони мають відкат. Збагачуються за людські податки, за людські пожертви. Вони всі збагачуються!
І тому наше суспільство повинно бути настільки християнізоване, щоб ця Євангелія, яка сьогодні читається, була доступна для кожного, кожної голови, кожного розуму. Щоб воно стукала кожному в серце.
І щоб ми могли правильно орієнтуватися і правильно поступати в цьому житті.
Слава Ісусу Христу.
31.08.2025
Написати листа