Проповідь у неділю шістнадцяту після П'ятидесятниці
В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу.
Читаємо сьогодні уривок з Євангелія від Луки про покликання рибалок, покликання апостола Петра, Симона-Петра, Якова, Іоана. Покликання їх до справи ловіння людей, до служіння апостольського. Ісус Христос з'явився на озері, де рибалки вже закінчили свою роботу, зачистили свій невід, і закликав їх знову вийти на озеро, знову вийти на воду і закинути ще раз невода. Не вірили вони Йому, тому що весь свій день вони витратили, старалися щось зловити і нічого не вийшло. Але попри те, що розум казав, що нічого вони не зловлять, вони все рівно сіли в човен і попливли. І сталося чудо. Вони повірили в це чудо. Вони, можливо, і не думали, що таке можливе, і не надіялися, але чудо сталося. І потім, коли вони побачили це чудо, коли воно їх вразило, Симон-Петро обхопив Його коліна і сказав: "Відійди від мене, Учителю, тому що я грішний чоловік".
Чи це є покаяння? Це є покаяння. Він визнав свої гріхи перед Господом. І потім Ісус Христос йому каже: "Тепер ти будеш ловцем людей". І він лишає все, що в нього є, і слідує за Господом.
Чи не це є коротким описом життя християнина? Таким самим і наше життя є. Ми ходимо в церкву, часом не надіючись на чудо, часом не шукаючи його, просто шукаючи якогось заспокоєння, втіхи. Потім приходить до нас покаяння, і потім вже все те, що залишається поза церквою, вже не має значення. Так би мало бути.
Читаємо Євангеліє про покликання апостолів, і кого кличе Ісус Христос? Кого Він закликає до цієї місії? Якби була перед нами якась ціль, або ціль перед якимсь чоловіком того часу, кого б він покликав? Напевне, когось, хто б міг ефективно діяти в тому суспільстві. Якихось книжників, які знали Закон, які б могли вступати в дискусію. Можливо, якихось придворних Ірода, які мали владу, які впливали на маси. Можливо, якихось людей, які знали латинську мову, знали римські закони і могли б допомогти Йому легко подорожувати, знайомитися з владою. Можливо, якихось заможних людей, не простих рибалок, а тих, хто у цій місцині був одним з найбільш заможних. Але ні. Він приходить до простих рибалок. Простих рибалок, які навряд чи зналися на цих тонкощах Закону Мойсеєвого, які навряд чи зналися на законах Римської імперії, які навряд чи були чудовими ораторами, які мали чудову освіту на той час. Це були прості рибалки, які працювали своїми руками щодня, у важкій праці. І ось покликав тих людей розповсюдити Слово Боже по всьому світу.
Що було у цих рибалок, чого не було у всіх тих людей, кого я перечислив, а, можливо, і не перечислив навіть. Що було у них таке, що робило їх ціннішими для цієї місії? Що є в суті цього покликання? А якраз це покаяння! Те, що Петро впав на землю, обняв коліна Господа і сказав, що він грішний чоловік. Оце є те, що вимагалося. Оце є те, що є фундаментом для віри. Тому що яка різниця, між дурнем і мудрецем? Не те, що мудрець багато начитався і багато знає, багато розуміє. Різниця в тому, що дурень і не здогадується про існування істини і не шукає її. А мудрецю соромно, що він не знає цю істину.
Через смирення і покаяння будується наша віра. Через смирення і покаяння ми робимо крок до Господа. Через смирення і покаяння відбувається це чудо. І чудо відбулося - група рибалок, інших апостолів, також не витончених в освіті, політичних діях, - група рибалок створила Церкву, яка розповсюдилась по всьому світу. Чи не чудо це? Це є чудо! Це є чудо!
Скільки було шкіл філософських в древньому світі, античному? Скільки було мудреців, скільки було вчених мужів! Але чомусь ці рибалки зрушили світ. Ці рибалки, яких послав Син теслі, вони зрушили цей світ. Вони його змінили. І змінили історію цілих континентів. Чи не чудо це?
А що цих рибалок підштовхнуло до цього? Покаяння і смирення. І далі вони робили Церкву, і завдяки цьому Церква жива. А що сталося з тими, хто був не покликаний? І про них так само говориться в Євангелії: приходять і задають запитання Учителю. Прийшли фарисеї-книжники і спробували зловити на слові Ісуса. Прийшли книжники і фарисеї і пробували випробувати Його на Законі Мойсеєвому. Ця гординя не дала їм узріти свого Месію. Та гординя, яка і в нас буває, від наших знань, від нашої ученості, від наших статків часом, від нашого становища в суспільстві, від нашого впливу на інших.
Ця гординя стає між нами і Спасителем.
Між нами і спасінням.
І губить наше покликання.
Губить нашу віру.
І нас губить.
Тому і ми маємо впасти, як цей рибалка, як цей апостол, як цей Симон, який став Петром - каменем, на якому спорудили Церкву. Маєм впасти ниць перед Господом, у смиренні і покаянні, шукаючи цього чуда.
І чудо обов'язково станеться. Можливо, не з неводом, повним всякої риби, але чудо Євангелія, те чудо, яке сотворив цей апостол і інші апостоли. Це чудо, яким ми зараз живемо і завдяки якому ми маємо церкву. Це чудо, яке і нас далі веде вже багато-багато поколінь. Вже дві тисячі років з цих подій і далі веде нас це чудо.
І ми йдемо за ним до спасіння.
Слава Ісусу Христу.
24.09.2023
Написати листа