Проповідь у неділю 16 серпня
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
Талант. Кожен з нас має талант. Талант від Бога. Хто вміє співати, хто грати, хто малювати, хто танцювати, хто вчити, хто лікувати, хто майструвати, хто щось придумувати. І ми говоримо, що людина має талант.
Є й інші, погані таланти, коли людина вміє обманути, вкрасти, сквернословити, і все це так гарно входить у свідомість. Чомусь дитина вчить вірш, який вчителька задала, вже п’ятдесят разів прочитала і ніяк не запам’ятає, а на вулиці якийсь поганий віршик від друзів почула, з поганою мораллю, і відразу вивчила, і відразу повторює. Бачите, які різні таланти, і вся інформація через наші таланти сприймається.
Що ж таке талант? За часів Ісуса Христа один талант дорівнював більше як 30 кг. Якщо один талант золота – уявляєте, які це великі кошти?! За часів царя Соломона, тоді ще такої інфляції не було, в талантах приблизно було 20 кг. А що таке 100 динаріїв? Два динарії на день отримував воїн, це означає, що 50 днів попрацював військовий і ці гроші заробив. Різноробочий на будівництві отримував 1 динарій, тобто, за 100 днів їх заробляв. А 10 000 талантів у часи Ісуса Христа це більше, ніж золотовалютний запас Великої Британії, чи Саудівської Аравії. Це тони, тони, 300 тон золота.
Ісус говорить притчу: Господар своєму підлеглому рабу позичає 10 000 талантів! Ми собі уявити не можемо, як це так, такі кошти дає! А цей слуга, раб, своєму товаришу дав 100 динаріїв, тобто, два-три місяці зарплати, 40-50 тисяч гривень на наші гроші, і за ці гроші він його у тюрму посилає. А триста тон золота прощаються!
Що це за гроші такі великі за часів царя Соломона, коли найбільше багатство у Ізраїлі було? Це приблизно 666 – пам’ятаєте, число таке було, погане число? 666 талантів цар Соломон щороку збирав податків, все, що країна його заробляла. Це 15 років існування держави, найбагатшої у цей час.
Цар дає рабу такі гроші!
А хто такий раб? Це кожен із нас, який отримує ці 10 000 талантів. Ми їх отримуємо в борг, просто не знаємо.
Сьогодні гарна погода, правда? Тепло. А найнижча температура за Кельвіном ¬– мінус 273 градуси, і нехай ще сьогоднішніх 27 градуси додаємо, – 300 градусів різниці. Скільки треба спалити запасів вугілля, щоб від того мінусу отримати температуру, в якій ми можемо спокійно жити. Скільки коштів, скільки вугілля, скільки газу потрібно для того, щоб довести температуру до 300 градусів? Щоб ми себе почували так комфортно, як зараз. Скільки все це коштує? І скільки ми за це платимо? Хтось платить за це? Ніхто.
А чи розуміємо ми, скільки те, що в надрах, коштує? А скільки коштує повітря?
Можливо, Цар дає своєму рабові не золото, а дає щось інше, те, чим ми зараз користуємось. І це такі великі кошти для людини! Ми не можемо оцінити, що Господь дає нам! Але ми можемо оцінити те, що ми комусь даємо. «О, як я багато дав йому, а він мені не повернув! В тюрму його!»
Як нам важко зрозуміти скільки коштує тепло, вода, про повітря навіть не кажу. Не 300 градусів, а нехай на вулиці буде 10 градусів морозу, а у нас в хаті 20 тепла, нехай не 300, а 30 градусів. Половина людей і за це не платять. І це друзі тих самих рабів, котрі не платять. Невже у Запоріжжі когось в тюрму за це посадили? Нікого. Але коли мораль в людей буде така сама, як у сьогоднішній Євангелії, то і в тюрмі буде сидіти. Можливо, сьогодні садять в тюрму ті, хто керує тими запасами – «Нафтогаз», «Укренерго», змінюється влада, знаходять, що дуже обкрадають державу і людей. Але попробуйте їх посадити, виходить, що не по таланту, а по пів таланта вкрали і можуть суддям заплатити, роздати, і ще їм залишиться, і дітям їх залишиться, і внукам.
Я б хотів, щоб, слухаючи цю Євангелію, ми зрозуміли, які цінності, які таланти ми отримуємо від Бога. А ми навіть не можемо Йому подякувати. Бо коли ми просимо Його про хліб наш насущний, це якраз і є ті таланти, які я назвав, для життя нашого. Бо без тепла, без повітря, без води не буде хліба, не буде як жити, не буде чим дихати і т.д. Ось суть сьогоднішньої Євангелії і ми повинні її сприймати.
На кожну людину Господь більше виділяє, ніж будь-яка країна збирає коштів і тримає в себе десь у сховищі в зливках золота. Але ми цього не розуміємо, бо нам здається, що сонце світить безкоштовно, Бог тут ні до чого. Вітер, все, що є – це все дар. «При чому тут Бог? Я в Бога не вірю, я вірю в себе і це мені допомагає!», – це людина, яка прийшла бути хресним батьком. «А в якого Бога віриш? От в такого! Ну, такого, щось є там! Ну, трошки в того, знаєте, Козероги там і т.д., ну, такого, як мені подобається».
Оце наша віра. А якщо до тої віри немає пізнання, ми перестаємо цінувати і цінуємо те, що ми вкрали. Не наше, а ми вкрали, і присвоїли.
Людина, яка чесно заробляє кошти, коли треба пожертвувати, треба сплатити податки – вона сплачує, треба на благодійність – вона сплачує. Це її, вона їх здобула. А та людина, яка вкрала, вона ні копійки ні податків не заплатить, і нікому нічого не допоможе. Парадокс, правда. Вкрав – ну, поділися! І знаєте, бачиш, коли начальники великих державних підприємств мають можливість вкрасти, всі чиновники, які живуть на мізерну зарплату, але мають можливість вкрасти – вони не діляться, їм здається, що це тільки їхнє.
Ось проблема раба. Того, який хоче отримати від свого Господаря, Бога, багато, але ближньому – дірку від бублика. А якщо ближній винен – у тюрму засадити. Отака наша мораль. А ще ми себе називаємо християнами!
Слава Ісусу Христу.
16.08.2026
Написати листа