Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Сьогодні вшановують святу рівноапостольну княгиню Ольгу

24 липня Православна Церква відзначає пам'ять святої рівноапостольної Ольги, великої княгині Київської, у святому хрещенні Єлени (969).

Свята Ольга – це перша християнка на великокняжому престолі Києва, її хрещення створило  передумови християнізації нашої держави. Прийнявши християнську віру, вона піднесла авторитет і своєї особи, і своєї країни в очах Візантії та християнських володарів Західної Європи. Хрещення Ольги, яке залишилося її приватною справою, дало підстави сучасникам її внука - св. Володимира Великого, хрестителя Русі, говорити, що вона була «наймудрішою серед людей».

Імовірно, Ольга народилася 890 року в селі Либуті поблизу Пскова. Її ім’я – не слов’янське, як це може сприйматися тепер, а варязьке: Гельґа, що по-давньоскандинавськи означає «свята». Це був час, коли варяги (тепер це шведи, норвежці, данці й ісландці), проникаючи на наші землі як воїни та купці, швидко переймали у наших предків і мову, і культуру та, ставши панівною верствою, спричинилися до дальшої розбудови давньоруської держави.

Святитель Димитрій Ростовський (Туптало) у «Житіях святих» розповідає, як вона стала княгинею: князь Ігор побачив на ловах гарну дівчину й хотів її звабити, проте вона повелася достойно, і він побажав поєднатися з Ольгою законним шлюбом. Так 903 року Ольга стала великою княгинею. На історичну ж арену вона вийшла в 945-му, після загибелі свого чоловіка князя Ігоря. За тодішнім правом спадкування державної влади його наступником мав стати син Святослав. Проте йому було ще приблизно 8 років. Тому княгиня Ольга перебрала на себе опіку над малолітнім сином (стала його регентом), приймаючи в свої руки управління Руссю аж до його повноліття. Так на чолі нашої держави стала жінка, та ще й не слов’янка.

Ставши фактичною володаркою країни, перші роки княгиня присвячує встановленню державного авторитету Києва, що похитнувся після бунту племені деревлян, які жили на півночі Київщини й Житомирщини. Мир і порядок вона наводить жорстокими способами: таким був тодішній метод правління. Вдова насамперед вважала своїм обов’язком помститися за чоловіка та приборкати непокірних деревлян. Помста була «святим ділом» за язичницькими поняттями, і що тяжчою вона була, то більше честі належало месникові. У народі ходило багато переказів про те, якими хитрощами і як люто мстилася Ольга за чоловікову смерть. Десь у 947–948 роках у державі було знову встановлено лад.

Князь Ігор і княгиня Ольга були прихильні до слов’янських християнських місіонерів. Ще 944 року, під час договору Ігоря з греками, як свідчать і наші, і грецькі літописці, Русь ділилася на хрещених і нехрещених. Очевидно, тут йдеться насамперед про варягів, але напевно серед християн Русі були вже тоді й питомі слов’яни.

За переказами, найближчим дорадником княгині був слов’янський священик Григорій. На той час у Києві існувала вже церква Пророка Іллі. Ймовірніше за все, там 954 року й охрестили княгиню Ольгу, хоча є оповідь, що це сталося в столиці Візантійської імперії Царгороді. Різні були спонуки, що схилили княгиню прийняти Христову віру. Сюди належать політичні, культурні й торговельні зносини Русі з Візантією та християнськими державами Заходу. Ольга бачила також високоморальне життя багатьох християн у Києві. Тож нічого дивного, що і в неї зродилося бажання стати християнкою. Хоч би там як, але справедливим є визначення святителя Димитрія Ростовського: «Коли ж наблизився час належний, у який Преблагий Бог русів, осліплених невір’ям, хотів просвітити Світлом Святої Віри, і до пізнання Істини привести, і на шлях Спасіння настановити, – благословив того просвітлення початок здійснити слабкою посудиною жіночою, цією блаженною Ольгою, на посоромлення мужам жорстокосердим».

Перекази свідчать, що вона збудувала першу церкву в ім’я святого Миколая на Аскольдовій могилі, багатьох киян навернула до нової релігії. Пішла свята Ольга й до Великого Новгорода, й до інших городі’в держави своєї, і всюди, наскільки могла, приводила людей до Христової віри. Християнство мало глибокий вплив на особисте життя Ольги. Вона почала творити багато діл милосердя. До народу була доброю і ласкавою. Нікому не чинила кривди, праведно судила, справедливо карала, щедро винагороджувала; убогим і немічним допомагала, над невільниками милосердилася, прохання та скарги вислуховувала.

Ставши християнкою, вона показала народові новий тип світогляду. Проте старання навернути і свого сина Святослава на християнську віру не увінчалися успіхом. У «Літописі руському» оповідається, що «Ольга часто говорила: „Я, сину, Бога пізнала і радуюся. Якщо й ти пізнаєш Бога, то радуватися станеш“. Але він не слухав цього, кажучи: „Як я інший закон прийму? Адже дружина моя з сього сміятися почне!“ Вона тоді сказала йому: „Якщо ти охрестишся, – всі це саме вчинять“. Та він не послухав матері». Хоча не вдалося Ользі навернути свого сина, та все-таки її вплив на нього був великий. «Одне Ольга осягнула, – зауважує історик М. Чубатий, – а саме, що її син Святослав був толерантний для християн». Під роком 969-м літописець закарбовує смерть княгині: «І по трьох днях померла Ольга. І плакав за нею син її, і внуки її, і люди всі плачем великим, і, понісши, погребли її на уготованому місці. І заповіла була Ольга не творити тризни (язичницького похорону) над собою, бо мала вона пресвітера (священика), і той похоронив блаженну Ольгу».

Духовне читання :

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа