Шоста неділя Великого посту. 25.04.2021
Сьогодні ми святкуємо Вхід Господній в Єрусалим. Вхід, коли Він, сидячи на ослі, в оточенні своїх учнів, увійшов в святе місто Єрусалим. І люди, взявши пальмове віття, а на той час це була ознака урочистості, зустрічі когось великого, вельможного, шанованого, взяли це пальмове віття і зустрічали Його. І сьогодні ми, символізуючи це пальмове віття, беремо гілки верби і освячуємо їх. Коли ми читаємо цей уривок Євангельський, там говориться, що багато людей прийшли зустріти Його, багато людей увірували, багато людей увірували в те чудо, яке сотворив Ісус з воскресінням Лазаря.
Але потім, коли ми читаємо про Його розп’яття, про Голгофу, про хрест – вже немає багато людей, вже немає цього натовпу. І тільки мати Ісуса і Його улюблений учень, солдати і ще багато тих, хто кричав «Розпни, розпни!». І навіть той учень – апостол Петро, - який слідував за Ним, тричі відрікся від Нього, а учні його кудись поховалися.
Чому так сталося? Хіба люди не увірували в те чудо, яке Він сотворив? Чудо, яке їх зібрало. Чудо воскресіння. То як же так вони розвернулися? Зустрівши біля входу в Єрусалим, потім вони загубилися в цьому великому місті.
Куди йшов Ісус? Напевно, населення того часу Єрусалиму, Іудеї, очікувало, що Він піде до первосвященників в храм. І вижене первосвященників з храму, тому що багато корупції було в храмі. А, можливо, ще хтось думав, що Він піде у фортецю Марка Антонія, де знаходився гарнізон римський, і зруйнує цей гарнізон, і вижене римлян з Єрусалиму. А, можливо, ще хтось надіявся, що Він піде у палац Ірода, який знаходився також в Єрусалимі, і вижене Ірода Антипу, сина того Ірода Великого, який був тираном для народу Іудеї. У всіх цих трьох місцях Він був. Але не як завойовник, руйнівник, каратель. А як бранець, над яким вершили суд.
Один філософ сказав, що куди б не йшла людина, де б вона не мандрувала, вона завжди йде додому. Це можна перефразувати для християн – куди б християни не йшли, що б не робили, наш шлях завжди веде до Христа. І, можливо, всі ці люди, які зустрічали з пальмовим віттям і кричали «осанна!», якби вони прямували до хреста разом з Ісусом, вони б з Ним так зустрілися.
Є ще один текст в християнській традиції, апокрифічний, де описується інша сцена. Там описується проповідь апостола Петра в Римі і гоніння на християн. І ось учні кажуть апостолу Петру, що йому треба тікати з Риму, тому що він буде страчений, буде також розіп’ятий. І ось апостол Петро виходить з Риму, і йде Аппієвою дорогою і вже бачить десь на горизонті місто, і ось йому назустріч з’являється подорожній. І апостол Петро питається: «Куди ти йдеш? Quo Vadis? Камо грядеши?» Та фраза, яка стала афоризмом у християнській церкві. І Ісус Христос йому відповідає: «Я йду в Рим, щоб бути знову розп’ятим». І апостол Петро розкаявся в своєму серці, повернувся в Рим, був схоплений і знайшов свій хрест.
Так само і ми маємо знайти свій хрест. Навряд чи хтось із присутніх буде розп’ятий колись і закінчить своє життя на хресті. Але цей шлях до хреста – самопожертви, жертви, - він може з’явитися у нашому житті. І наше життя може стати самопожертвою для наших близьких, для Господа, для Його Слави.
З часом цей натовп, ця кількість людей, які кричать «осанна!» зменшується. І релігієзнавці, філософи роздумують над питанням, чому церкви пустіють, чому людей в них стає все менше і менше. Чому оцей натовп, який кричить «осанна!», не може зібратися біля хреста? Тому, що з нашого життя зникла самопожертва. І та любов, яка є зараз в нашому суспільстві, вона далеко не завжди є любов’ю жертовною. Дуже часто це любов емоційна. Любов запалу, пристрасті. Дуже часто забуваємо, що любов проявляється саме тоді, коли ми жертвуємо собою задля когось, коли ми віддаємо своє життя задля когось, коли ми віддаємо своє здоров’я заради когось, свій час, свій талант, свої здібності.
Тому сьогодні ми вирушаємо в цю путь за Ісусом Христом на Його хрест, щоб знайти собі місце біля Нього. Так само, як знайшли ці два розбійники. Місце покаяння – так само, як один з розбійників покаявся і знайшов своє місце в Царстві Небесному. І місце самопожертви.
Слава Ісусу Христу.
Написати листа