Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Щоб віра наша не була нікудишньою 

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

Не знаю, чи є якась сім’я, яка б не мала у своєму домі фотографій, ікон, картин. Люди усі різні, і на портретах усі різні. І навіть ікони з образом одного святого бувають різні. Багато чого зберігається в альбомах. Але нинішній технічний прогрес забезпечив кожному смартфон, комп’ютер, у яких велика пам’ять, і стільки вони зберігають фотографій, стільки усякої інформації. Все, що є у світі, відображено у тій інформації. Все те, що, як нам здається, Бог створив. І людей багато, а кожна людина – це є образ і подоба Божа. Та є і фотографії, які є непристойними для того, щоб на них дивитися. І навіть є такі картини природи, або подій, на які також непристойно дивитися. І ми можемо говорити, що це – не для людей. Це людям, нормальним людям, а особливо дітям, нічого доброго не дасть. Тобто, ми бачимо, що у світі існує добро і зло.

І якщо ми говоримо про добро, то ми розуміємо, звідки це добро. Якщо ми християни, віруючі люди, то ми розуміємо, що все це добро від Бога. А якщо існує зло – це відсутність добра, - то, напевно, є якісь інші сили.

Ви знаєте, я думав, що існує тільки Бог. Але порозмовляв тут, у Запоріжжі, з однією людиною, яка мені доказувала, що Бог не існує: «Бога немає, це все від природи». Але коли ми почали говорити про зло, він говорить, що диявол це зло: «Бо це все диявол робить, це він все погане робить». Ось бачите, яка є біснуватість у суспільстві. Я не знаю, чому так. Це немолода людина, це вже людина передпенсійного віку. Але вона була навчена ще у школі, що Бога немає. А на заміну Бога їй нічого не дали. І вона хоче собі іншого бога. А іншим тільки диявол може бути. Тому вона у нього вірить. Це є велика проблема. Це якесь помішання у людині.

У сьогоднішній Євангелії ми чуємо, як чоловік, батько, дитина якого втрачає розум, кидається у вогонь і у воду, приводить свого сина до апостолів, а апостоли не можуть з нього цього духа вигнати. І він тоді звертається до Ісуса і говорить: «Я ж приводив, але твої учні не змогли нічого допомогти». І Ісус говорить: «О, роде невірний і розпусний. Скільки Я буду з вами?! Скільки Я вас буду терпіти?!» До кого Він це сказав? До апостолів? Ні, не до апостолів. Він звернувся до всього народу. Він назвав весь народ юдейським таким поганим народом: скільки Я вас буду терпіти? А до учнів сказав, що цей рід виганяється тільки постом і молитвою.

Ви знаєте, що сьогодні теж багато людей моляться, і багато людей постять. Якщо починають молитися, то беруть молитовник, і так читають вдома, а деколи приходять у церкву і так читають молитви, що навіть оглядаються – чи дивиться на них хтось, чи ні. А коли читають, то не розуміють, що вони читають, бо думки їх зовсім далеко. А коли постять, то як їм важливо, щоб чого там не попало у їх їжу, щоб усе настільки було пісним. І хваляться один перед одним: «Ти постиш? Пощу. А ти чим постиш? Я їм червону ікру. Та ні, я чорну». Отак постяться. А що для них цей піст дає?  Знаєте, важко сказати, чи такий піст і така молитва можуть зцілити.

А що таке молитва? Це є розмова людини з Богом. Це коли творіння розмовляє із Творцем. Це як дитя мале розмовляє зі своїми батьками – це є молитва. І ми повинні так цю молитву творити, щоб вона на це подібна була. Коли ви були малими дітьми, ви ж знали, що просити у своїх батьків і про що з ними розмовляти? Правда? «Мамо, купи морозива, - кажуть діти. – Господи, купи морозива». А знаєте, Господь не купує морозива, бо каже – горло буде боліти. Насправді Господь через сили природи, через фізичну силу людей, через розум людей усе творить, бо це все – Його творіння і Йому підвладне. І ми повинні молитися.

Але ті люди, які втрачають віру і ті люди, які не вміють постити, які не розуміють, що піст для того, щоб ми могли творити жертву, а без жертви немає любові, а без жертви немає Бога, то ці люди не розуміють, що це має велике значення і велику вартість, яка приходить до нас. І якщо людина живе без посту і без молитви, якщо її наповнює інформація не з тих ікон, перед якими можна молитися, і не ті картини, які виховують, то вона буде сприймати тільки одне – збочення природи, людини і таке інше. Така людина стає біснуватою. А якщо ця людина ще додає алкоголь, наркотики і усякий непотріб, всяку шкоду для людей – така людина є страшна. І коли таких людей багато, котрі відходять від молитви і від посту, то тоді таким людям шкода грошей на школу, на культуру, на духовність. Шкода грошей, щоб книжку купити. «Книжка сто гривень коштує. Як я її можу купити? Це ж сто гривень. А тут іде Новий Рік, а тут – день народження, я краще можу пляшку шампанського купити», - оце є біснуватість. І вона покриває усе суспільство. І у цьому суспільстві народжуються такі біснуваті, які заважають нормальним  людям жити. Їх неможливо позбавитися. Тому що суспільство не придумало ніяких законів для того, щоб їх позбавитися. Біснуваті ходять всюди. Вони всюди нам заважають жити, тому що обгаджують все. Деколи вони навіть заважають молитися в храмі, бо вони приходять у храм і витворяють хтозна-що. І навіть державна влада не пристосована до цього, бо не знає абсолютно, що з ними робити.

А чому так? Тому, що їм здається, що є тільки вони, а Бога немає. Вони знають, що є біси, і їм треба, щоб їх позбавляли від них. Але вони не розуміють, що кожен із нас у своїй домівці через молитву і через піст може позбавлятися від бісів. І тому на одну пляшку менше горілки, на одну книжку більше для дітей. На одну дурницю купується менше для родини, і щось пізнавальне, навіть якусь пізнавальну картину вішаємо на стіну. Я вже не говорю про ікони. І так людину можна змінювати.

З кожної сім’ї виходить лікар, вчитель, прокурор, суддя, прибиральник. І те, що я говорю, що коли ми відмовляємося від пляшки, а купуємо книжку – це є піст. Але коли ми ті гроші жалкуємо на книжку і не купляємо спиртного, а десь там у скриньці тримаємо – це теж не піст. І якщо ми так постимо, що усе в банки ховаємо і тримаємо до якогось страшного дня, а в той час багато людей гине з голоду, - то це теж не піст. А якщо немає такого посту, то яка може бути молитва?

Цих біснуватих народжується все більше і більше. І вони є всюди. І вони не тільки є там, на вулицях. Вони є і в управлінні Церкви, вони входять в Церкву. Вони ходять у церкву, і на Службах бувають, але вони не розуміють, про що говориться. Вони слухають Євангелію і її не розуміють, вони і сьогоднішню Євангелію не розуміють. Знаєте, що вони розуміють? Який Патріархат. О, який Патріархат – вони вже все зрозуміли, і отут вони вже все знають. Це теж є біснуватість. Це теж є біснуватість, біснуваті самі структури, конфесійні структури. Це теж є біснуватість.

А ця біснуватість робить такі протистояння, що вони набагато страшніші, ніж біснуваті люди, яких збирають на вулиці. Вони страшніші. Тому що вони стоять і очолюють це все. І через них всі спокушаються. І багато людей, багато молоді, багато дітей пропадають через це. І ми сьогодні говоримо, який цей рід. Розбещений. І це говорять навіть ті керівники церков. Але хто розбестив цей рід? Та якраз це те, що віра їх є нікудишня. Це те, що вони бачать себе в церкві, а не бачать Бога в собі.

І сьогоднішня Євангелія читається для того, щоб просвітити наш розум. Щоб навчити нас молитися, і навчити нас постити.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.  

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа