Проповідь у неділю 26 після П'ятидесятниці
В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу.
Читаємо притчу про бенкет, про те, як чоловік приготував частування для своїх друзів, для тих, кого він знав. Велике застілля, великий бенкет. І ось усе готово. І свого слугу, свого раба посилає, щоб він скликав тих, хто запрошений, щоб нагадав їм про те, що вони запрошені, що сьогодні щось відбудеться в домі їхнього друга. Але раб приходить до одного, до другого, до третього, і всі вони мають справи, якісь заняття, які, в принципі, можуть почекати. І те поле можна було подивитися наступного дня, і тих волів можна було випробувати наступного дня, і дружина його молода так само б від нього не втекла на наступний день. Але в усіх є якісь справи, щось їх відволікає від цього бенкету.
І тоді господар каже слузі піти і покликати всіх тих, хто є на вулицях міста, тих, кому нема куди йти, тих, кому нема чим зайнятися, тих, у кого немає якихось вельможних друзів, які б їх покликали на частування. І вони приходять.
Звичайно, для людей того часу і тої аудиторії, для якої була ця притча, є певні натяки, які б їх змусили подумати про зміну тих людей, які закликають до спасіння, тих, хто був кликаний перше, кому був даний закон Мойсея, ті, для кого писали пророки. Ті, кому Господь Бог давав Свої заповіді, не виконали тих заповідей і не прийшли на заклик Євангелії, не прийшли до Месії.
І тоді Месія і Його апостоли проповідували для всіх. Для всіх тих нужденних, хто потребує цієї проповіді. Подібну притчу ми з вами читали пару місяців назад, трішки в іншій інтерпретації.
А що ж нам, людям цього віку може вказати ця притча?
Що нам може сказати цей урок, ця мудрість, яка закладена у цій притчі? Те, що ми всі маємо місце у цьому світі, ми всі шукаємо це місце у цьому світі. Ми всі називаємо його домом, Батьківщиною, своїм краєм - там, де нам добре, там, де нас чекають. Ми стараємся його захистити, завоювати його, заслужити, заробити, знайти. Ми хочем мати своє місце на цьому світі. І дуже часто якраз це місце оточене якимось полем, волами, дружиною, дітьми, друзями. Є якісь ще задоволення і багатство, ще якісь речі, якісь цінності, які ми плекаємо, які оточують нас. Але ми забуваємо дуже часто у тому всьому, що нас оточує, що насправді наше місце - на цьому бенкеті! Насправді наше місце з Богом. І ми йдемо до Бога не тому, що ми хочемо знайти ще більше полів, не тому, що нам треба ще більше волів, чи більше щастя з дружиною, чи з друзями, чи на роботі, чи ще якийсь достаток, чи ще виконати якісь наші забаганки, чи щоб наші мрії збулися.
Ми йдемо з Богом тому, що без Бога життя немає. Тому що без Бога наше існування - пітьма. Тому що без Бога - це життя без любові. Це життя без милосердя. Там нема місця для нас. Як би ми не мріяли, як Остап Бендер про Ріо-де-Жанейро, яке десь знаходиться в наших мріях, чи на іншому континенті, чи в Євросоюзі, чи ще десь, як би ми не мріяли про якесь місце з нашого дитинства, де ми виросли, як ми хочемо туди повернутися, де колись було все яскравіше, і фрукти-овочі були смачніші, люди були люб'язніші. А, можливо, хто цікавиться історією і взагалі ще мріє про ті давні часи, коли люди були чесні і не було беззаконня, не було бардаку. Але попри всі ці наші бажання кудись втекти, від цієї реальності, в якій ми живемо, завжди слід пам'ятати, що ми кудись ідемо. І не в якесь конкретне місце з наших мрій - ми йдемо до Господа. Ми йдемо на цей бенкет, ми маємо бути на цьому бенкеті. І ми сьогодні на цьому бенкеті - ми приймаємо Таїнство Євхаристії. Ми причащаємося, ми стаємо Тілом Христовим, ми стаємо єдиними, ми живемо з Богом. В цьому сенс життя людини.
І попри те, що нам служать воли, і нам так само нам потрібні поля, і так само в нас є чоловіки-дружини-діти, і друзі, але ми всі йдемо на цей бенкет. І про це слід пам'ятати. Цьому вчить нас ця притча. Про нашу ціль у цьому світі. Про наше місце в цьому світі. І коли ми до Нього йдемо, у нас не виникає питання, для чого ми живемо, в чому смисл життя, чому, чому, чому і так далі. Ми знаємо чому ми в цьому світі, ми знаємо, для чого ми живемо, ми знаємо, де наша ціль і куди ми йдемо.
І нехай Господь Бог укріпляє нас і благословляє на цьому шляху.
Слава Ісусу Христу.
Написати листа