Щоб надлишок не став могилою для нашої душі
В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Амінь!
Сьогодні ми читаємо одну з притч, яка в екзегетиці, дослідженні Нового Заповіту, найменше розглядалася і обговорювалася. Тому що, на перший погляд здається, ніби все ясно: про те, що не треба зациклюватися на матеріальних благах, про те, що матеріальні блага є тимчасовими в нашому житті і треба збирати скарби на небі. Не тільки в християнстві, але й в інших культурах, віросповіданнях стверджується подібна теза про те, що матеріальне – це суєта, матеріальне – це просто попіл. Але чому так? В чому проблема?
Цей чоловік мав урожай, зібрав його в свої житниці. Нові збудовані, старі зруйновані для того, щоб зібрати цей урожай. Так само і ми в нашому житті збираємо і накопичуємо ресурси, створюємо виробництва, ці виробництва виростають, з’являються нові ринки, старі фабрики руйнуються, будуються більші фабрики. Старі житниці руйнуються, цистерни, сховища для ресурсів будуються.
І ось ми вже накопичуємо не тільки зерно, не тільки метали – накопичуємо вуглець у формі вугілля, нафти. Те, що колись було живе, перетворилося на цю органічну сполуку, знаходиться десь в глибині надр нашої планети, ми і це нашими технологіями дістаємо і накопичуємо. І ось маємо величезні поклади цього, наші сховища, щоб опалювати наші оселі, щоб працювали електростанції, щоб все це рухалося. Щоб далі будувалися нові житниці, більші. Щоб далі будувалися нові можливості для нас, нові технології.
Але з усіма цими житницями – чи змінилося за всі ці роки щось у нашому житті? Чи зникли сиротинці з нашого життя? Чи зникли тюрми? Чи вони спорожніли? Якщо і зникають, то тільки через те, що держава не має фінансування на них. Чи припинилися війни? Чи зникли голодні діти в різних кінцях світу? При тому, що в інших кінцях світу є величезні житниці.
В чому проблема цього багатія? Який хотів зібрати, здавалося б, своє – він не вкрав, не завоював, не відібрав, не видурив. Це зібране з його поля. І це такий врожайний рік був. Удача! Тоді, в той час, в Юдеї була традиція: коли женці, ті, хто працював на полі, збирали зерно чи інший плід з поля, збирали його на якусь тачку, чи на віслюка, чи на іншу тварину, на якій вони везли додому урожай, все, що падало з їхнього урожаю на землю, вони ніколи не підбирали. Цей надлишок, який не поміщався у їхню тачку, лишався на землі, і цей надлишок збирали вдови, сироти, всі ті, хто не мав поля, всі ті, хто не мав такого урожаю. І в цій притчі все, що вродило і не поміщалося в його житниці – це було надлишком. Тим надлишком, яким би він мав поділитися з тим ближнім. Тому що до цього тих житниць йому вистачало для життя. І він був багатий чоловік. І все те, що він мав до цього, забезпечило йому життя.
Так само і ми маємо жити наше життя, що ці блага, які ми маємо, та гора, та житниця, яку ми маємо в своєму житті – вона велика, чи маленька, - але це нам дається для отримання спасіння від Господа. І часом цим надлишком треба поділитися. Часом цей надлишок не є можливістю зробити нам спокійне життя, на яке надіявся цей багач, а цей надлишок є можливістю отримати життя вічне, коли ми ним поділимося.
І не найгірше, коли ми розстанемося з цим надлишком, поділившись з кимось, і навіть не найгірше, коли ми його втратимо через якісь обставини. А найгірше, коли цей надлишок, дійсно надлишок, залишиться з нами. І почне рости. І цього надлишку буде більше, ніж нам треба, в стократ разів. Тоді ця житниця перетвориться на могилу для нашої душі.
Так само як древні царі збирали всякий мотлох у своїх курганах, пірамідах, гробницях, які надіялися забрати з собою в інше життя, так само і цей надлишок навколо нас стане могилою для нашої мумії, яка вже не буде мати нічого святого і не буде мати правди над собою.
І не треба думати, що говориться про дуже багатих людей. Цей надлишок може бути в мільйонах доларів, а може бути в кількох тисячах гривень – все як ми до цього ставимося.
Ми прийшли у цей світ на одну мить, але підемо навічно. І все те, що ми маємо в цьому житті, дано нам для спасіння. Недарма в деяких молитвах і деяких ектеніях, які служаться на требах чи Таїнствах, говориться: дай, Боже, нам все, чого ми потребуємо для спасіння! І ці блага, які нам даються, це те, чого ми потребуємо для спасіння.
А те, що понад міру – це теж має послужити нам для спасіння. А не для розбещення нашої душі, розбещення нашого життя і всього навколо.
Слава Ісусу Христу.
05.12.2021
Написати листа