Проповідь в одинадцяту неділю після П'ятидесятниці
В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
Сьогодні ви уважно слухали Євангелію про десять тисяч талантів і про сто динаріїв. І розумієте, яка це велика різниця, що таке десять тисяч талантів і що таке сто динаріїв. Сто динаріїв людина в винограднику, або збираючи оливки, могла заробити за сто днів. Тому що робітнику платили один динар.
А що таке десять тисяч талантів? Щоб заробити один талант, треба було 20 років працювати одній людині кожного дня. Це багато було. Але Господь називає суму десять тисяч талантів. Це прообразно, тому що міг назвати набагато більше.
А знаєте чому? Тому що римськими цифрами більше десяти тисяч не можна написати. І це називається вже легіон. Все. Найбільше число.
Сьогодні в нас є найбільше число, перевернута вісімка – це безмежність. Люди колись не могли зрозуміти, що щось є безмежне. Вони не могли зрозуміти і уявити собі, як це безмежнеі простори можуть бути. Для них це обов'язково повинно було бути небо, і сонце. Так само, як якийсь щит чи платформа, яка плаває на воді, так вони собі і землю уявляли. Така в людей уява. І відносно тої уяви Христос тим людям і розказує за тих десять тисяч талантів. Тому що треба було 200 тисяч років, напевне, прожити тій людині, щоб вона заробила.
Але Євангелія не про грош. Євангелія про те, щоб ми прощали один одному.
Бо якщо ми не зможемо свого ближнього прощати, то Господь не простить і нам. Але тут є ще одна загроза: для того, щоб простити ближнього, треба того ближнього підвести до покаяння, щоб він усвідомив, що він щось не так зробив.
Я хочу сказати, що сьогодні є багато людей, які не вміють правильно управляти грошима. І дуже багато боргів є, банки мають справу з такими людьми. Стараються їм конфіскувати квартири, машини, якісь речі, щоб хоч щось повернути, бо вони нічого не можуть віддати. Так легко позичати гроші і так важко їх віддавати.
Але є набагато більші цінності, і ці цінності – те, що не вимірюється в грошах. Знаєте, скільки життя людини коштує? Кажуть, що держава за загиблого воїна п’ятнадцять мільйонів віддає. А хіба це вимір їхнього життя? В одного це життя цінується, і воно не п’ятнадцять мільйонів, а може п’ятнадцять мільярдів для сім'ї вартує це життя. А для іншої людини, можливо, це не вартує, бо, можливо, вона і так хотіла життя самогубством закінчити, не оцінює те життя, що Господь їй дає.
І так само люди, які йдуть в політику. Коли вони ідуть в політику, то вони дуже марно тратять гроші. Тратять життя. Розбазарюють добробут. І все це тільки для того, щоб на якийсь певний термін ще залишитися, або більше ще збагатитися.
А як ви думаєте – Бог не бачить цього?
Людина вчинила злочин. І до неї приходить слідчий. А той слідчий каже: «Ви знаєте, я ваш злочин зафіксував. Я його не можу закрити». І цьому слідчому дають тисячу доларів, ну, нехай буде один талант. Він каже: «Добре, все, що від мене залежить, я зробив. Але про це ще прокурор знає». І приходять до прокурора і дають йому дві тисячі. А прокурор каже: «Я вже все підготував і віддав до суду. Я на суді не буду проти вас нічого мати. Бог свідок, все таки, Бог є, Бог свідок, я нічого не маю, це вже суддя!» Приходять до судді і судді дають ще п’ять тисяч доларів. Яка радість! Все закінчилося благополучно. Ця людина думає: «Я не в тюрмі. Я можу далі так продовжувати. Тепер я вже знаю, до кого звертатись».
Але ми під Богом ходимо всі. Бо так і слідчий говорив, що він під Богом знаходиться. І прокурор казав, що він під Богом знаходиться. Суддя говорить, що Бог – суддя. Настільки всі віруючі! Що з радості ця людина думає: «Так, тут і за Бога треба не забувати». І вона приходить в храм і за одну гривню свічку ставить. « Дякую тобі, Боже».
Але Бог не хоче тої свічки. Бог хоче, щоби ми навернулися. Бог не хоче, щоб ми йому приносили крадене. Бог не хоче, щоб ми йому приносили щось вже сфальшоване. Бог хоче, щоб ми світлий розум і щире серце Йому віддавали.
І зараз такі модні благодійні фонди. І є люди, які благодійними фондами займаються, а з своєї зарплати допомагають хворим дітям, чи ще на інші потреби донатять. А навіть якщо створюють щось, то так важкі іде їм. Вони не можуть розкрутити ці благодійні фонди. А знаєте, чому не можуть? Тому що дружина президента має благодійний фонд. І кожен бізнесмен, який би міг пожертвувати у цей благодійний фонд, він не може пожертвувати. Бо треба туди пожертвувати! Вони може дадуть там якусь крихту від совісті. І тій дитині, якій потрібно на операцію за кордоном десять тисяч доларів, якщо це складна хвороба, то вони дадуть може максимум 100 доларів. Але 100 тисяч доларів вони дадуть дружині президента. А якщо це буде партія на вибори, то ще мільйони дадуть на вибори. Хоч вона програє, але нам треба засвітитися, що ми оце підтримуємо. Вони програли, і гроші наші пропали. Нам трошки боляче, але ми шукаємо іншу, щоб профінансувати, бо ми такі добродії.
Це про нас. Це про сьогоднішню Євангелію.
Якщо ви працювали колись на підприємстві, то бачили колись на підприємстві День народження прибиральниці, слюсаря? Бачили коли-небудь? Або начальника якогось державного бюро? Можна прийти, а там такий портрет, і квіти, не вистачає ще такої чорної стрічки. І вітають, а в кабінеті столи вже накриті, з восьмої години, коли робочий день починається. І приходять, і подарунки, і кожен старається все більше і більше. Я в Києві один раз бачив такий День народження. Не пральні машини несли, ні. Не телевізори. Несуть квіти і коробочку, а там злиток золота – я ж не можу бути гіршим за інших!
І собі можете уявити, коли там у слюсаря чи прибиральниці день-народження. Отак. Одні отримують пожиттєво за сто динаріїв, а другі прощення отримують за десять тисяч, ні, три тисячі шістсот динаріїв помножити на десять тисяч, отаку суму уявіть. Це прощається, а це не прощається – оцей гріх і закладений в людині. Цей гріх треба викорінювати з людини. Бо ця система, в першу чергу, нищить не таких людей,
ця система нищить тих людей, які займаються чесним і порядним бізнесом. Я працюю і повинен отримувати хорошу зарплату, але ця система - вона все нищить. І тому найголовніше, щоб кожна людина знала, що і по чому, і це повинна розуміти. А не так - моя хата скраю, і я нічого не знаю.
За все це треба відповідати. Бо ми бачимо одних, які мають мільярди, а других бачимо, які не можуть вижити на пенсії.
Але і одних, і других ми деколи побачимо в храмі.Той, що отримує найменшу пенсію, купляє свічку, щоби Бог його побачив. А той, хто тратить державні мільярди, і має ці мільярди, і накопичує ці мільярди, він теж купляє одну свічку. Знаєте, для чого? Щоби хто його побачив? Телекамера.
Слава Ісусу Христу.
24.08.2025
Написати листа