Стільки можливостей створити чудо!
В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Сьогодні ми читаємо Євангеліє про воскресіння сина наїнської вдови, коли Ісус Христос зі Своїми учнями, з тими, хто слідував за Ним, добирається до міста Наїн і ось якраз назустріч цій процесії виходить інша процесія. Процесія, яка рухається для того, щоб поховати сина цієї вдови. А для неї це була не просто втрата сина, це була радикальна зміна життя. Тому що життя вдів у ті часи було дуже-дуже складним. Якщо не було когось з родичів, близьких, хто міг би прийняти її в свій дім, то ця жінка була залишена на волю суспільства, на волю випадку. І ось ця процесія йде, щоб поховати молодого хлопця. Іде назустріч Ісусові, Його учням. І ось в якийсь момент ці дві процесії зустрічаються. І Ісус Христос зупиняється, щоб воскресити цього хлопця, створити чудо.
Чим була б Його проповідь у цьому місті, якби Він пройшов повз? Чи зустрів би Він когось у цьому місті? Навряд чи Він зустрів би всіх городян, тому що якась частина вийшла, щоб вшанувати цього хлопця. Навряд чи в цей день, такий сумний, темний, чорний, день втрати хтось би міг приділити свій час, щоб послухати проповідь, щоб прислухатися до Слова Істини.
Але Господь Бог робить це чудо, Він не проходить повз. Не проходить повз цю процесію, яка є якимось суспільним актом. Процесія, яка не має відношення до Його проповіді, яка має, в першу чергу, відношення для вдови, для її родини, хто лишився, і для цього міста, цього суспільства.
І так буває у нашому житті, коли наша процесія, наша церква як процесія рухається і проходить повз якісь суспільні явища, суспільні рухи, такі самі процесії, які рухаються нам назустріч. Буває так, що ми проходимо повз. Буває і так, що колись іде процесія, яка хоронить, можливо, не когось буквально, але якийсь рух, який хоронить справедливість у нашому суспільстві, або хоронить милосердя, або хоронить законність, або хоронить честь, або правду, або мир. І буває так, що наша процесія проходить повз і робить вигляд, що нічого не відбувається.
Бо так само і ця Ісусова процесія могла сказати: "Ну, а що відбулося? Всі помирають, всіх хоронять, у кожного свій час, що тут дивного?". Так само і ми схильні часом казати: "А що тут дивного? Так завжди було, завжди була корупція, завжди була несправедливість, завжди був злочин. Що можна вдіяти? Що ми можемо змінити?"
Але слід пам'ятати, що наша процесія, в якій ми йдемо, з якимись цілями - змінити себе, змінити світ навколо, принести в цей світ правду про виконання заповідей, принести в цей світ Слово Боже, Його мир, Його порядок. І ця процесія не має значення, якщо ми проходимо повз цей похорон. Коли ми стаємо байдужими до явищ у нашому суспільстві. Коли нам здається, що ці явища не стосуються нас, це політика, це якісь національні питання, це якісь суспільні питання - це не наше! У нас є свій світ і свій шлях. Але так буває часто, що оці всі питання, чи політичні, чи суспільні, чи національні, чи ще якісь, якщо ми ними не займаємось, вони займуться нами. І ми від цього вже не втечемо. І не пройдемо повз. І навіть якщо ми не будемо йти назустріч цим явищам, а розвернемось і будемо бігти від них, вони нас доженуть. І наздогнали.
Ми часто питаємо, чому цей світ такий несправедливий. Особливо зараз. Чому якісь речі стаються. Світ, який створив Господь Бог - є прекрасним! Де б ми не були, чи в нашому кліматі, чи десь в пустелі, піщаній чи крижаній, десь на Півночі, чи в тропічних лісах, - всюди є краса! Все прекрасне. Навіть там, де ми не можемо жити і помремо за кілька днів, бо там немає умов для нашого життя. Навіть на Марсі, коли дивишся на ці знімки, бачиш цю красу і цей мир і спокій.
Але світ людини, який вона створила, тому що і ми творимо, ми так само створені за образом і подобою, і оце "за Образом" означає, що ми можемо мислити, ми маємо інтелект, маємо пам'ять, ми маємо можливість творити. І мистецтво - це є доказ того, що ми можемо творити. І ми творимо свій світ, людський світ, а ось цей світ - чи можна його назвати ідеальним? Чи він створений за заповідями? Чи там є справедливість, яка закладена в Євангелії? Не завжди, тому що людина схильна і до любові, і до ненависті.
Але те, що у нас є свій шлях, якась своя дорога у цьому світі, людському світі, не означає, що решта світу нас не стосується. І ми зараз це дуже гарно бачимо, коли в нас є проблема, ми бачимо, як якісь інші громади, спільноти роблять вигляд, що це їх не стосується. Навіть громади і спільноти, в статуті яких записано, що вони мали би піклуватися про справедливість, про законність, міжнародні організації. І ми чудово це бачимо, як це все виглядає красиво, коли ця процесія проходить повз нас, коли ми вже в процесії похорону, але хтось проходить повз нас.
Тому і нам треба старатися, щоб наша дорога, наш шлях, наша громада, яка нею іде, не виглядала так огидно. Щоб ми спромоглися на це маленьке чудо. Можливо, не воскресити когось, але воскресити чиюсь віру в справедливість. Воскресити чиюсь довіру одне до одного, до інших людей. Воскресити любов і порозуміння. Можливо, не в усьому світі, можливо, не в нашому народі, суспільстві, і можливо навіть не на нашій вулиці. Можливо в нашій оселі, з нашими близькими, на роботі, в класі, групі в університеті.
Ми часто шукаємо чуда, ми часто шукаємо якихось історій про чудеса, які сталися, але стільки є можливостей у цьому світі для того, щоб ми створили чудо! Вони йдуть нам назустріч, як ця процесія. Вони плачуть, як ті, хто несли мари і плакали на цьому похороні, вони взивають до нас. Ми маємо бути уважні, щоб почути цей запит і мати сили, терпіння, віру і надію, і спромогтися створити це чудо.
Слава Ісусу Христу!
23.10.2022
Написати листа