Проповідь у вісімнадцяту неділю після П'ятидесятниці, про зцілення біснуватого
В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Сьогодні читаємо уривок з Євангелії від Луки про те, як Ісус Христос вигнав біса з чоловіка, якого називали «легіон», бо у ньому багато було бісів. І ось Ісус Христос наближається до міста і його зустрічає цей біснуватий. Першим зустрічає він з цього міста, тому що він сам жив за містом, жив на горі, жив в гробах, тому що дуже часто місця, де ховали померлих, ті місця, які ми сьогодні називаємо цвинтарем, були за містом, десь при дорозі. І ось там цей чоловік жив нагий, і люди боялися його, бо пробували його зв’язати ланцюгами, пробували його усмирити і не виходило в них. І ці біси гнали його в пустелю, ці біси гнали його кудись за обрій, не мав він спокою, не міг він бути зі своєю родиною, не міг бути зі своїм містом, не міг бути зі своєю громадою.
Ісус Христос його зцілює, виганяє бісів. Виганяє бісів у свиней і ці свині кидаються з кручі в воду. І коли цей чоловік хоче слідувати за Ісусом разом з усіма учнями, Він каже: «Повертайся в свій дім і розкажи, що з тобою сталося». І цей чоловік, про якого ми знаємо тільки надане йому ім’я Легіон, стає проповідником у цьому місті.
Чи буває так у нашому житті, коли якась сила і нас жене за обрій, жене в пустелю, коли і ми не маємо спокою, коли нас щось турбує, коли ми не можемо знайти якогось місця у цьому світі, спокою, умиротворення, гармонії із цим світом. Найчастіше таке буває, коли щось у нас вдома відбувається таке, що нас дуже засмучує. Найчастіше таке буває, коли у цьому маленькому місті на цій планеті, яке ми називаємо домом, немає гармонії, немає спокою, коли ми не можемо туди повернутися в силу якихось причин.
Можливо, нас там ніхто не чекає. Можливо, нас там чекає розчарування, чи образа, чи нерозуміння, чи просто якісь неприємні переживання. І ми так само йдемо кудись за обрій. І нас так само жене цей смуток за обрій, в пустелю. І ми не маємо спокою.
І буває так, що далеко від свого дому, ми тільки в просторі далеко, але думками не далеко і від цього дому, і від своїх близьких, з якими у нас є непорозуміння, ми так само стаємо якоюсь мірою біснуватими. Ми так само шукаємо втішення в якихось простих задоволеннях. Ми стараємось відволікти себе якимись веселими компаніями, які, як правило, ні до чого доброго не доводять. Ми живемо за принципом «я так хочу», «мені так подобається». І потім вже суспільство і наші близькі пробують створити ці пута, щоб нас стримати від тої прірви. Але і ми їх розриваємо, і ці авторитети ми розриваємо, і заповіді, і принципи, і все, що нас стримує у цих перегонах за задоволеннями, у цій гонитві в пустелю, в невідомість.
І де наше спасіння? Де той фінал нашої подорожі?
Як казав один поет, де б людина не йшла, куди б людина не мандрувала, вона завжди повертається додому. Ціль будь-якої нашої подорожі є дім. І ця людина знаходить цей дім. Знаходить тому, що вона знайшла спасіння, тому, що вона зустріла Спасителя Ісуса Христа. І Він вигнав з неї бісів і вона повертається додому. Він посилає її додому. Подорож цього Легіона закінчена. Дійсно закінчена, не перервана десь у водах озера, чи в пустелі, чи в гробах. А вона закінчена і довершена. І він став проповідником Господнім.
Так само і ми шукаємо спасіння. Так само і ми шукаємо той шлях, який би нас привів додому. Так само і ми маємо розуміти наше призначення у цьому світі.
Ісус Христос на цих свинях показує, де би могла закінчитись його дорога. Ці свині закінчують ту подорож, яку він собі намітив, подорож біснуватого, у воді. Ісус Христос вибрав для нього інший шлях. Так само і ми маємо пам’ятати, що й ми можемо закінчити десь у воді, як ці свині, потонувши у цій прірві, потонувши в гріхах, потонувши в задоволеннях. Часто ми і не задумуємося над цим. Часто наш світ, наше суспільство нас ще й підштовхує до цього, до того, щоб ми більше купували, більше шукали, більше обирали, але менше задумувалися, менше думали, менше співчували, менше любили, менше робили всього того, що робить нас людиною, а не свинею. Менше всього того, що нас наближає до Господа.
Пам’ятаймо про цих свиней. Пам’ятаймо про Легіон. Пам’ятаймо про шлях, який має два фінали – чи в озері, чи вдома. І ми приходимо кожної неділі до цього дому, дому Господнього, і ми так само стараємося обрати той правильний шлях. І часом буває нелегко. І часом буває, що ці пута, які ми не можемо розірвати, але вони не дають нам прийти до церкви. Ці пута цього світу, ці пута легкого життя.
Але ні одна легка дорога не веде до щастя. Ні одна легка дорога не веде до спасіння. Ні одне легке рішення, яке б воно не було заманливе і обіцяне кимось, не дасть нам тої гармонії, того миру, того спасіння, на яке ми так уповаємо.
Слава Ісусу Христу.
27.10.2024
Написати листа