Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Шлях до Господа з маленьких кроків покаяння і змін

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

Сьогодні ми читаємо Євангельське зачало про заможного юнака, який хотів знайти життя вічне, який прийшов до Спасителя з питанням, як же знайти це життя вічне. І Спаситель наш Ісус Христос каже цьому юнаку: «Роздай майно своє, продай його, те, що лишиться, роздай убогим і йди за Мною». Які економічно, соціально важливі теми лежать на поверхні цієї історії. Ця реакція Спасителя є майже як заклик до колективізації – роздай все і йди.

Кожен з нас щось має в житті. Має якісь особисті речі, має якісь статки, має якесь майно, те, що нам дісталося у спадок, те, що ми передамо у спадок, те, що ми даруємо нашим ближнім, те, що ми приймаємо в дар від наших близьких. Все це нас оточує, створює навколо нас затишок, спокій, що потрібно для цього життя в забезпеченості, стабільності. І звичайно, у кожного з нас є своє уявлення про те, скільки нам ще треба. Хтось вважає, що ще багато-багато треба здобути, заробити, щоб мати стільки, скільки достатньо. А хтось вважає, що у нього майже все вже є, йому ще трошки-трошки – та й все, більше не треба. І з цих думок випливають наші бажання.

Чого ми бажаємо у нашому житті? Той, у кого немає здоров’я, звичайно, бажає здоров’я. Той, чиї ближні хворіють, також бажає здоров’я для них. Але інші зміни, яких ми бажаємо, як правило, обмежуються досить простими речами. Щоб зарплата трошки була більша, пенсія, стипендія були вищі, щоб ціни були нижчі, робочий день був трошки коротший, обов’язки були трошки менші, а можливостей більше. Але всі ці зміни, яких ми прагнемо – чи дійсно вони змінюють наше життя? Чи дійсно вони творять якесь перетворення? Коли нам підвищують зарплату, ми тішимося нею пару місяців, а потім вже постає нове бажання – а ще б трошки підвищили. Коли у нас з’являється якась можливість, ми нею тішимося, її використовуємо, а потім думаємо – а у нашого ближнього, або сусіда там ще є такі можливості, от мені б таку саму. І знову ми далі у тій гонитві. І знову ми далі збагачуємо наше середовище, цей кокон, у якому ми живемо.

І цей юнак, який прийшов до Спасителя, і питається, як заслужити життя вічне, так само прийшов зі своїм уявленням  вічного життя. Уявлення, в якому він мав увійти у це вічне життя зі всім своїм багатством. Це було гарне життя, заможне, у якому йому було легко виконувати заповіді, бути милосердним, тому що легко бути милосердним, коли ти сам ситий, набагато важче бути милосердним, коли ти сам голодуєш і твоя родина. І ось він хотів, щоб все це його життя стало вічним.

І що каже йому Господь? Лиши це все і йди за Мною. Будь зі мною. Стань моїм учнем. Так само, як ці апостоли стали.  Так само, як апостоли лишили свої човни, свої сіті, свої родини, усе полишили і пішли за Ним, щоб бути разом з Господом. Це інше спасіння, інше життя вічне. Життя вічне у єднанні з Господом. І тому так завершується це Євангельське зачало словами, що у людей це неможливо, а в Господа – можливо. В Бога все можливо. Життя вічне з Богом можливо.

Тому ми і йдемо до Господа. Тому і надбання цього вічного життя –є шлях до Господа. Не бажання, щоб усе те, що ми мали, ще примножувалося і ставало кращим. Але зробити вседля того , щоб знайти шлях єднання з Господом.

І, відкинувши ці всі матеріальні конвекти, у якому розкривається ця істина Євангельська, давайте задумаємося як ми себе ведемо, не в плані грошей, а в плані нашого відношення до спасіння. Чи не буває так, коли ми приходимо у церкву, і кажемо у своєму серці: ну, може я когось образив, але ж то я не дуже грішу, я ж виконую заповіді, стараюсь бути гарним, ну, може я не зробив чогось великого для благодійності, але я стараюсь. Я стараюсь. І ми йдемо у церкву, ставимо свічку, дякуємо за щось, молимось, просимо щось, виходимо з церкви – і нічого не міняється. Ми приходимо у той самий затишок для себе, який ми собі створили, так само, як цей юнак відійшов зі своїм багатством і своїм життям – і сумний. Просто ми свого смутку не відчуваємо, не усвідомлюємо.

А наше життя має перетворитися на цей шлях до Господа. Ми маємо слідувати за Ним. Ми маємо прагнути Його присутності у нашому житті. Це те, що запропонував Спаситель цьому юнаку: полиш все і йди за Мною, будь моїм учнем, будь зі мною. Він так само закликає нас із сторінок Євангелія – полиште все і йдіть за Мною. Полиште цей комфорт. Полиште цей затишок.

Все життя християнина – це є шлях. Шлях з маленьких кроків. Кроків покаяння, кроків змін. Шлях, який веде до преображення людського життя.

Амінь.

Слава Ісусу Христу.  

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа