Проповідь у неділю 4 січня, перед Богоявленням
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Христос Рождається.
Сьогодні ви чули Євангелію про Івана Хрестителя, який хрестив людей. Як ви думаєте, Іван Хреститель хрестив тим самим хрещенням, що й ми похрещені? Він хрестив водою. Вода найменш досліджена, у світі є цілі інститути, які вивчають воду, і те, що у природі відбувається з водою, сьогодні практично мало досліджене. Іван Хреститель використовує воду для омивання і вона стає прообразом омивання. Коли брудно в домі – використовуємо воду, коли посуд брудний – використовуємо воду, коли ми брудні – використовуємо воду, брудний одяг – використовуємо воду. Вода тут символічна, погружав у воду і говорив: «Покайтеся!». Покаяння – це ніби мило. Покайтеся. Змініться. А найкраще покаятися так, щоб більше не забруднитися. Покайтеся: живіть так, щоб були постійно в чистоті. Живіть так, щоб регулярно прибирати в хаті. Живіть так, щоб регулярно мити руки, тіло своє, живіть у нормальній гігієні.
Але коли ми думаємо про духовний стан людей, то повинні розуміти, що те, що Іван казав покаятися – це про наші гріхи. Про ті духовні плями, які ми маємо. Іван Хреститель не міг ще хрестити тим хрещенням, яким ми охрещені, тому що ще не зійшов Дух Святий на апостолів, на тих, хто могли хрестити.
При Вознесінні Христос збирає Своїх учнів і Він їх благословляє: «Ідіть і навчайте всі народи, хрестячи в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!». Ідіть і навчайте всі народи.
Іван хрестив на покаяння, а ми хрещенні також на покаяння від води і від Духа. І - навчаючи.
Є проблема у православній церкві, і не тільки в православній: коли приходять хреститися, хресні батьки приносять маленьку дитину. І як вони готові до хрещення? Ідіть і навчайте! А вони не навчені, бо вони в церкву не ходять, вони не знають Євангелії. Приходить хресний батько чи хресна мати, – вони не те, що «Символа Віри», вони «Отче наш» не знають! Вони перехреститися не можуть, хресне знамено над собою зробити не можуть. А вони хресні батьки! Чи може таке бути?
Приходять вінчатися, приходять на сповідь, на співбесіду – вони нічого не знають, вони ніколи не були в церкві. Вони ніколи не були на сповіді. А чого ж прийшли? Бо їм картинка потрібна, розумієте?! Їм здається – ми щось хочемо перед Богом зробити. Що ви зробите перед Богом?! Такі люди перед Богом хіба як ті маленькі діти можуть щось зробити – в штани наробити….
Це велика проблема. І тому ми повинні дійти до парафії. До членства, що кожна людина, яка приходить в храм, є тут у храмі присутня, є членом громади цієї, членом парафії. Їх усіх знає священник і вони можуть приступати до причастя, до сповіді. Вони можуть хрестити дітей. Але ще інша ситуація, і з початку цього року вже так буде: у храмі можна відспівувати ту людину, яка регулярно ходила на Літургії кожної неділі. А якщо вона не ходила, все життя не була в храмі, то навіщо після смерті нести до церкви.
І про похорон. Навіщо кликати туди священника? Для чого? Для видовища? Похорон – це не видовище. Так само, як розп’яття сприймали як видовище. Це не видовище, ні. Видовище – це Воскресіння. Не смерть є видовищем, а воскресіння. Тільки у язичників, безбожників смерть була видовищем, як у Колізеї. Тільки у грішників сьогодні війна – це є видовище. А в нас, християн, повинно бути інше видовище: коли ми всі разом у храмі, коли ми всі в молитві, коли ми всі разом у Вечері беремо участь – в причасті. Коли ми разом збираємося за трапезою, коли ми разом святкуємо, оце є наше видовище і підтвердження християнства.
Іван Хреститель бачив ці всі гріхи, і йому голову відтяли не просто так: він жертвував своїм життям і виправляв не тільки кожну людину, яка приходила до нього похреститися. Приходили і військові, і звичайні люди, з усіх околиць приходили на Йордан хреститися. І тут Ірод Антипа, син Ірода Великого їде зі своєю свитою і хоче подивитися, що там таке відбувається. На Івана подивитися, – популярність. Пророк знайшовся. А той пророк у верблюжому одязі, весь зарослий, який жив у пустелі, кричить: «Іроде! Покайся! Не годиться тобі жити з дружиною твого брата!»
Як так може бути? Можете собі уявити, що десь там, у Москві патріарх Кирило сказав: «Путін! Покайся!».
Чи можете собі уявити, щоб якийсь митрополит греко-католицький чи православний, керівник церкви у нас сказав: «Зеленський, покайся! Порошенко, покайся! Янукович, покайся!». Ви десь таке чули? Ні, навпаки. «Все, що ви робите – це все добре!».
Тому ці свята – не для того, щоб покропити водою і воду додому забрати. Ми обговорювали стан води. Як ми оцінюємо воду? «Ця вода зберігалася дуже довго, вона освячена, вона благословенна». Якщо ви хочете ту воду, яка буде довго зберігатися, то купуйте собі неживу – дистильовану воду, яка буде герметично закрита. У ній не буде жодної бактерії. А якщо ви хочете освятити воду, щоб вона зберігалася – беріть нормальну чисту воду, не муляку якусь. І якщо там зелене щось з’явиться, значить, вона жива, у ній живі організми якісь є.
Які чистенькі води в горах, коли вони проходять через камінь, пісок, очищаються, їх можна пити. А яка вода в Йордані? Ви її не нап’єтесь – вона така брудна, зелена, з водоростями. Це на картинках, на іконах чиста вода. А вона жива вода, йорданська.
Тому мене дивує, коли людина, не навчена в релігії, робить з води ідеал. Щось надзвичайне! Тримає воду в руках, а ногами Бога топче – інших людей розштовхує. Оце є дуже страшно. І тому треба змінитися, зрозуміти, що ми освячуємо воду і через ту воду ми отримуємо благословення. І ця вода – це не та цінність, якою є Господь.
Вода дуже цінна, коли покійника миють, а потім ще й зберігають її, а хтось ще й комусь її підливає. Це ж дикунство! Бог це все створив і дав людям для науки нашої і споживання. І ми повинні навчитися правильно відноситися до води і розуміти, для чого це освячення води. І в цих молитвах, які ви почуєте напередодні і на Богоявлення, ви почуєте, для чого це освячення, що в цій воді є і для чого вона. Боже благословення в цій воді є, для змивання нашого бруду, духовного бруду. Ця вода згідно з фізіологічних процесів, як і інша вода може обмити шлунок наш.
Але згідно духовності вона повинна обмивати наші гріхи через віру. І через віру наближувати нас до Бога.
Христос Рождається!
4.01.2026
Написати листа