Проповідь у неділю сьому після П'ятидесятниці
В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу.
Сьогодні ми читаємо про чудо з Євангелії від Матвія, чудо зцілення двох сліпих, які слідували за Ісусом. Слідували за Ним по своє зцілення аж до господи, куди Він ішов. Прийшовши туди, Він запитав про їхню віру і сказав, що хай воздасться вам за вашою вірою. І зцілилися вони. Потім фарисеї, які були свідками цього всього, казали, що Він бісівською силою виганяє бісів.
Що нагадує цей шлях двох сліпих, які слідували за Ісусом? Нагадує наше життя, правда? Нагадує наше життя християн, які так само слідують за Ісусом, Спасителем. Нагадує також пошуки зцілення. Тому що, попри те, що ми не всі є хворі, не всі маємо якісь недуги, але людині завжди чогось мало, завжди чогось не вистачає. Людина завжди відчуває якусь недосконалість, якусь відсутність чогось, що їй потрібно. І коли людина отримує це, у неї з'являються нові потреби. І дуже добре, якщо це духовні потреби. Якщо людина шукає свого місця у цьому світі, якщо має запитання, запитання до себе, запитання до Господа. І шукаючи відповіді, людина слідує за Господом. Знаходить ці відповіді в церкві, в лоні церкви, в цій групці людей, яка також слідує за Господом, цією самою дорогою,в інших подорожніх.
Ми всі становимо цю церкву. І ми ідемо. І ми знаємо, що ми в кінці почуємо - що воздасться нам за нашою вірою. Ми знаємо, що тільки віра дозволить нам спастися. Ми знаємо, що не впаде нам це спасіння просто так з неба. Що спасіння нашої душі вимагає певних зусиль. Воно вимагає певного зрушення. Певної волі, певного рішення. Певних зусиль.
Але якби ці двоє не мали віри. Якби вони просто слідували. Якби вони просто йшли за Ним. Чому вони за Ним йшли, якби не мали віри? Що б їх змушувало йти за Ісусом, якби вони не мали віри? Якби Він сказав: "Дасться вам за вашою вірою", а вони не зцілилися? Чи буває так в нашому житті, коли ми, не присвячуючи себе якійсь справі, не маючи якоїсь цілі, високої цілі в цьому житті, метаємося туди-сюди, пробуючи все підряд?
Чи буває так само і в нашому духовному житті? Чи чули ви таку фразу: "Я вже все перепробувала, і такі молебні, і такі, молебні, і в таку церкву ходила, і в той монастир їздила, а потім ще пішла до бабки-гадалки, а потім ще пішла до якогось шамана, - все перепробувала!". Що це нагадує?
Так само буває і в нашому звичайному житті мирському, коли ми метаємося, не знаємо, де наше місце, не знаємо, де наш шлях, де наше призначення, де наше покликання. А часом, може, і знаємо, де наше місце і наше призначення, але ціна за це дуже висока. Тому що і в цьому Євангелії в кінці говориться, що не всі сприйняли це чудо з чистим серцем, не всі возрадувалися цьому зціленню. А дехто ще й засуджував. Дехто ще знаходив в цьому якесь лукавство, якусь бісівську силу.
Так само і ми, часом буває, що відрікаємося від свого покликання, відрікаємся від цього шляху. І в що перетворюється наше життя? Перетворюється в те, про що казав блаженнійший Августин: "Суєта суєт, і все це суєта". Ми перетворюємося на цю маленьку мурашку, яка метається, копошиться, і життя її таке маленьке. Життя її лишається таким маленьким. Тому що немає цілі.
Для цього ми і є в церкві - для подвигу. Для цього ми і є в церкві - для зусилля над собою. Для цілі. Тоді тільки наше життя наповнюється сенсом, коли є ціль. Більше того, воно наповнюється більшим сенсом, коли ми платимо за цю ціль. Своїм життям, своїм часом, своїми зусиллями. Часом буквально - своїм життям. Так, як це робили мученики, страстотерпці, які присвячували свої життя великій цілі.
Тому і ми кожен раз, коли сповідаємо своє життя, і задаємо питання: для чого я живу, нащо я це робив у своєму житті, скільки було якихось зусиль, скільки було якихось рухів пустих, пам'ятаймо про те, що є заклик до цієї цілі, є цей шлях, є ця господа, де нас чекають, і де є зцілення за нашою вірою. І ми маємо йти. Ми маємо робити крок, ми маємо слідувати, попри те, що, можливо, нам важко це робити, через якісь наші слабкості, як і ці недужі мали слабкості, але вони слідували. Так само і ми, попри наші якісь недоліки, слабкості, маємо робити цей крок вперед, маємо робити зусилля над собою. Маємо йти, слідувати до спасіння, до духовного зцілення, до Царства Небесного.
Слава Ісусу Христу.
23.07.2023
Написати листа