Українська Православна Церква Київського Патриархату
Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая Запоріжжя

Тлумачення молитви Господньої

ОТЧЕ НАШ

  Тлумачення молитви Господньої 

Святитель  Микола Сербський (Велимирович)

  

Отче наш,

Коли небеса гримлять, а океани ревуть, вони кличуть Тебе: Господь Саваоф наш, Владика сил небесних!

Коли падають зорі, і з землі виривається вогонь, вони говорять Тобі: Творець наш!

Коли напровесні квіти розкривають пуп’янки, і жайвори збирають сухі стеблини, щоб звити гніздо для своїх пташенят вони співають Тобі: Пан наш!

А коли я піднімаю очі до престолу Твого, то я шепочу Тобі: Отче наш!

Були часи, довгі і страшні часи, коли і люди називали Тебе Господь Саваоф, або Творець, або Пан! Так, тоді людина відчувала, що вона є лише створінням серед створінь. Але зараз, завдяки Твоєму Єдинородному і Найвеличнішому Сину, ми вивчили Твоє справжнє ім’я. Тому і я разом з Ісусом Христом зважуюся кликати Тебе: Отче!

Якщо я кличу Тебе: Владико, я в страху падаю ницьма перед Тобою, як раб у натовпі рабів.

Якщо я кличу Тебе: Творець, я віддаляюся від Тебе, як ніч відділяється від дня, чи як листок відривається від дерева свого.

Якщо я погляну на Тебе і скажу Тобі: Пане, то я – як камінь серед каміння, чи верблюд поміж верблюдів.

Але якщо я відкрию вуста і прошепочу: Отче, - місце страху займе любов, земля ніби стане ближчою до неба, і я піду гуляти з Тобою, як з другом, у саду цього світла, і розділю Твою славу, Твою силу, Твої страждання.

Отче наш! Ти Отець для всіх нас, і я принизив би і Тебе, і себе, якби назвав Тебе: Отець мій!

Отче наш! Ти піклуєшся не тільки про мене, одну-однісіньку бадилину, але про всіх і про все на світі. Твоя мета є Твоє Царство, а не одна людина. Самолюбство у мені кличе Тебе: Отець мій, але любов благає: Отче наш!

В ім’я всіх людей, братів моїх, я молюся: Отче наш!

В ім’я всіх тварин, що оточують мене і з якими Ти сплів моє життя, я молюся Тобі: Отче наш!

Я молю Тебе, Отче всесвіту, лише про одну річ я молю Тебе: нехай швидше настане світанок того дня, коли Тебе всі люди, живі і мертві, разом з ангелами і зірками, звірами і камінням, будуть називати Твоїм істинним іменем: Отче наш!

Сущий на небесах!

Ми зводимо погляд на небо щоразу, як закликаємо Тебе, і опускаємо очі долу, коли згадуємо про свої гріхи. Ми завжди внизу, на самому дні через нашу слабкість і наші гріхи. Ти завжди на висоті, як і подобає Твоїй величі і Твоїй святості. 

Ти перебуваєш на небесах, коли ми недостойні сприйняти Тебе. Але Ти з радістю спускаєшся до нас, у наші земні обителі, коли ми жадібно прагнемо до Тебе і відкриваємо Тобі двері.

Хоча Ти і зглядаєшся на нас, Ти все ж перебуваєш на небі. На небесах Ти живеш, небесами Ти гуляєш, і з небесами разом спускаєшся у наші долини.

Небеса далеко, надто далеко від людини, яка духом і серцем відкидає Тебе, чи сміється, коли згадують Твоє ім’я. Однак, небеса близько, дуже близько до людини, котра розкрила ворота душі своєї і чекає, що прийдеш Ти, наш найдорожчий Гість. 

Якщо зрівняти з Тобою найправеднішу людину, то Ти підносишся над нею, як небеса над долиною земною, як вічне життя над царством смерті.

Ми з тлінного, смертного матеріалу – як же ми могли б стояти на одній вершині з Тобою, Безсмертна Молодосте і Сило!

Отче наш, Котрий завжди над нами, схились до нас і піднеси нас до Себе. Що є ми, як не язики, сотворені з пороху Твоєї слави ради! Порох був би вічно німий і не зміг би вимовити Твого імені без нас, Господи. Як Тебе міг би порох пізнати, як не через нас? Як би Ти міг творити чудеса, якщо не через нас?

О, Отче наш!

Нехай святиться ім’я Твоє;

Ти не стаєш святішим від нашого прославляння, однак, прославляючи Тебе, ми робимо святішими себе. Ім’я Твоє чудесне! Люди сперечаються про імена – чиє ім’я краще? Добре, що й Твоє ім’я згадують іноді у цих суперечках, бо в ту ж мить балакучі язики змовкають нерішуче, бо усі великі людські імена, сплетені у прекрасний вінок, не можуть зрівнятися з Твоїм іменем, Святий Боже, Пресвятий!

Коли люди хочуть прославити Твоє ім’я, вони просять природу допомогти їм. Вони беруть камінь і дерево і споруджують храми. Люди прикрашають вівтарі перлами і квітами, і запалюють вогонь рослинами, їх сестрами; і беруть ладан у кедрів, їх братів; і додають сили своїм голосам дзвоном дзвонів; і закликають тварин прославляти ім’я Твоє. Природа чиста, як Твої зорі, і невинна, як Твої ангели, Господи! Змилуйся над нами заради чистої і невинної природи, що оспівує разом з нами святе ім’я Твоє, Святий Боже, Пресвятий!

Як нам славословити ім’я Твоє?

Може, невинною радістю? – тоді помилуй нас ради наших невинних дітей.

Може, стражданням? – тоді поглянь на наші могили.

Чи самопожертвою? – тоді згадай муки Матері, Господи!

Ім’я Твоє твердіше від сталі і яскравіше від світла. Щастя людині, яка покладає надії на Тебе і стає мудрішою Твоїм іменем. 

Недоумкуваті говорять: «Ми оточені сталлю, так хто зможе дати нам відсіч?» А Ти знищуєш царства дрібними комахами!

Страшне ім’я Твоє, Господи! Воно освітлює і спалює, як величезна вогняна хмара. Нема на світі нічого святого чи жахливого, що не було б пов’язане з Твоїм іменем. О, Святий Боже, дай мені друзями тих, у кого Твоє ім’я врізалося в серце, а ворогами - тих, хто не бажає й знати про Тебе. Бо такі друзі залишаться мені друзями до смерті, а такі вороги впадують переді мною на коліна і упокоряться, як тільки переламаються їх мечі. 

Святе і страшне ім’я Твоє, Святий Боже, Пресвятий!Пам’ятаймо ім’я Твоє кожної миті нашого життя, і в хвилини радості, і в хвилини слабкості, і згадаймо його у нашу смертну годину, Отче наш небесний, Святий Боже!

Нехай прийде Царство Твоє;

Нехай прийде Царство Твоє, о Великий Царю!

Нам остогидли царі, що тільки вважали себе більшими, ніж інші люди, а нині лежать у могилах поруч з убогими і рабами.

Нам остогидли царі, котрі вчора оголосили про свою владу над країнами і народами, а сьогодні плачуть від зубного болю!

Вони викликають огиду, як хмари, що приносять попіл замість дощу.

«Дивіться, ось мудра людина. Дайте йому корону!» - кричить натовп. Короні все одно, на чиїй вона голові. Але Ти, Господи, знаєш ціну мудрості мудрих і влади смертних. Чи треба мені повторювати Тобі те, що Тобі відомо? Чи треба мені говорити, що наймудріший серед нас владарював над нами безумно?

«Дивіться, ось сильна людина. Дайте їй корону!» - знову кричить натовп; це інший час, інше покоління. Корона безмовно переходить з голови на голову, але Ти, Всемогутній, знаєш ціну духовної сили піднесених і влади сильних. Ти знаєш про слабкість сильних і владоможних.

Ми, нарешті, зрозуміли, перетерпівши страждання, що нема іншого царя, крім Тебе. Наша душа пристрасно бажає Твого Царства і Твоєї влади. Поневіряючись повсюди, хіба не досить образ і ран отримали ми, живі нащадки на могилах малих царів і руїнах царств? Тепер ми молимо Тебе про допомогу.

Нехай з’явиться на горизонті Твоє Царство! Твоє Царство Мудрості, Батьківства і Сили! Нехай ця земля, що була полем битви тисячі років, стане домом, де Ти господар, а ми гості. Прийди, Царю, чекає на Тебе порожній престол! З Тобою прийде гармонія, а з гармонією – краса. Всі інші царства осоружні нам, тому й чекаємо зараз на Тебе, Великий Царю, на Тебе і Твоє Царство!

Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі;

Небо і земля – це Твої ниви, Отче. На одній ниві Ти сієш зорі і ангелів, на другій – терня і людей. Зорі рухаються з Твоєї волі. Ангели грають на зорях, як на арфі, з Твоєї волі. Однак, людина зустрічає людину й питає: «Що є воля Божа?»

Доки людина не захоче знати волі Твоєї?  Доки вона буде принижуватися перед терням під своїми ногами? Ти сотворив людину, щоб вона була рівною з ангелами і зорями, але дивися – її і терня перевершує. 

Та бачиш, Отче, людина, якщо захоче, може славити ім’я Твоє краще, ніж терня, майже як ангели та зорі. О, Ти Духодателю і Воледателю, дай людині Твою Волю. 

Воля Твоя мудра, ясна і свята. Твоя воля зрушує небеса, так чому б тій же волі не зрушити землю, яка у порівнянні з небесами подібна до краплі перед океаном?

Твоя воля мудра. Я слухаю голоси минулого, дивлюся на небо і знаю, що зірки рухаються, як рухалися тисячоліттями, все тим же шляхом, і приносять, коли потрібно, літо і зиму.

Ти ніколи не втомлюєшся, творячи мудро, Отче наш. Ніякій глупоті нема місця у Твоєму плані. Ти так само свіжий у мудрості та добрі зараз, як і у перший день творіння, і завтра будеш таким же, як нині.

Твоя воля свята, бо мудра і свіжа. Святість невіддільна від Тебе, як від нас повітря. 

Що-небудь не святе може піднестися до небес, але ніщо не святе ніколи не спуститься з неба, з Твого престолу, Отче.

Ми молимося Тобі, Святий Отець наш: зроби так, щоб якнайшвидше настав день, коли воля всіх людей буде мудрою, свіжою і святою, як Твоя воля, і коли всі творіння на землі будуть рухатися у згоді з зорями на небі; і коли наша планета буде співати в хорі з усіма Твоїми дивовижними зірками:

Господи, навчи нас!

Боже, веди нас!

Отче, спаси нас!

Хліба нашого щоденного дай нам сьогодні;

Той, Хто дає тіло, дає й душу; і Хто дає повітря, Той дає й хліб Твої діти, милостивий Дародавче, очікують від Тебе всього потрібного.

Хто просвітлить їх лиця вранці, якщо не Ти Своїм світлом?

Хто буде пильнувати вночі над їх подихом, коли вони сплять, якщо не Ти, найневтомніший з усіх сторожів?

Де б ми посіяли свій щоденний хліб, якщо не на Твоїй ниві? Чим би ми змогли освіжитися, якщо не Твоєю вранішньою росою? Як би ми жили без Твого світла і Твого повітря? Як би ми могли їсти, якщо не вустами, котрі Ти нам дав?

Як би ми могли радіти і дякувати Тобі, що ситі, якщо не духом, котрий Ти вдихнув у неживий порох і сотворив з ньго чудо, Ти, найдивовижніший Творець?

Я молю тебе не про мій хліб, але про наш хліб. Що з того, якби я мав хліб, а брати мої поруч зі мною голодували? Було б краще і справедливіше, якби Ти забрав у мене гіркий хліб самолюбця, бо втамований голод буває солодшим, якщо розділений з братом. Не може бути Твоя воля такою, що Тобі одна людина дякує, а сотні проклинають.

Отче наш, дай нам наш хліб, щоб ми прославляли Тебе злагодженим хором і щоб ми радісно згадували нашого Небесного Отця. Сьогодні ми молимось про сьогоднішній день. 

Цей день великий, сьогодні народилося багато нових істот. Тисячі нових творінь, котрих вчора ще не було і котрих завтра вже не буде, народжуються нині під тим же сонячним світлом, з нами разом летять на одній із Твоїх зірок і з нами разом говорять Тобі: наш хліб.

О, великий Господарю! Ми Твої гості з ранку і до вечора, ми запрошені на Твою трапезу і чекаємо Твого хліба. Ніхто, крім Тебе, не має права сказати: мій хліб. Він Твій.

Ніхто, крім Тебе, не має права на завтрашній день і на завтрашній хліб, тільки лиш Ти і ті з нинішніх гостей, котрих Ти покличеш.

Якщо по Твоїй волі кінець сьогоднішнього дня буде роздільною лінією між моїм життям і смертю, я схиляюся перед Твоєю святою волею.

Якщо буде на те Твоя воля, я знову буду завтра супутником великого сонця і гостем на Твоїй трапезі, і я повторюю свою подяку Тобі, як повторюю постійно, з дня на день.

І я буду схилятися перед волею Твоєю знову і знову, як роблять ангели на небесах, Дародавче всіх дарів, тілесних і духовних!

І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;

Людині легше грішити і порушувати Твої закони, Отче, ніж розуміти їх. Однак, нелегко Тобі прощати нам гріхи наші, якщо ми не прощаємо тим, хто грішить проти нас. Бо Ти заснував світ на мірі і порядку. Як же може бути в світі рівновага, якщо Ти маєш для нас одну міру, а ми для наших ближніх – іншу? Чи якщо Ти даєш нам хліб, а ми даємо нашим ближнім камінь? Чи якщо Ти нам прощаєш наші гріхи, а ми караємо наших ближніх за їх гріхи? Як би тоді зберігалися міра і порядок у світі, о, Законодавче?

І все ж Ти нам прощаєш більше, ніж ми можемо простити своїм братам. Ми оскверняємо землю щодня і щоночі своїми злочинами, а Ти вітаєш нас щоранку ясним оком Твого сонця і щоночі шлеш Своє милостиве прощення через зірки, котрі святою сторожею стоять на воротах Твого Царства, Отче наш!

Ти соромиш нас щодня, Наймилостивіший, бо коли ми чекаємо покарання, Ти посилаєш нам милість. Коли ми чекаємо Твого грому, ти посилаєш нам мирний вечір, і коли ми очікуємо мороку, Ти даєш нам сонячне світло. 

Ти вічно піднесений над нашими гріхами і завжди великий у Своєму мовчазному терпінні.

Важко немудрому, який думає, що стривожить Тебе безумними речами! Він як дитина, що сердито кидає камінець у хвилі, щоб відігнати море від берега. Але море лише зморщить поверхню води і продовжить дратувати неміч своєю величезною силою.

Дивись, наші гріхи – це гріхи спільні, ми всі разом відповідаємо за гріхи усіх. Тому нема на землі чистих праведників, бо усі праведники повинні взяти на себе деякі гріхи грішників. Важко бути непорочно праведною людиною, бо нема жодного праведника, котрий не несе на своїх плечах тягаря хоча б одного грішника. Однак, Отче, чим більше праведник несе гріхів грішників, тим він праведніший. 

Отче наш небесний, Ти, Хто шле хліб з ранку до вечора своїм дітям і приймає гріхи їх, як плату, полегши тягар праведників і розсій морок грішників!

Земля повна гріхів, але повна й молитов; вона повна молитов праведників і відчаю грішників. Але хіба відчай не початок молитви?

А в кінці Ти станеш переможцем. Твоє Царство буде стояти на молитвах праведників. Твоя воля стане законом для людей точно так само, як воля Твоя є законом для ангелів.

Інакше, навіщо б тоді Ти, наш Отець, зволікав простити гріхи смертним, адже тим самим Ти даєш нам приклад прощення і милості?

І не введи нас у спокусу,

О, як мало треба людині, щоб відвернутися від Тебе і повернутися до ідолів!

Вона оточена спокусами, як бурями, і вона немічна, як піна на на гребені бурхливого гірського потоку.

Якщо вона багата, вона відразу починає думати, що рівна з Тобою, або ставить Тебе після себе, або навіть прикрашає свій дім Твоїми образами, як предметами розкоші.

Коли зло постукає у її ворота, вона впадає в спокусу поторгуватися з Тобою, або й зовсім Тебе відкинути.

Якщо Ти закликаєш її жертвувати собою, вона обурюється. Якщо Ти посилаєш її на смерть, вона дрижить.

Якщо Ти пропонуєш їй усі земні задоволення, у спокусі вона отруює і вбиває свою власну душу.

Якщо Ти відкриваєш її очам закони Своєї опіки, вона нарікає: «Світ чудесний сам собою, і без Творця».

Нас бентежить Твоя святість, о, наш Святий Боже. Коли Ти нас кличеш до світла, ми, як нічні метелики, кидаємося у пітьму, але, метнувшись у пітьму, ми шукаємо світла.

Перед нами розкинулась мережа безлічі доріг, але ми боїмося дійти до кінця хоч якої-небудь з них, бо нас на будь-якому краю чекає і вабить спокуса.

А шлях, що веде до Тебе, перегороджений багатьма спокусами і багатьма-багатьма проваллями. До того, як надходить спокуса, нам здається, що Ти супроводжуєш нас, як світла хмаринка. Однак, коли спокуса починається, Ти зникаєш. Ми озираємося схвильовано і мовчки питаємо себе: у чому наша помилка, де Ти, Ти є чи Тебе нема?

У всіх наших спокусах ми питаємо себе: «Чи справді Ти наш Отець?» Всі наші спокуси закидають у наші розуми ті ж питання, котрі весь оточуючий нас світ задає нам з дня на день і з ночі в ніч?

«Що ти думаєш про Господа?»

«Де Він і хто Він?»

«Ти з Ним чи без Нього?»

Дай мені сили, Отче і Творець мій, щоб я міг у будь-яку хвилину свого життя правильно відповісти на усяку можливу спокусу. 

Господь є Господь. Він там, де я є і де мене нема.

Я віддаю Йому своє пристрасне серце і простягаю до Його святих одеж руки, я тягнуся до Нього, як дитина до улюбленого Батька. 

Як я міг би жити без Нього? Це означає, що я сам без себе зміг би прожити.

Як я можу бути проти Нього? Це означає, що я сам буду проти себе самого.

Праведний син йде за своїм отцем з шаною, миром і радістю.

Вдихни Своє натхнення у наші душі, Отче наш, щоб стали ми Твоїми праведними синами.

Але визволи нас від лукавого.

Хто визволить нас від зла, якщо не Ти, наш Отець?

Хто простягне руки до дітей, які тонуть, якщо не їх отець?

Кого більше турбує чистота і краса дому, якщо не його господаря?

Ти нас сотворив з нічого і зробив з нас щось, але ми тягнемося до зла і знову перетворюємося на ніщо.

Ми зігріваємо біля свого серця змію, котрої боїмося більше за все на світі.

Всіма своїми силами ми повстаємо проти мороку, та все ж морок  живе у наших душах, сіючи мікроби смерті.

Ми всі одноголосно проти зла, та потихеньку зло проникає у наш дім і, поки ми кричимо і протестуємо проти зла, займає одну позицію за другою, все ближче підбираючись до нашого серця. 

О, Всевишній Отче, встань між нами і злом, і ми піднесемо свої серця, а зло висохне, як калюжа на дорозі під спекотним сонцем.

Ти високо над нами і не знаєш, як росте зло, але ми задихаємося під ним. Поглянь, зло проростає в нас з дня на день, повсюди простираючи свої рясні плоди.

Сонце вітає нас щодня «Добрим ранком!» і запитує, що ми можемо показати нашому великому Цареві? А ми демонструємо лише старі поламані плоди зла. О, Боже, воістину порох, нерухомий і неживий, чистіший від людини, котра на службі у зла!

Поглянь, ми вибудували свої житла в долинах і поховалися по печерах. Тобі зовсім неважко звеліти Своїм річкам затопити усі наші долини та печери і стерти з лиця землі людство, відмивши її від наших брудних справ.

Але Ти вищий від нашого гніву і наших порад. Якщо б ти слухав порад людських, Ти б уже зруйнував світ вщент і Сам загинув би під руїнами.

О, Мудріший серед батьків! Ти вічно посміхаєшся у Своїй божественній красі та безсмерті. Дивись, від Твоєї посмішки ростуть зірки! З посмішкою Ти перетворюєш наше зло на добро, і прищеплюєш Дерево добра на дереві зла, і з безконечним терпінням ушляхетнюєш наш недоглянутий Райський сад. Ти терпляче лікуєш і терпляче твориш. Ти терпляче твориш Своє Царство добра, Царю наш і Отче наш. Ми молимо Тебе: звільни нас від зла і наповни нас добром, бо Ти відміняєш зло і відновлюєш добро. 

Бо Твоє є Царство,

Зорі і сонце – громадяни Твого Царства, Отче наш. Запиши і нас у Своє сяюче воїнство.

Наша планета мала і похмура, але це Твоє діло, Твоє творіння і Твоє натхнення. Що інше може вийти з Твоїх рук, як не велике? Та все ж ми своєю нікчемністю і темнотою робимо місце свого буття малим і похмурим. Так, земля мала і похмура щоразу, як ми називаємо її своїм царством і коли ми безумно говоримо, що ми її царі.

Дивись, як багато серед нас таких, хто були царями на землі і котрі зараз, стоячи на руїнах своїх престолів, дивуються і питають: «Де всі наші царства?» Є багато царств, які не знають, що сталося з їх царями. Блаженна і щаслива та людина, котра дивиться в захмарні високості і шепоче слова, які чую: Твоє є Царство!

Те,  що ми називаємо нашим земним царством, повне хробаків і швидкоплинне, як бульки на глибокій воді, як хмари пилу на крилах вітру! Тільки Ти маєш істинне Царство, і тільки Твоє Царство має Царя. Зніми нас з крил вітру і візьми до Себе, милостивий Царю! Спаси нас від вітру! І зроби нас громадянами Твого вічного Царства поблизу Твоїх зірок і сонця, серед Твоїх ангелів і архангелів, і дозволь бути поруч з Тобою, Отче наш!

І сила,

Твоя сила, бо Твоє Царство. Оманливі царі немічні. Їх царська сила криється лише в їх царських титулах, котрі воістину - Твої титули. Вони блукаючий порох, а порох летить туди, куди вітер носить. Ми лише блукачі, тіні і летючий порох. Але навіть коли ми блукаємо і поневіряємось, ми рухаємось Твоєю силою. Твоєю силою ми створені і Твоєю силою будемо жити. Якщо людина робить добро, вона робить це Твоєю силою через Тебе, однак, якщо людина творить зло, вона робить це Твоєю силою, але через себе. Все, що робиться, робиться Твоєю силою, вжитою для добра, чи зловжитою. Якщо людина, Отче, вживає Твою силу з Твоєї волі, тоді Твоя сила буде Твоєю, але якщо людина вживає Твою силу за своєю волею, тоді Твоя сила називається її силою, і буде злою.

Я думаю, Господи, що коли Ти сам розпоряджаєшся Своєю силою, тоді вона добра, але коли убогі, хто позичив силу у Тебе, гордо розпоряджаються нею, як своєю, вона стає злою. Тому є один Власник, але є багато злих розпорядників і споживачів Твоєї сили, котру Ти милостиво роздаєш на Своїй багатій трапезі цим нещасним смертним на землі.

Поглянь на нас, Всемогутній Отче, поглянь на нас і не поспішай дарувати Свою силу земному пороху, доки там не готові палаци для неї: добра воля і смирення. Добра воля – щоб використати на добрі діла отриманий божественний дар, і смирення – щоб вічно пам’ятати, що вся сила у всесвіті належить Тобі, великий Силодавцю.

Твоя сила свята і мудра. Але в наших уках Твоя сила у небезпеці осквернення і може стати гріховною та безумною.

Отче наш, що Єси на небесах, допоможи нам знати і виконати лише одне: знати, що вся сила – Твоя, і використовувати Твою силу по Твоїй волі. Дивись, ми нещасні, бо поділили те, що у Тебе нероздільне. Ми відділили силу від святості, і відділили силу від любові, і відділили силу від віри, і, нарешті (а це перша причина нашого падіння), відділили силу від смирення. Отче, молимо Тебе, поєднай все те, що твої діти розділили через нерозуміння. 

Молимо Тебе, піднеси і захисти честь Своєї сили, котра була покинута та збезчещена. Прости нас, бо хоча ми такі, але ми діти Твої.

І слава на віки вічні.

Твоя слава вічна, як Ти, наш Цар, наш Отець. Вона існує в Тобі і не залежить від нас. Це слава не від слів, як слава смертних, але від істинної і неперехідної сутності, такої, як Ти. Так, вона невіддільна від Тебе, як світло невіддільне від пекучого сонця. Хто бачив центр і ореол Твоєї слави? Хто став славним, не торкнувшись Твоєї слави?

Твоя блискуча слава оточує нас з усіх боків і дивиться на нас безмовно, ледь посміхаючись і трохи дивуючись нашим людським турботам і наріканню. Коли ми змовкаємо, хтось нам таємно шепоче: ви діти славного Отця. 

О, який солодкий цей таємний шепіт!

 Чого ж нам бажати більше, ніж бути дітьми Твоєї слави? Хіба цього не досить? Без сумніву, цього досить для праведного життя. Однак люди хочуть бути отцями слави. А це початок і апогей їх нещасть. Вони не задоволені, що будуть дітьми і учасниками Твоєї слави, але хочуть бути отцями і носіями Твоєї слави. І все ж, тільки Ти – єдиний носій Своєї слави. Є багато таких, що зловживають Твоєю славою, багато і тих, хто впали у самообман. Нема нічого небезпечнішого у руках смертних, ніж слава. 

Ти являєш Свою славу, а люди сперечаються про свою. Твоя слава є факт, а людська слава - лише слово.

Твоя слава вічно посміхається і потішає, а людська слава відділена від Тебе, лякає і вбиває.

Твоя слава живить нещасних і веде лагідних, а людська слава відділена від Тебе. Вона найстрашніша зброя сатани.

Які смішні люди, коли намагаються створити свою славу поза Тобою і окремо від Тебе. Вони подібні до одного немудрого, котрий терпіти не міг сонця і намагався знайти місце, де нема сонячного світла. Він збудував собі халупу без вікон і, увійшовши в неї, стояв у мороці і радів, що врятувався від джерела світла. Такий немудрий і такий мешканець мороку, той, котрий намагається створити свою славу поза Тобою і окремо від Тебе, Безсмертне Джерело Слави!

Не існує людської слави, як не існує людської сили. Твої є і сила, і слава, Отче наш. Якщо ми не отримаємо їх від Тебе, у нас їх не буде, і ми зів’янемо і понесемося по волі вітру, як сухе листя, що впало з дерева.

Ми задоволені, що називаємося Твоїми дітьми. Нема більшої честі на землі і на небі, ніж ця честь. 

Візьми від нас наші царства, нашу силу і нашу славу. Все, що ми колись називали своїм, лежить в руїнах. Візьми у нас те, що з самого початку належало Тобі. Вся історія наша була немудрою спробою створити наше царство, нашу силу і нашу славу. Швидше заверши нашу стару історію, де ми боролися, щоб стати господарями у Твоєму домі, і почни нову історію, де ми будемо старатися стати слугами в домі, котрий належить Тобі. Воістину, краще і славніше бути слугою у Твоєму Царстві, ніж найголовнішим царем у нашому царстві.

Тому зроби нас, Отче, слугами Твого Царства, Твоєї сили і Твоєї слави у всіх поколіннях і на віки вічні. Амінь!

 

  

 

 

 

Духовне читання :

Розклад Богослужінь

Ранкові

Будні - 8:00
Неділя - 8:00 і 10:00
Свята - 9:00

Вечірні

Щодня - 17:00


Сайт релігійної громади Церкви Святого Миколая

Запоріжжя, проспект Ювілейний, 1

Тел:   067 74-21-622

  Написати листа