Проповідь у неділю про жінку-самарянку
В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!
Христос Воскрес.
Сьогодні ми читаємо Євангеліє про самарянку, про самарянське місто Сихар. Ми вже говорили, що відносини між іудеями і самарянами були дуже непрості, ворожі і тим ця історія цікавіша, тим, що Спаситель, Христос, який слідував з Іудеї, зупиняється біля цього міста самарянського, вступає у розмову з жінкою іншої традиції, трохи інакшої.
Самаряни також читали П'ятикнижжя, Закон Мойсея, але вони не читали Пророків. Тому і є в них про що поговорити, є спільні теми. Наприклад, ця криниця Якова, тому що самаряни також вшановували великих праведників Старого Заповіту, вони також знали про Якова, Авраама, Мойсея. І ось вони зустрілися біля цієї криниці Якова, яка, за традицією, була на землі, яку Яків передав своєму синові Йосифові. Вони поклонялися не в Єрусалимі, а на горі Гарізім, і, якщо ви зацікавитесь, то знайдете в інтернеті фото, де сучасні самаряни збираються на цій горі для звершення своїх молитов. Ця невеличка громада, невеличка група і далі живе, хоч вона і не чисельна. І має також свою історію, як і іудеї.
І ось ця жінка зустрічає Ісуса Христа біля цієї криниці. І в них розмова починається з такої тривіальної речі, як напитися, води, але закінчується досить глибокими богословськими темами. Потім ця жінка іде у своє місто Сихар, де її знають, де також знають, як і Ісус Христос, що вона була п'ять разів одружена, і зараз живе з чоловіком, який не є її чоловік, що в той час могло дуже засуджуватися. І ось вона звіщає там вість про те, що біля їхнього міста проходить Месія, проходить Спаситель. І вона стає проповідницею, вона несе Слово Боже. Вона постала перед Спасителем, відкрилася Йому, тому що Він зразу знав про її чоловіка, і вона сказала як є. В семітських народів, в арамейській і юдейській мові є такий вираз: "Віддай Славу Богові", - цей вираз означає "скажи правду". Коли кажуть: "Він віддав Славу Богу" - він сказав правду, він засвідчив, сповідався. Так і вона віддала Славу Богу, вона сказала правду. Ісус Христос це підкреслює: "Правду сказала!". Це так само, що у нас відбувається на сповіді. Вона постала перед Ним такою, як вона є. Вона дійсно увірувала в Нього і несла Слово Боже.
Але чим було те свідчення її в той час? Ми з вами говорили буквально кілька тижнів тому, що свідчення жінки в тому суспільстві було незначним, так як і місце її в суспільстві. Так само і місце жінки в самарянському суспільстві не було нічим кращим. І ця жінка, яка приходить у своє місто, її знають, і, можливо, засуджують за якийсь її спосіб життя, - але слухають її! І саме через неї приходить Слово Боже в це місто.
Ісус Христос не зустрічається з головою громади, з якимось авторитетом релігійним чи суспільним цього міста, не з якимось великим торгівцем, який жив у цьому місті, який мав великі отари овець. Він зустрічається з жінкою. Ба більше, з жінкою, яка має таку непросту історію. І що б було, якби ці люди слідували своїм стереотипам, слідували б цьому простому мисленню, оцінюючи людину за тим, ким вона є, не послухали б те, що вона несе, що вона пробує сказати.
Так само і в нашому житті буває часом ситуація, коли щось нам звіщається, щось нам розказують, в чомусь нас пробують переконати, щось ми бачимо, що діється в суспільстві, чи перед нами. Але тільки тому, що це діється якимись людьми, які здаються нам не такими, ми її не пропускаємо у наше життя. Тільки тому, що нам здається, що ми все зрозуміли про цю людину, що ця людина для нас відкрита, судимо її за місцем, яке вона має в суспільстві, чи за її статками, чи за її становищем, чи за якимсь уявленням про цю групу людей. І тільки так ми судимо. Так само і цю самарянку мали судити. Так само і ця самарянка мала сказати: "Хто цей Іудей, який прийшов сюди і мені щось розказує як жити? Хто Він такий?", - тому що самаряни так само ненавиділи іудеїв, це було взаємно. Але вона глянула трішки вище за свій стереотип, вона глянула вище за свої уявлення. І побачила спасіння. І заслужила його.
Так само і ми маємо брати приклад з цієї жінки-самарянки, трохи глибше бачити, трохи вище бачити. Я розумію, що стереотип є так само необхідною річчю в нашому житті, тому що ми не можемо постійно думати і оцінювати кожну ситуацію. Ми накопичуємо досвід життєвий, а потім з цього досвіду ми оцінюємо і людей, і ситуації. Але для цього ми прийшли у цей світ, щоб робити зусилля. Хоч ми і стараємося полегшити наше життя, наповнити його комфортом, зробити легшим, для цього ми вигадуємо багато корисних речей, багато корисних звичок. Але часом це просте мислення, коли ми беремо тип якоїсь поведінки, або тип якоїсь людини і всі її властивості помножуємо і переносимо на інших людей, на всю групу, часом таке мислення, яке нам спрощує життя, може нас завести на манівці, воно може нас скинути в рів, воно може відвести нас від спасіння, яке, можливо, проходить повз наше місто, повз нашу оселю, повз нашу церкву. Тільки тому, що нам трохи не вистачило часу, чи було ліньки зробити над собою зусилля.
І ця жінка уславилася. Хоч з Євангелії ми не знаємо її імені, але вона була однією з перших проповідниць, вона була та, хто несла Слово Боже. Несла іншим народам ще до апостала Павла. Несла іншим людям ще до того, як Ісус Христос послав своїх учнів проповідувати в синагоги. А вона вже зібрала паству! Вона вже привела до Ісуса Христа. Вона уславилась і прославила Бога.
Так і ми маємо пильнувати біля наших криниць, біля наших осель, біля наших міст, коли пройде Месія. І Він проходить. Він дає нам можливість напоїти Його. Він дає нам можливість нагодувати Його. Він дає нам можливість вислухати Його. Втішити Його. Особливо зараз, ми бачимо, як Спаситель йде повз наші міста, Він іде на Захід, повз інші міста, і в нас є можливість прославити Бога, і віддати Славу Божу. Жити по правді. І ми маємо робити це. Маємо стати наслідниками тієї місії, яка була покладена на цю самарянку.
Слава Ісусу Христу.
13.05.2023
Написати листа